Постанова Київський апеляційний суд № 369/11643/24

Справа № 369/11643/24 Суддя в І-й інстанції Перекупка Г.А. Провадження № 33/824/248/2025 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 14 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Пєтухова А.Ю., іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - потерпілого ОСОБА_2 , його представників Щелкова П.С., Мишастого А.О., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Пєтухова А.Ю. на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2024 року, - в с т а н о в и в : Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 26.06.2024 року, о 18 годині 24 хвилині, керуючи транспортним засобом «CITROEN DS4», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. В. Чорновола у м. Вишневе Бучанського р-ну Київської обл., при повороті ліворуч, в порушення вимог п.16.13 ПДР України, не надала переваги в русі транспортному засобу «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався рівнозначною дорогою у зустрічному напрямку прямо, та скоїла з ним зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальних збитків. В апеляційній скарзі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Пєтухова А.Ю. вказано на незаконність та необґрунтованість постанови судді, через порушення норм матеріального і процесуального права. Жоден наявний в матеріалах справи доказ не є належним та допустимим, оскільки не доводить вини ОСОБА_1 , зокрема: протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися доказом так як він є лише формою фіксації правопорушення; схема ДТП не відповідає реальній дорожній обстановці, оскільки на ній позначені неіснуючі смуги проїзної частини дороги, що підтверджено схемою організації дорожнього руху даної ділянки дороги; пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідають фактичним обставинам події, що підтверджується відеоматеріалами наявними в матеріалах справи. Окрім цього, на думку апелянта, суд вийшов за межі своїх повноважень, тим самим порушуючи право особи на захист, оскільки протокол щодо ОСОБА_1 складено через порушення нею п.16.13 ПДР, натомість суддею притягнуто до відповідальності ОСОБА_4 через порушення п.10.4 ПДР, що є недопустимим, адже суд має розглядати справу у межах протоколу та не може самостійно припускати факти, які підлягають доведенню. Просив постанову скасувати, та прийняти нову постанову, якою провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Пєтухова А.Ю., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили доводи цієї скарги і просили її задовольнити; іншого учасника ДТП - потерпілого ОСОБА_2 та його представників Щелкова П.С. та Мишастого А.О., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали її доводи необґрунтованими; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Висновки місцевого суду про доведеність порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України у виді ненадання дороги транспортному засобу, який рухається у зустрічному напрямку при виконанні повороту ліворуч (розвороту) стверджуються доказами, дослідженими у ході судового розгляду, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 684224 від 26.06.2024 року в частині часу та місця вчинення правопорушення; схемою місця ДТП, якою зафіксовані: ділянка дороги де сталася ДТП, розташування транспортних засобів після ДТП, місце зіткнення транспортних засобів та пошкодження, які отримали автомобілі, між якими ця ДТП сталася; поясненнями водіїв учасників ДТП; фотоматеріалами та відеозаписом події ДТП; іншим доказами. Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, правильності кваліфікації її дій, та із дотриманням вимог ст. 33 і ст. 34 КУпАП наклав на неї стягнення в межах санкції ст. 124 КУпАП, належним чином мотивувавши своє рішення. Апеляційна скарга не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого місцевим судом рішення. Так, у ході розгляду справи у місцевому суді безумовно встановлено те, що ОСОБА_1 на проїзній частині дороги, не маючи пріоритету у русі, здійснювала поворот ліворуч. Відповідно до положень ПДР України, викладених у відповідних пунктах (10.4, 16.3) водій, який здійснює поворот ліворуч зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, які рухаються у попутному напрямку. Матеріали справи, у тому числі і пояснення, які ОСОБА_1 надала під час з`ясування обставин ДТП працівниками поліції, дають підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 у дорожній обстановці, яка передувала ДТП знала про її обов`язок дати дорогу транспортним засобами, що рухалися у зустрічному напрямку. Ці її пояснення у сукупності із відеозаписом події дають підстави стверджувати про те, що вона на першочергових етапах події виконувала цей обов`язок, даючи дорогу автомобілям, які рухалися у зустрічному напрямку, проте в подальшому здійснила рух, не надавши перевагу у русі автомобілю під керуванням потерпілого, який мав пріоритет у русі, що і призвело до зіткнення транспортних засобів. За словами ОСОБА_1 , на час початку виконання нею маневру з виїздом на зустрічну смугу автомобіля під керуванням потерпілого «не було видно». Посилання ОСОБА_1 на те, що один із автомобілів, який рухався по крайній лівій смузі у зустрічному напрямку поступився своїм пріоритетом проїзду перед автомобілем ОСОБА_4 (за її словами її «пропускали»), що дійсно підтверджується відеозаписом події, не дає підстав для не надання дороги автомобілям, які рухаються у цьому ж напрямку по інших смугах руху, і не виключає відповідальності ОСОБА_1 за вчинене порушення вимог ПДР України. Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль під керуванням потерпілого рухався по узбіччю, а тому у ОСОБА_1 не виникало право надавати йому перевагу у русі, не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, у дорожній обстановці, яка склалася у ОСОБА_1 не було жодних підстав вважати про те, що ділянка дороги, по якій рухався автомобіль під керуванням потерпілого є узбіччям. Аналіз дорожньої розмітки та конструктивних елементів частини дороги, по якій рухався потерпілий, також не дають стверджувати, що вона відноситься до узбіччя, оскільки не відповідає вимогам п.1.10 ПДР України, який визначає поняття «узбіччя». Наведене дає підстави стверджувати про те, що у потерпілого, з огляду на фактичну наявність дорожньої розмітки та конструктивні елементи проїзної частини дороги по якій він рухався, не було підстав вважати те, що він рухався по узбіччю, а відтак у ОСОБА_1 не виникало пріоритету проїзду перед автомобілем під керуванням потерпілого, тобто не давати йому дорогу. Схема, яка надана стороною захисту, не може стверджувати про відсутність у діях ОСОБА_1 порушень вимог ПДР України та наявність порушень відповідних вимог ПДР у діях потерпілого, оскільки дорожня обстановка та подальша спрямованість їх дій водіями визначається на місці руху, виходячи із вимог ПДР враховуючи фактичну наявність та розташування дорожніх знаків, дорожньої розмітки, конструктивних елементів дороги, тощо, а не із будь-яких встановлюючих чи регулюючих документів. Та обставина, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення поліцейськими помилково було указано те, що ОСОБА_1 допустила порушення пункту 16.13 ПДР України, хоча у її діях вбачається порушення вимог п.10.4 ПДР України не виключає відповідальність останньої. Так, обидвами пунктами регулюються одинакові обов`язки водія по наданню дороги транспортним засобам, які рухаються у зустрічному напрямку при виконанні ним повороту ліворуч (розвороту), а відмінність полягає у місці вчинення відповідного маневру: на перехресті чи поза перехрестям. Сутність порушення, яке проявилось у ненаданні дороги транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку у протоколі викладені із достатньою повнотою та конкретністю, а помилкове зазначення місця вчинення порушення не свідчить про порушення права особи на захист, яке би викликало закриття провадження у справі. Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовляє. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : В задоволенні апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Пєтухова А.Ю. відмовити Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Ігнатюк О.В.