Постанова 4805 № 278/6902/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/6902/24 Головуючий у 1-й інст. Буткевич М. І. Категорія 17 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М., за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/6902/24 за позовом Житомирської окружної прокуратури в інтересах Житомирської обласної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, скасування реєстрації земельної ділянки в Держаному земельному кадастрі, скасування реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Феленком Сергієм Олександровичем, на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 06 січня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Буткевича М.І. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У грудні 2024 року Житомирська окружна прокуратура в інтересах Житомирської обласної ради звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 . Просить: витребувати з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008. Вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що у приватній власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008 площею 0,3000 га, яка їй 17 червня 2020 року подарована ОСОБА_2 . Ця земельна ділянка сформована шляхом об`єднання трьох земельних ділянок з кадастровими номерами: 1822086800:07:000:0004; 1822086800:07:000:0006 та 1822086800:07:000:0007 для індивідуального садівництва Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада. Земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0004 ОСОБА_2 14 серпня 2018 року купив у ОСОБА_3 , яку останній набув у власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07 жовтня 2016 року №6-3691/14-16-СГ. Земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0006 ОСОБА_2 14 серпня 2018 року купив у ОСОБА_4 , яку останній набув у власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07 жовтня 2016 року №6-3682/14-16-СГ. Земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0007 ОСОБА_2 14 серпня 2018 року купив у ОСОБА_5 , яку остання набула у власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07 жовтня 2016 року №3687/14-16-СГ. Земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008 накладається на 14-18 виділ 15 кварталу Житомирського лісництва та сформована за рахунок земель, які належать до спільної комунальної власності територіальних громад Житомирської області. Житомирська обласна рада погоджень на вилучення із постійного користування лісництва чи зміну цільового призначення земель 15 кварталу Житомирського лісництва не надавала та не приймала рішень про передачу таких земель до комунальної чи державної власності. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не володіло повноваженнями на розпорядження цими землями. Станом на 01 січня 2013 року земельні ділянки перебували в постійному користуванні ДП «Червоноармійський лісгосп АПК» та рішень про їх вилучення не приймалося. Землі, що перебували на праві постійного користування у ДП «Пулинський лісгосп АПК», належать до спільної комунальної власності територіальних громад Житомирської області, представницьким органом яких є Житомирська обласна рада, яка і володіє повноваженнями на розпорядження такими земельними ділянками. Крім того, жодних рішень стосовно зміни цільового призначення земельних ділянок лісового фонду не приймалося. Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок. Одночасно з позовною заявою подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008. Заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель лісового фонду та повність накладається на 14-18 виділ 15 кварталу Житомирського лісництва. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не уповноважувалося на розпорядження земельними ділянками. Використання земельної ділянки, яка не може перебувати в приватній власності відповідача, порушує інтереси держави та суспільства, природоохоронний режим використання території і може призвести до незворотних наслідків для екологічної ситуації, що потребуватиме вжиття додаткових заходів до забезпечення захисту екологічних прав. Відповідачем здійснені дії до протиправної реєстрації права приватної власності на спірні землі. Відповідач наразі як особа, щодо якої містяться відомості про наявність права власності на спірну земельну ділянку, може вчиняти правочини на розпорядження землями комунальної власності. Відносно спірної земельної ділянки неодноразово укладалися договори про її відчуження, об`єднання. У разі чергового відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, її поділу або надання дозволів на забудову буде неможливим або істотно ускладненим виконання рішення суду в разі задоволення позову прокурора та захист порушених інтересів держави і суспільства. Необхідно буде вживати додаткові заходи до усунення порушення права власності територіальної громади на спірній землі, її звільнення та повторно звертатися до суду, що значно ускладнить судовий розгляд. Такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008, забезпечить реальний захист інтересів держави у разі задоволення позову прокурора. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 06 січня 2025 року заява про забезпечення позову задоволена. Накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008 площею 0,3000 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада, яка на праві власності належить ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, через адвоката Феленка С.О. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Ключовим для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є встановлення судом наявності спору між сторонами та дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. У цій справі спір між сторонами відсутній та створений органом прокуратури штучно, а такі дії є зловживанням правами, оскільки не надано жодного документа, який би свідчив про належність спірної земельної ділянки до земель лісового призначення, про її сформування за рахунок земель лісового призначення, про її вкритість лісовими насадженнями, про перебування у постійному користування ДП «Червоноармійський лісгосп АПК», правонаступником якого є ДП «Пулинський лісгосп АПК», про перебування у віданні Житомирської обласної ради, про сформування із земель відповідного призначення державного значення задовго до того, як ОСОБА_1 стала її власником. Насправді спірна земельна ділянка, на переконання скаржника, не вкрита лісовими насадженнями та не накладається на землі лісового призначення. Безпідставними є висновки суду першої інстанції про доведеність підстав вважати, що відповідач повторно може відчужити майно. Отже, на переконання скаржниці, позов забезпечений шляхом накладення арешту на земельну ділянку без належного доведення обставин, які можуть бути підставами для таких дій. Також суд незаконно втрутився та обмежив право власності відповідача ОСОБА_1 . Безпідставне накладення арешту на земельну ділянку відповідача, за відсутності реальності спору та його штучності, порушує право на мирне володіння, а також буде надмірним та обтяжливим втручанням у такі права. За таких обставин, на переконання скаржниці, суд за відсутності доведеності та обґрунтованості заяви про забезпечення позову та виду забезпечення позову незаконно наклав арешт на земельну ділянку відповідача, яка була набута у власність на законних підставах. У відзиві на апеляційну скаргу Житомирська окружна прокуратура просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову - залишити без змін. Посилається на те, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель лісового фонду та згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Пулинський лісгосп АПК» земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008 повністю накладається на 14-18 виділи 15 кварталу Житомирського лісництва, що свідчить про те, що земельна ділянка сформована за рахунок земель, які перебувають в постійному користуванні підприємства, та в силу закону, належить до спільної комунальної власності територіальних громад Житомирської області. Віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та посвідчення права постійного користування планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Червоноармійський