Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/2190/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3519/25 Справа № 176/2190/24 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. при секретарі Піменовій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Неверчака Євгена Борисовича на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, за яким просить стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 107938,17 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він має стаж роботи на Смолінській шахті Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» понад 12 років 10 місяців, в тому числі за професіями з особливо важкими особливо шкідливими умовами праці по списку №1. З 17 листопада 2023 року позивача було звільнено у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення позивача, а саме 17 листопада 2023 року, відповідач не здійснив виплату належних їй коштів (сум заробітної плати), що є грубим порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України. Остаточний розрахунок з позивачем по виплаті належних йому сум заробітної плати проведено відповідачем 25 травня 2024 року. Враховуючи, що остаточний розрахунок по заробітній платі позивача відповідачем проведено 24 травня 2024 року, представник позивача вважає, що строки звернення до суду з даним позовом позивачем дотримано. Згідно довідки Смолінської шахти ДП «СхідГЗК» від 07 серпня 2024 року №18-30/1077 середній місячний заробіток позивача, обчислений за два місяці відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, становить 16734,60 грн., середньоденний 836,73 грн. Отже, на думку представника позивача, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 17 листопада 2023 року по 16 травня 2024 року (129 робочих днів) становить 107938,17 грн з розрахунку: 836,73 х 129 робочих днів = 107938,17 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року позов задоволено частково та ухвалено Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30 000 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що приймаючи до уваги встановлені обставини справи, суд вважав за доцільне зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку, до 30000,00 грн., що сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах і не призведе до явно нерозумних і несправедливих наслідків. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що спору щодо належних позивачу сум заробітної плати не було, отже зменшення судом суми компенсації є порушенням норм матеріального права, а саме неправильного тлумачення ним положень ст. 117 КЗпП України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що 23 грудня 2010 року по 17 листопада 2023 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «СхідГЗК», що підтверджується записами у трудовій книжці. Згідно наказу № 1029-о/с від 17 листопада 2023 року, звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України. З Виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 24 травня 2024 року позивачу було виплачено залишок заборгованості по заробітній платі у розмірі 14208,85 грн. Згідно довідки ДП «СхідГЗК» №18-30/1077 від 07 серпня 2024 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 836 грн. 73 коп. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи до уваги встановлені обставини справи, суд вважав за доцільне зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку, до 30000,00 грн., що сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах і не призведе до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. У статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч.ч. 1, 4 статті). Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Згідно постанови Верховного Суду від 27 березня 2013 року по справі №6-15цс13 передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Судом установлено, що затримка розрахунку при звільненні позивача тривала з 18 листопада 2023 року (день наступний за днем звільнення) по 23 травня 2024 року включно (день, що передує дню повної сплати належних до виплати сум). Розмір середньоденного заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період 17 листопада 2023 року по 16 травня 2024 року (в межах строку за шість місяців, 129 робочих днів) складає: 836,73 грн (середньоденна заробітна плата позивача) х 129 робочих днів = 107938,17 грн. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Судом установлено, що після звільнення позивача з роботи 17 листопада 2023 року роботодавцем заробітна плата виплачувалась частинами у період шести місяців. Розмір простроченої роботодавцем заборгованості щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, є значним, що в умовах введеного воєнного стану в країні є для працівника важливим для забезпечення основних своїх потреб і нормального існування. Період прострочення також тривалий - більше шести місяців. Твердження відповідача про складне фінансове становище підприємства є недоведеними; відповідачем не доведено також причинно-наслідкового зв`язку між фінансовим положенням роботодавця та невчасною виплатою позивачу заробітної плати. Будь-яких доказів поважності причин значної заборгованості із заробітної плати та її невиплати у день звільнення працівника суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено. З матеріалів справи також вбачається, що відповідачу були відомі банківські реквізити для виплати позивачу заробітної плати, адже він сплачував на відповідний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ ПриватБанк. Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для зменшення розміру нарахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 107938,17 грн. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши порушення відповідачем строків виплати усіх належних позивачу сум в день його звільнення; встановивши, що розмір середньоденного заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 17 листопада 2023 по 16 травня 2024 року складає 107938,17 грн.; приймаючи до уваги відсутність підстав для зменшення цієї суми, - колегія дійшла висновку про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 107938,17 грн. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не навів обґрунтування наявності підстав у даній конкретній справі для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, з відповідача на користь ОСОБА_1 також підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2664,64 грн.. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Неверчака Євгена Борисовича задовольнити. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити. Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 107938,17 грн.. Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2664, 64 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 11 квітня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова