Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/4699/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4699/24 пров. № А/857/28304/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №500/4699/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив "Тернобуд" про визнання протиправним та скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції Мартиць О. І., час ухвалення рішення 01 жовтня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 01 жовтня 2024 року , в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Тернопільської міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Гаражний коокператив "Тернобуд", в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради від 02 лютого 2024 року №8/36/114 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , наданої в оренду ОК "Гаражний кооператив "Тернобуд" з урахуванням внесених у нього змін пунктом 6 рішення ТМР від 07 червня 2024 року №8/39/38 "Про внесення змін в рішення міської ради". Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №500/4699/24 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок. Зазначає, що в складі земельної ділянки площею 0,4568 га є її гараж № 73, який перебуває у складі 77 гаражів та у разі завершення поділу прийнятим, земельна ділянка наведеної площі буде фактично поділена на 77 окремих земельних ділянок плюс одна, тобто на 78, що після затвердження технічної документації із землеустрою приведене до негайного юридичного припинення договору оренди. Межі суміжного користування у разі поділу земельної ділянки перед наданням заяви про надання АП А-25-16 з нею ніхто із суміжних землекористувачів не погодив. На думку апелянта, цей поділ стане для більшої кількості власників гаражів, тоді власники цих гаражів опиняться з гаражами і без землі, яку їм під цими гаражами не дадуть приватизувати або надати в оренду. Таким чином, поділ земельної ділянки призведе до припинення договору її оренди. Звертає увагу на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Таким чином, Тернопільська міська рада протиправно 02 лютого 2024 року прийняла рішення № 8/36/114, а потім і рішення 07 червня 2024 року №8/39/38 (п.6), саме: надала згоду на поділ орендованої земельної ділянки площею 0,4568 га спочатку на 77 земельних ділянок для будівництва гаражів, через надання АП А-25-16, маючи у своєму розпорядження документи про те, що ці гаражі вже більше ніж 10 років побудовані та прийняті в експлуатацію, так як приймання їх в експлуатацію також відбулося і за безпосередньої участі ТМР. Виходячи із існування на орендованій земельній ділянці площею 0,4568 га не 77, а 87 індивідуальних існуючих гаражів рішення ТМР або від 02 лютого 2024 року №8/36/114, або за іншою датою та номером рішення цим ОМС, як вільної від забудови, прийнято бути не могло. Так як, зокрема, 77 індивідуальних гаражів мають зареєстрованих у державі власників заявник - ОК «Гаражний кооператив «Тернобуд», виходячи із вказаного у п.п 6 п.2 Вичерпного переліку документів, необхідних для отримання АП, що передбачені законом та вимоги до них зобов`язаний був долучити до заяви у ЦНАП відповідну кількість документів у належним чином засвідчених копіях, які посвідчують право власності на кожен із гаражів, але так як тоді би надання заяви про поділ орендованої земельної ділянки на окремі земельні ділянки саме під гаражне будівництво був би неможливим - процедура отримання дозволу на будівництво побудованих гаражів, на її думку, не регулюється нормами права. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року витребувано з Тернопільського окружного адміністративного суду матеріали справи №500/4699/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення. Зобов`язано Тернопільський окружний адміністративний суд невідкладно направити матеріали адміністративної справи №500/4699/24 до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Матеріали справи №500/4699/24 надійшли на адресу суду 30 січня 2025 року та були передані судді- доповідачу 03 лютого 2025 року. Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи у присутності сторін та призначення відеоконференції (а.с.155), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Апелянтом подано апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі; сторонами не заявлено клопотань щодо долучення до справи і дослідження нових доказів тощо, тому правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не вбачає. Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вказує на порушення відповідачем її прав, як власника гаража № НОМЕР_1 , який розташований по АДРЕСА_1 при поділі земельної ділянки площею 0,4568 га за цією ж адресою на 78 земельних ділянках, наданих для будівництва гаражів. Так, земельна ділянка загальною площею 6100,00 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1 надана Тернопільською міською радою у тимчасове користування гаражному кооперативу "Тернобуд" згідно з договором оренди земельної ділянки від 18 вересня 2001 року з наступними змінами і доповненнями (угода від 01 листопада 2004 року, договори від 24 грудня 2007 року, від 23 грудня 2012 року). 14 грудня 2023 року від голови правління Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Тернобуд" на ім`я міського голови м. Тернополя С.В. Надала надійшла заява про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 0,4568 га, наданої для будівництва (обслуговування) індивідуальних гаражів за адресою АДРЕСА_1 разом з необхідними документами. Питання надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , наданої в оренду ОК "Гаражний кооператив "Тернобуд" було предметом розгляду постійних комісій Тернопільської міської ради з питань містобудування і з питань регулювання земельних відносин та екології, які вирішили погодити проект рішення міської ради "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , наданої в оренду ОК "Гаражний кооператив "Тернобуд", про що свідчать витяги від 17 січня 2024 року №1.43 і від 18 січня 2024 року №1.43, відповідно. Рішенням тридцять шостої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради від 02 лютого 2024 року №8/36/114 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою вул. Тролейбусна, 5, наданої в оренду ОК "Гаражний кооператив "Тернобуд" надано дозвіл обслуговуючому кооперативу "Гаражний кооператив "Тернобуд" (код ЄДРПОУ 25748107) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,4568га (кад. номер 6110100000:13:006:0042) за адресою вул. Тролейбусна, 5, наданої для будівництва гаражів, яка перебуває в оренді згідно з договором оренди землі, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації від 08 жовтня 2001 року №371 на сімдесят сім земельних ділянок площами зазначеними у нотаріально посвідченій заяві на поділ зареєстрованій в реєстрі за №15148 від 04 грудня 2023 року, без зміни їх цільового призначення. Пунктом 6 рішення тридцять дев`ятої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради №8/39/38 від 07 червня 2024 року "Про внесення змін в рішення міської ради" внесено зміни в пункт 1 рішення міської ради від 02 лютого 2024 року №8/36/114 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою вул. Тролейбусна,5, наданої в оренду ОК "Гаражний кооператив "Тернобуд", а саме: замість слів "сімдесят сім" читати "сімдесят вісім" та замість слів та цифр "в реєстрі за №15148 від 04 грудня 2023 року" читати "в реєстрі за №3600 від 08.03.2024". На запит позивача про доступ до публічної інформації від 03 квітня 2024 року №2/04-01-24/ТМР по питанню надання інформації щодо поділу земельної ділянки обслуговуючого кооперативу "Гаражного кооперативу "Тернобуд" виконавчий комітет Тернопільської міської ради інформував наступне. Земельна ділянка площею 0,4568 га за адресою вул. Тролейбусна, 5, яка перебуває в орендному користуванні гаражного кооперативу "Тернобуд", та на підставі звернення голови правління кооперативу Стародуб В.М. прийнято рішення Тернопільською міською радою від 02 лютого 2024 року №8/36/114 про надання дозволу на поділ земельної ділянки забудованої гаражами членів кооперативу. На земельній ділянці площею 0,4568 га збудовано 87 гаражів. З них 10 гаражів збудовано не типових, в двох рівнях різними членами гаражного кооперативу, питання по яких щодо приватизації земельної ділянки не врегульовано законодавчо. По тій причині поділ під ними земельної ділянки не проводилося. Власнику гаража №73 згідно з поділу земельної ділянки визначено площу 0.0031 га. Якщо власником гаража №73 є ОСОБА_1 , то їй буде передано у власність земельну ділянку площею 0.0031 га. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведена правомірність винесення спірного рішення, при цьому, права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не порушені, оскільки оскаржуваним рішенням власнику гаражу №73 згідно з поділом земельної ділянки визначено площу 0,0031 га, яку їй буде передано у власність, а тому позовні вимоги про визнання спірного рішення протиправним та скасування є необґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За змістом абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частина 2 ст.116 ЗК України передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно з ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. За змістом ч.1 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Стаття 25 Закону №280/97-ВР передбачає, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням тридцять шостої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради від 02 лютого 2024 року №8/36/114 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою вул. Тролейбусна, 5, наданої в оренду ОК "Гаражний кооператив "Тернобуд" надано дозвіл обслуговуючому кооперативу "Гаражний кооператив "Тернобуд" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,4568га (кад. номер 6110100000:13:006:0042) за адресою вул. Тролейбусна, 5, наданої для будівництва гаражів, яка перебуває в оренді згідно з договором оренди землі, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації від 08 жовтня 2001 року №371 на сімдесят сім земельних ділянок площами зазначеними у нотаріально посвідченій заяві на поділ зареєстрованій в реєстрі за №15148 від 04 грудня 2023 року, без зміни їх цільового призначення. Пунктом 6 рішення тридцять дев`ятої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради №8/39/38 від 07 червня 2024 року "Про внесення змін в рішення міської ради" внесено зміни в пункт 1 рішення міської ради від 02 лютого 2024 року №8/36/114 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою вул. Тролейбусна,5, наданої в оренду ОК "Гаражний кооператив "Тернобуд", а саме: замість слів "сімдесят сім" читати "сімдесят вісім" та замість слів та цифр "в реєстрі за №15148 від 04 грудня 2023 року" читати "в реєстрі за №3600 від 08.03.2024". Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про визнання протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради від 02 лютого 2024 року №8/36/114 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , наданої в оренду ОК "Гаражний кооператив "Тернобуд" з урахуванням внесених у нього змін пунктом 6 рішення ТМР від 07 червня 2024 року №8/39/38 "Про внесення змін в рішення міської ради". При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Основним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, разом з тим, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Згідно з ч.5 ст.160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Колегія суддів зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Водночас, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, при цьому, відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для нього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Матеріалами справи підтверджується, і не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 є власником гаража № НОМЕР_1 , розташованого в складі земельної ділянки площею 0,4568 га за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває в орендному користуванні гаражного кооперативу "Тернобуд". Як стверджує позивач, у разі завершення поділу прийнятим рішенням, земельна ділянка наведеної вище площі буде фактично поділена на 77 окремих земельних ділянок плюс одна, тобто на 78, що після затвердження технічної документації із землеустрою приведене негайному фактичному та юридичному припиненню договору оренди. При цьому, зі змісту листа Тернопільської міської ради №10189-Ф/2024 від 22 квітня 2024 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,4568 га за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває в орендному користуванні гаражного кооперативу "Тернобуд", та на підставі звернення голови правління кооперативу ОСОБА_2 прийнято рішення Тернопільської міської ради від 02 лютого 2024 року №8/36/114 про надання дозволу на поділ земельної ділянки забудованої гаражами членів кооперативу. На земельній ділянці площею 0,4568 га збудовано 87 гаражів. З них 10 гаражів збудовано не типових, в двох рівнях різними членами гаражного кооперативу, питання по яких щодо приватизації земельної ділянки не врегульовано законодавчо. По тій причині поділ під ними земельної ділянки не проводилося. Власнику гаража №73 згідно з поділом земельної ділянки визначено площу 0.0031 га. Якщо власником гаража №73 є ОСОБА_1 , то їй буде передано у власність земельну ділянку площею 0.0031 га (а.с.44). З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що права позивача у спірних правовідносинах не порушені, оскільки оскаржуваним рішенням власнику гаража № НОМЕР_1 згідно з поділом земельної ділянки визначено площу 0,0031 га, яку згідно документів закріплено передати у власність позивача. Суд першої інстанції також правильно звернув увагу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі №500/469/24, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради №8/32/134 від 03 листопада 2023 року №8/32/134 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 " Доводи апелянта в частині позбавлення власників гаражів можливості приватизувати чи надати в оренду землі під цими гаражами колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами, а є лише припущеннями позивача. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведена правомірність винесення спірного рішення, при цьому, права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не порушені, оскільки оскаржуваним рішенням власнику гаражу №73 згідно з поділом земельної ділянки визначено площу 0,0031 га, яку їй буде передано у власність, а тому позовні вимоги про визнання спірного рішення протиправним та скасування є необґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №500/4699/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 10 квітня 2025 року.