лісгосп АПК» відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом України у справах від 21 січня 2015 року №6-224цс14 та від 01 липня 2015 року №6-50цс15, від яких наразі Верховним Судом не відступлено. За загальновідомою офіційною інформацією ДП «Червоноармійський лісгосп АПК» перейменований у ДП «Пулинський лісгосп АПК» у 2016 році. Наявність чи відсутність лісових насаджень на спірній ділянці не підлягає доказуванню, оскільки вказаний фактор не є визначальним для віднесення земельних ділянок до земель лісогосподарського признання, враховуючи, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. ОСОБА_1 набула спірну земельну ділянку на підставі договору дарування безвідплатно. Якщо майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Стосовно земель лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств. Законно набути права приватної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі, відповідач у справі. Суспільний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок лісового фонду переважає приватний інтерес відповідача у збереженні володіння земельною ділянкою. Земельна ділянка лісового фонду має використовуватися як власність Українського народу для суспільних потреб за цільовим призначенням, виконувати свої важливі функції. Суспільний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок лісового фонду переважає приватний інтерес у збереженні володіння земельною ділянкою та передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на мирне володіння майном. Від Житомирської обласної ради відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до змісту частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Феленко С.О. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Прокурор Цеміна Н.Ю. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції, якою позов забезпечений у спосіб накладення арешту на спірну земельну ділянку, - залишити без змін. Представник Житомирської обласної ради у судове засіданні не з`явився. Юридична особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.178). Про причину неявки представника не сповістила. За положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав. За положеннями частин першої та другої ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої ст.151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У частині першій ст.150 ЦПК України закріплені види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 частини першої ст.150 ЦПК України). При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 зазначено, що: під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. За таких обставин, особам, які беруть участь у справі, надана можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008 площею 0,3000 га для індивідуального садівництва (землі сільськогосподарського призначення), що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирській район, Станишівська сільська рада, яка наразі на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 . Позов заявлений про витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь Житомирської обласної ради. Вид забезпечення позову - накладення арешту на спірну земельну ділянку, яка належить на праві власності відповідачу. Прослідковуючи етапи набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку встановлено наступне. Відповідно до договору дарування від 17 червня 2020 року ОСОБА_2 безплатно передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008 загальною площею 0,3000 га для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада (а.с.33-35). За два роки до відчуження спірної земельної ділянки, ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 14 серпня 2018 року купив у ОСОБА_3 , від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_6 , земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0004 загальною площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада (а.с.24-26). Також ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 14 серпня 2018 року купив у ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0006 загальною площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада (а.с.27-29). ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 14 серпня 2018 року купив у ОСОБА_5 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_6 , земельну ділянку з кадастровим номером 1822086800:07:000:0007 загальною площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада (а.с.30-33). Відчужені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 три земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822086800:07:000:0004, 1822086800:07:000:0006, 1822086800:07:000:0007 ОСОБА_2 об`єднав у одну земельну ділянку загальною площею 0,3000 га з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008 за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Станішівська сільська рада (а.с.36-47). У свою чергу, за два роки до відчуження трьох земельних ділянок ОСОБА_2 , наказами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07 жовтня 2016 року №6-3691/14-16-СГ, №6-3682/14-16-СГ, №6-3687/14-16-СГ відповідно земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0004 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва була надана у власність ОСОБА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0006 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва була надана у власність ОСОБА_4 та земельна ділянка з кадастровим номером 1822086800:07:000:0007 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва була надана у власність ОСОБА_5 (а.с.21-23). Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами наявний спір щодо законності вибуття у приватну власність фізичних осіб земельної ділянки з кадастровим номером 1822086800:07:000:0008 площею 0,3000 га та порушено питання про витребування із чужого незаконного володіння відповідача саме цієї земельної ділянки, яка є предметом спору в цій справі. Реєстрація за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, яка, як описано вище, до набуття відповідачем права власності вже відчужувалася, у разі не накладення на неї арешту може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, за яким звернулися до суду, оскільки перешкод для повторного відчуження спірної земельної ділянки не існує та лише такій спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на спірну земельну ділянку, на цій стадії цивільного судочинства може гарантувати тимчасове не розпорядження предметом спору та його залишення у власності відповідача до розгляду спору по суті, що забезпечить виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову вжиті в межах позову та не порушують прав інших осіб. Застосований судом вид забезпечення позову є лише тимчасовою перешкодою для відчуження (розпорядження) спірною земельною ділянкою та жодним чином не позбавляє власника наразі володіти та користуватися спірною земельною ділянкою, що й переслідує мета забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що безпідставне накладення арешту на земельну ділянку за відсутності реальності спору та його штучності, порушує право на мирне володіння майном не можуть бути підставою для скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки як зазначалося вище умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Цільове призначення земельної ділянки має обговорюватися судом під час розгляду спору до суті при вирішені питання щодо законності вибуття у приватну власність фізичних осіб спірної земельної ділянки, а не під час вирішення питання про забезпечення позову. Скаржник не довела обставин, на які посилалася, як на підставу своєї апеляційної скарги. Жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надано. Із огляду на викладене вище, суд першої інстанції розглянув питання про забезпечення позову з додержанням норм права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвала суду першої інстанції залишається без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Феленком Сергієм Олександровичем, залишити без задоволення. Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 06 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 11 квітня 2025 року. Головуюча Судді: