Постанова Львівський апеляційний суд № 464/5678/24

Справа № 464/5678/24 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О. Провадження № 22-ц/811/4029/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року, - ВСТАНОВИВ: у серпні 2024 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані послугиз теплопостачання. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є суб`єктом господарювання з постачання споживачам теплової енергії, відтак є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, якими користуються мешканці будинку АДРЕСА_1 , де в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Для здійснення оплати за надані послуги відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та щомісячно направлялися рахунки на оплату послуг. З 01 грудня 2021 року між ним та відповідачем виникли нові договірні відносини, врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором-приєднання, текст якого розміщено на сайті Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго». Споживач послуг зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обсяг спожитої теплової енергії у будівлі складається з таких основних складових: обсягу теплової енергії за опалення приміщення споживача, обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється між усіма власниками/співвласниками приміщень будинку, включаючи також власників приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Відповідачі не сплачували за спожиті послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, у зв`язку з чим за період з 01 грудня 2021 року до 29 лютого 2024 року у них виникла заборгованість в розмірі 4 789.30 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 4789.30 грн. заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення (опалення місць загального користування) за період з 01 грудня 2021 року до 29 лютого 2024 року. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» борг за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення за період з 01 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року у сумі 4789.30 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» по 1009.33 грн. судового збору з кожного. Компенсовано Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» судовий збір за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України у розмірі 1009.33 грн. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що належна їй квартира обладнана індивідуальним опаленням та від`єднана від системи центрального опалення. В будинку АДРЕСА_1 відсутні місця загального користування, які б опалювалися, оскільки в будинку немає підвалу, труба центрального опалення заведена безпосередньо в квартиру АДРЕСА_2 і вся система опалення знаходиться виключно у квартирах, відтак відсутні підстави для стягнення коштів за забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Позивач не надав розрахунків витрат теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі. Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення є добутком чотирьох різних величин, серед яких є в тому числі і довжина трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення, у підвалах, техпідпіллях та на горищах, однак відсутність в будинку трубопроводів свідчить про те, що довжина трубопроводів буде дорівнювати 0, а відтак обсяг теплової енергії також буде дорівнювати

0. Якщо у виконавця розподілу комунальних послуг нема даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то в такому випадку обсяг теплової енергії витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку залежно від поверховості, однак позивачу було відомо про відсутність трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення, що виключає можливість застосування такого розподілу між споживачами обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року призначено на 16 год. 00 хв. 07 квітня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 10 квітня 2025 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 07 квітня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 10 квітня 2025 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку, в тому числі і внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, які належать до інженерного обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, а відключення від мереж централізованого опалення не звільняє від сплати за опалення місць загального користування, витрат на функціонування системи централізованого опалення та плати за абонентське обслуговування, однак відповідачі належним чином не сплачували за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб, у зв`язку чим у них виникла заборгованість в розмірі 4789.30 грн. за період з 01 грудня 2021 року до 29 лютого 2024 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною 3 статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (ч. 1 ст. 68 ЖК України). Згідно із ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири). Відповідно до ч. 2 ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року. Стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року визначає перелік комунальних послуг. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 рокудо житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої-четвертої цієї статті. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: 1) загальний обсяг теплової енергії, що надходить до індивідуального теплового пункту, зменшується на обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води, визначений на підставі показань відповідних вузлів обліку, а в разі їх відсутності за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 2) обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; 3) загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів. Частиною 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика…). Пунктами 1-3 розділу IV Методики… передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається на підставі показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, вузлів розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді) або приладів-розподілювачів теплової енергії у разі оснащення ними 100 % місць загального користування та допоміжних приміщень. У разі відсутності вузлів розподільного обліку у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі (Qопбуд): одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п`ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %. За рішенням співвласників будівлі зазначені частки споживання теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, можуть визначатися із застосуванням понижувального коефіцієнта від 0,2 до 0,9 залежно від теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, зокрема характеристик заповнення дверних віконних, балконних та дверних блоків, наявності тамбурів, якості теплоізоляції інженерних систем тощо, або за рішенням співвласників для визначення частки може застосовуватися підвищувальний коефіцієнт від 1,1 до 2 залежно від наявності та технічного стану опалювальних приладів в МЗК та допоміжних приміщеннях, стану теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій. Рішення про їх застосування або зміну приймається в міжопалювальний період, про що співвласники будівлі письмово повідомляють виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу. У разі якщо приміщення всіх споживачів у будинку оснащені вузлами розподільного обліку, обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як різниця між обсягом теплової енергії, визначеної на підставі показань вузла комерційного обліку, та сумарним обсягом спожитої теплової енергії за показаннями вузлів розподільного обліку, а також з врахуванням обсягу витрат теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Відповідно до п. 12 розділу IV Методики… обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Отже, вартість наданих споживачам послуг з постачання теплової енергії складається з: - нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (в разі відсутності індивідуального засобу обліку, по показниках будинкового засобу обліку пропорційно до опалювальної площі споживача); - донарахування до мінімального споживання теплової енергії (в разі проведення нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі); - постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби; - функціонування системи опалення. З матеріалів справи вбачається, що в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації № 1 від 18 липня 2024 року, виданою ЛМКП «Львівтеплоенерго». Для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . В квартирі АДРЕСА_3 встановлено індивідуальне опалення, що визнається сторонами. Договір про надання послуг із централізованого опалення між позивачем та відповідачами не укладався, однак правовідносини, які виникли, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на момент надання житлово-комунальних послуг, та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №

85. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/10719/16-ц. Згідно з актом № 2888 віл 04 лютого 2016 року в будинку АДРЕСА_1 встановлено вузол обліку теплової енергії на опалення «Hydrometer Sharky». Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35/05241 від 06 липня 2023 року підтверджується, що засіб вимірювальної техніки «Hydrometer Sharky» пройшов повірку, за результатами якої встановлено, що він відповідає вимогам ДСТУ. Встановлений у будинку АДРЕСА_1 вузол комерційного обліку дає змогу визначати обсяг спожитої в будинку теплової енергії безпосередньо на опалення квартир та нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будинку та сумарний обсяг енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення. При цьому обсяг теплової енергії, який витрачається на загальнобудинкові потреби, зокрема, щодо транзиту теплової енергії по будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку пропорційно до їх площ. Згідно з актом, складеним 28 березня 2022 року комісією у складі начальника технічного відділу Шкоропада С.В., слюсаря сантехніка Кириленка В, старшого майстра ГРТМ Заверухи П.С., затвердженим директором ЛКП «Житловик-С», при обстеженні житлового будинку АДРЕСА_1 на предмет опалення місць загального користування встановлено, що сходова клітка будинку не опалюється і труби опалення по сходовій не проходять. Інших місць загального користування в даному будинку немає. Проектом будинку опалення сходових кліток не передбачено. Згідно з листом ЛКП «Житловик-С» № 1078 від 23 вересня 2024 року багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 складається з 3 поверхів та мансарди. Підвальними приміщеннями не обладнаний. У будинку наявні півпідвальні приміщення (цокольні), де розташовані житлові квартири. Вхід системи централізованого опалення проходить в лотку під підлогою квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться у цокольному поверсі. Вузол обліку центрального опалення обладнаний приладом обліку теплової енергії. Нарахування оплати за постачання теплової енергії та зняття показників лічильника теплової енергії здійснює ЛМКП «Львівтеплоенерго». Крім цього, у загаданому вище листі зазначено, що опалення місць загального користування відсутнє та не було передбачене при забудові будинку. Наведене вище свідчить про відсутність у житловому будинку АДРЕСА_1 опалення місць загального користування, а відтак колегія суддів приходить до висновку про неправомірність нарахування позивачем плати за опалення місць загального користування в розмірі 895.34 грн. Судом першої інстанції встановлено, що об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення. Втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку. Тобто, усі співвласники батоквартирного будинку зобов`язанні проводити оплату за загально будинкові потреби на опалення пропорційно своїй частці спільного майна у будинку. З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачів за надані послуги з централізованого опалення місць загального користування за період з 01 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року вбачається, що загальна сума заборгованості за надані послуги з централізованого опалення місць загального користування за цей період складає 4789.30 грн. Відповідачі, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надали належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості по оплаті загальнобудинкових потреб на опалення та плати за абонентське обслуговування, заперечуючи позовні вимоги відсутністю підстав для нарахування та стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність у житловому будинку АДРЕСА_1 опалення місць загального користування та неправомірність нарахування позивачем плати за опалення місць загального користування в розмірі 895.34 грн., то загальна сума заборгованості відповідачів становить 3851.12 грн. Враховуючи те, що відповідачі є співівласниками будинку, а відтак зобов`язані брати участь у загальних витратах на утримання будинку, в тому числі і витратах на загальнобудинкові потреби на опалення та абонентське обслуговування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, а саме у витратах на загальнобудинкові потреби на опалення у розмірі 3198.26 грн. та абонентське обслуговування в розмірі 652.86 грн. за період з 01 грудня 2021 року по 29 лютого 2024 року, що становить 3851.12 грн. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в розмірі 3851.12 грн., то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі по 811.60 грн. з кожного з них. ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 від 26 серпня 2021 року (а.с. 80), тому вона звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, судові витрати, понесені Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» мають компенсуватися за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи наведене, Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» слід компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 811.60 грн. судового збору за подання позову. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зменшення розміру заборгованості з 4789.30 грн. до 3851.12 грн., то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави підлягає стягненню 889.77 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи наведене, з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави слід стягнути 78.17 грн. судового збору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року в частині розміру заборгованості, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» за спожиті послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та плати за абонентське обслуговування за період з 01 грудня 2021 року до 29 лютого 2024 року змінити, зменшивши розмір заборгованості з 4789.30 грн. до 3851.12 грн. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року в частині стягнення судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» по 811.60 грн. судового збору за подання позову з кожного. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 78.17 грн. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 10.04.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк