Постанова Одеський апеляційний суд № 521/19598/24

Номер провадження: 33/813/703/25 Номер справи місцевого суду: 521/19598/24 Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.04.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 30 січня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст. 126 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №175210 від 16 листопада 2024 року, вбачається, що 16 листопада 2024 року об 16 годинні 20 хвилин рухаючись в м. Одесі по вул. Тираспольське шосе водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Іveco Turbo Daily 35-10», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у той час, коли винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ДВС від 16 вересня 2024 року ВП №25137278, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.01.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяця. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень. Не погодившись з наведеною постановою суду, 18.02.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 30.01.2025, та скасувати вказану постанову. Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що документи, що підтверджують факти викладені в апеляційній скарзі були отримані в повному обсязі лише 12.02.2025. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на 16.11.2024 ОСОБА_1 керував автомобілем під час існування тимчасового обмеження боржника у праві керування автомобілем під час існування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні ВП N?25137278 про яке він не був обізнаний з причин, які від нього не залежали та у якому майже рік як помер стягувач, й відповідно, виконавче провадження підлягало закінченню. Формально, ОСОБА_1 дійсно скоєне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 126 КУпАП. Однак, з точки зору правомірності, точніш неправомірності дій та бездіяльності ДВС, вини ОСОБА_1 у скоєнні цього правопорушення немає. За умови відсутності актуального виконавчого провадження, за умови необізнаності ОСОБА_1 про тимчасове обмеження 16.09.2024, за умови необхідності утримувати неповнолітню доньку до нього зараз не доцільне застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Бондаревський С.І., підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк. ОСОБА_1 посилається на те, що документи, що підтверджують факти викладені в апеляційній скарзі на спростування його винуватості були отримані в повному обсязі лише 12.02.2025. З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 18.02.2025. За таких обставин, ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Згідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, районний суд виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами. Проте погодитися з такими висновками районного суду не можна, з огляду на таке. Частиною 3 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Згідно приписів КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона). При цьому, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним у разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, свідомо керує транспортним засобом. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 126 КУпАП, апеляційним судом було повторно дослідженні наявні в матеріалах справи докази: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №175210 від 16 листопада 2024 року, згідно з яким 16 листопада 2024 року об 16 годинні 20 хвилин рухаючись в м. Одесі по вул. Тираспольське шосе водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Іveco Turbo Daily 35-10», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у той час, коли винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ДВС від 16 вересня 2024 року ВП №25137278, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (а.с.1); - постанову старшого державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції Клюшника Є.М., про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ДВС від 16 вересня 2024 року ВП №25137278, з якої вбачається, що встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-4036 виданого 16 червня 2010 року (а.с. 3); - письмові пояснення ОСОБА_1 наданих поліції, відповідно до яких останній вказував, що керував транспортним засобом не знаючи, що в нього є якісь обмеження так як не був проінформований. За вказаною адресою у виконавчому провадженні не проживає більше десяти років (а.с. 4); - відеозапис подій зафіксованих на портативний відеореєстратор 474504 (а.с. 14). Відповідно ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Так, порядок виконання судових рішень врегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з ч. 9 ст. 71 цього Закону, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить, зокрема, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, копія якої надсилається сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення, та направляється до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в його діях відсутня вина у вчиненні ним адміністративного правопорушення, з огляду на необізнаність про наявність виконавчого провадження №25137278 та про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, з наданням відповідних доказів. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Апеляційним судом також були дослідженні докази, які були долучені апелянтом до апеляційної скарги, оскільки останні з об`єктивних причин не могли бути подані раніше. Відповідно до копії Довідки з реєстру територіальної громади про місце реєстрації особи станом на 27.01.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.04.2000 по теперішній час (станом на 27.01.2025) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 50) Дослідивши надані апелянтом документи виконавчого провадження, апеляційним судом встановлено, що у виконавчому провадженні №25137278 місце проживання боржника ОСОБА_1 зазначено м. Полтава, вул. Червоних Партизанів,

5. Матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про уточнення місця проживання (місця знаходження) ОСОБА_1 та його розшуку, отже виконавцем вказані дії не здійснювались. Крім того, вся кореспонденція по виконавчому провадженні в тому числі постанова про встановлення щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами була направлена останньому за адресою: м. Полтава, вул. Червоних Партизанів, 5 З досліджених матеріалів виконавчого провадження встановлено, що останні не містять відомостей про те, чи була скерована на адресу реєстрації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) постанова про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, та відомостей про те, що останній ознайомлений зі змістом цієї постанови. Крім того, апеляційний суд враховує, що стягувач у виконавчому провадженні №25137278 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 06.02.2025, видане Шевченківським відділом ДРАЦС у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 56) Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами було винесено 16.09.2024 (а.с. 3) В січні та лютому 2025 року представник ОСОБА_1 звертався до виконавчої служби з метою ознайомлення з матеріалами справи та повідомленням про смерть стягувача. 14.02.2025 старшим державним виконавцем Київського відділу ДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». У вказаній постанові виконавцем зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 0 грн. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 70). Отже, незважаючи на наявність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, яка на даний час скасована, для доведення в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, необхідні докази не тільки факту керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено таке обмеження, а й того факту, що особа, вчинила це умисно, тобто усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, оскільки суб`єктивна сторона вказаного вище правопорушення характеризується виключно умисною формою вини. Враховуючи вищевказане, апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, усвідомлював протиправний характер своїх дій, зокрема, знав про встановлене стосовно нього тимчасове обмеження та, ігноруючи його, передбачав шкідливі наслідки та бажав або свідомо допускав їх настання. У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив ч. 3 ст. 126 КУпАП, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Керуючись ст. ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 30 січня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 30 січня 2025 року скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова