Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/5601/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/5601/23 пров. № А/857/9475/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від відповідача - Гончаров В.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2025р., постановлену за наслідками провадження за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської обл. про визнання протиправними та скасування рішень про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката і про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (суддя суду І інстанції: Ващилін Р.О., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 12 год. 03 хв. 27.02.2025р., м.Ужгород; дата складання повної ухвали суду І інстанції: 04.03.2025р.),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2025р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури /КДКА/ Закарпатської обл. про визнання протиправними та скасування рішень про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката та про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (Т.6, а.с.100-104). Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2023р. скасувати (Т.6, а.с.106-117). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є Висновок парламентського дослідження Дослідницької служби Верховної Ради України, яким визнано безпосередню суперечність між положеннями ч.2 ст.48, ч.2 ст.50, ч.2 ст.51, ч.2 ст.52, ч.2 ст.53, ч.ч.2, 3 ст.55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та рішенням Ради адвокатів України /РАУ/ № 69 від 21.09.2020р. «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування». За таких обставин порушення стосовно нього дисциплінарної справи і притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснювалося неналежним і нелегітимним органом адвокатського самоврядування КДКА Закарпатської обл. Зазначене парламентське дослідження виявило юридично значущу обставину: члени КДКА Закарпатської обл. діяли без повноважень після 2022 року, а рішення РАУ № 69 від 21.09.2020р. суперечить Конституції України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; вказана інформація стала доступною лише 31.01.2025р., тобто, після ухвалення судового рішення від 01.12.2023р. Отже, вказані обставини не були і не могли бути відомими заявнику. Водночас, суд першої інстанції помилково не надав оцінку вказаній обставині через призму ч.2 ст.361 КАС України, проігнорував офіційний статус Висновку Дослідницької служби Верховної Ради України, який має доказове значення по справі (ініційований народним депутатом України, містить аналіз відповідності законодавства Конституції України, покликається на порушення принципу верховенства права). Така оцінка суду не відповідає практиці Європейського Суду з прав людини /ЄСПЛ/ та Конституції України. За таких умов суд повинен був надати оцінку нелегітимності складу КДКА Закарпатської обл., а також неконституційності рішення РАУ № 69 від 21.09.2020р. Окрім цього, суд проігнорував факти кримінальних проваджень щодо членів КДКА Закарпатської обл., Ради регіону та України, що також підтверджує обставини винесення спірного рішення відповідача незаконними особами. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. 01.04.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» апелянт ОСОБА_1 подав до апеляційного суду додаткові пояснення у справі, в яких додатково обґрунтував свою правову позицію із покликанням на ключові моменти обставин справи і діючого законодавства (Т.6, а.с.210-214). Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, 03.07.2023р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, із урахуванням поданої під час судового розгляду заяви про зміну предмету позову, просив визнати протиправними та скасувати наступні рішення відповідача КДКА Закарпатської обл. * від 08.06.2023р., яким порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 ; * від 21.06.2023р., згідно якого адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України (Т.1, а.с.1-15, 77-80, 134-140). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2023р., залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024р., в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.221-227; Т.3, а.с.178-187). 31.01.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2023р. в справі № 260/5601/23, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Подану заяву аргументує прийняттям Дослідницькою службою Верховної Ради України Висновку від 30.01.2025р. «Парламентське дослідження щодо актуальних проблем правових засад організації і діяльності адвокатури України», зі змісту якого йому стало відомо про те, що рішення РАУ № 69 від 21.09.2020р. суперечить Конституції України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також факт самовільного привласнення владних повноважень відповідачем підтверджується наявністю кримінальних проваджень за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.255, 353 КК України (Т.5, а.с.149-155). Оскаржуваною ухвалою суду від 27.02.2025р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (Т.6, а.с.100-104). Вказана ухвала обґрунтована тим, що визначена відповідачем обставина не є нововиявленою та такою, яка б вплинула на висновок суду про відмову в задоволенні позову, який був зроблений у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2023р. у справі № 260/5601/23. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач вважає те, що висновками «Парламентського дослідження» Дослідницької Служби Верховної Ради України визнано таким, що знаходиться у безпосередній суперечності з положеннями ч.2 ст.48, ч.2 ст.50, ч.2 ст.51, ч.2 ст.52, ч.2 ст.53, ч.ч.2, 3 ст.55 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Рішення РАУ № 69 від 21.09.2020р. «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування», яким передбачено продовження виконання органами адвокатського самоврядування та їх членами своїх повноваження до початку діяльності новосформованих органів адвокатського самоврядування та обрання їх нових членів. Оскільки порушення стосовно позивача дисциплінарної справи і притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснювалося неналежним і нелегітимним органом адвокатського самоврядування - КДКА Закарпатської обл., тому встановлені «Парламентським дослідженням» Дослідницької Служби Верховної Ради України обставини є нововиявленими, які зумовлюють скасування вказаного судового рішення. Водночас, така обставина не визнана судом нововиявленою, оскільки легітимність діяльності відповідача встановлювалась судом під час оцінки спірних рішень та була відома позивачу. На вказану обставину наголошено в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024р. в ході розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.09.2024р. про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення у справі № 260/5601/23 за нововиявленими обставинами. Жодних інших обставин, передбачених ч.2 ст.361 КАС України, що могли бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник не навів. Окрім цього, висновки «Парламентського дослідження» Дослідницької Служби Верховної Ради України не можуть вважатися нововиявленими обставинами в розумінні ст.361 КАС України, оскільки такі являються виключно довідковим інформаційно-аналітичним матеріалом, а інформація та позиції, викладені в них, не є офіційною позицією Верховної Ради України чи її органів. Отже, такі висновки не є істотними для справи обставинами, що могли б вплинути на прийняття судом рішення. Більше того, таке парламентське дослідження було проведено вже після виникнення спірних правовідносин та ухвалення судом рішення в цій адміністративній справі, що свідчить про відсутність нововиявленого характеру такого. Отже, визначені заявником обставини не змінюють правового регулювання спірних відносин, не доводять факту допущення судом помилки при розгляді спору та не спростовують висновків суду, тому такі не можуть вважатися нововиявленою обставиною. Зазначені висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами колегія суддів у межах доводів апеляційної скарги вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до приписів ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з п.1 ч.2 ст.361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Як слідує з роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 22.05.2015р. «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: - існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; - на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; - істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо. Отже, нововиявлені обставини це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. В свою чергу, нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Колегія суддів враховує, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Також колегія суддів зазначає, що перегляд рішення у справі, яке набуло законної сили, без наявності достатніх підстав, зокрема у силу помилкового віднесення обставин до нововиявлених, суперечить принципу правової визначеності. Суд також зазначає, що інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом «правової визначеності» та «правом на справедливий суд», але останній (з урахуванням того ж принципу «правової визначеності», в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.03.2018р. у справі № 484/2634/14-а, від 03.04.2018р. у справі № 477/1012/14-а, від 14.05.2019р. у справі № 826/14797/15, від 21.10.2019р. у справі № 1316/954/2012 та від 20.02.2020р. у справі № 815/6834/15. Із змісту поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слідує, що ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги двома обставинами: прийняттям Дослідницькою службою Верховної Ради України Висновку від 30.01.2025р. «Парламентське дослідження щодо актуальних проблем правових засад організації і діяльності адвокатури України», зі змісту якого йому стало відомо про те, що рішення РАУ № 69 від 21.09.2020р. суперечить Конституції України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Т.5, а.с.164-170, 183-187); фактом самовільного привласнення владних повноважень відповідачем, що підтверджується наявністю кримінальних проваджень за ознаками злочину, передбаченого ст.353 КК України. Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд першої інстанції надав їм правильну правову оцінку, при цьому такі обставини в силу вимог процесуального закону не можна вважати нововиявленими. Зокрема, доводи щодо відсутності у КДКА Закарпатської обл. повноважень ОСОБА_1 вказував в своїх позовній заяві та апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції (Т.1, а.с.6-8, Т.3, а.с.5-6). Розглядаючи вказані заяву і скаргу, суди першої та апеляційної інстанції досліджували, серед іншого, обставини щодо повноважень членів КДКА Закарпатської обл. в зв`язку із спливом п`ятирічного строку, на якій вони обиралися, та встановили наявність таких повноважень на підставі рішення РАУ № 69 від 21.09.2020р. «Про затвердження роз`яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування». Отже, вказана обставина щодо повноважень членів КДКА Закарпатської обл. в зв`язку із спливом п`ятирічного строку, на якій вони обиралися, не може визнаватися нововиявленою у відповідності до п.1 ч.2 ст.361 КАС України, оскільки на час розгляду справи № 260/5601/23 по суті ця обставина вже була відомою позивачу, вона досліджувалася судами, а тому не може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Згідно вимог ч.4 ст.361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Оскільки у справі № 260/5601/23 прийнятий Дослідницькою службою Верховної Ради України Висновок від 30.01.2025р. «Парламентське дослідження щодо актуальних проблем правових засад організації і діяльності адвокатури України» не оцінювався судом, а обставини щодо повноважень КДКА Закарпатської обл. та її членів були встановлені судами першої і апеляційної інстанції, то й у цьому випадку підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є відсутніми. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що питання діяльності і компетенції Дослідницької служби Верховної Ради України унормовані Положенням про Дослідницьку службу Верховної Ради України, затв. розпорядженням Голови Верховної Ради України № 438 від 11.08.2022р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Підпунктом 3 п.11 цього Положення визначено, що з питань діяльності, передбачених пунктом 10 цього Положення, Дослідницька служба готує у письмовій формі аналітичні та інформаційні матеріали, зокрема, парламентське дослідження (до 30 сторінок) - комплексна аналітична добірка, пов`язана з опрацюванням законопроектів, що перебувають на розгляді у Верховній Раді України, розглядом Білої книги, поданої Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України, інших актуальних проблем державної політики, оцінкою ефективності реалізації прийнятого законодавчого акта. Згідно з п.14 вказаного Положення аналітичні та інформаційні матеріали, підготовлені Дослідницькою службою, не є офіційною інформацією Верховної Ради України, її органів або посадових осіб. Таким чином, «Парламентське дослідження» є неофіційним документом, являє собою комплексну аналітичну добірку, яка є результатом тематичного наукового дослідження, що містить суб`єктивне бачення виконавців цього дослідження (позиція авторів (думка, бачення), яка не несе юридичних наслідків), а тому останній не створює будь-яких правових наслідків та не має доказового значення. Отже, покликання апелянта на те, що вказане «Парламентське дослідження» підтвердило нелегітимність КДКА Закарпатської обл. з 2022 року через закінчення 5-річного строку повноважень, а також неконституційність рішення РАУ № 69 від 21.09.2020р., є помилковим. Стосовно решти доводів апелянта колегія суддів наголошує, що сам факт реєстрації кримінальних проваджень за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.255, 353 КК України (від 05.09.2024р., 08.01.2025р., 09.01.2025р. 16.01.2025р. - Т.6, зворот а.с.157, 173, а.с.165, 172), визнання позивача потерпілим в них, не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки будь-якої істотної для справи інформації такі не містять. Отже, заявник покликається на обставини (наявність парламентського дослідження та кримінальних проваджень), які виникли після ухваленням судом 01.12.2023р. рішення у цій справі. Вказані обставини не були предметом судового дослідження в суді першої інстанції, не покладалися в основу прийняття спірних рішень відповідача. Твердження апелянта про суперечність судового рішення практиці ЄСПЛ (зокрема, рішенню «Afgan Mammadov v. Azerbaijan») колегія суддів відхиляє, оскільки будь-якого обґрунтування таких тверджень апелянт не навів, а сам факт визнання незаконним продовження повноважень адвокатського самоврядування без виборів в іншій державі не може розцінюватися як нововиявлена обставина. Отже, доводи позивача ОСОБА_1 , якими він мотивує необхідність перегляду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2023р. за нововиявленими обставинами, зводяться виключно до незгоди з вказаним судовим рішенням, до необхідності переоцінки доказів, вже досліджених судом у процесі розглянутої справи, а також нових доказів, які не досліджувалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що обставини, зазначені у заяві позивача ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у справі, не належать до нововиявлених у розумінні п.1 ч.2 ст.361 КАС України. Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заявник не повідомив суду про будь-які обставини, які б мали вплив на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні. Таким чином, наведені апелянтом обставини не можна вважати нововиявленими обставинами в розумінні положень ст.361 КАС України, а доводи апеляційної скарги на правомірність винесеної ухвали не впливають та висновків суду не спростовують. Додатково колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 28.11.1999р. у справі «Brumarescu v. Romania» наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтись повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003р.). Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача ОСОБА_1 , наведені в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) ЄСПЛ вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відхилені. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. За правилами ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженні є відсутніми. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329, 369 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2025р., постановлену за наслідками провадження за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 260/5601/23, залишити без задоволення, а вказане судове рішення без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 11.04.2025р.