Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/3496/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2025 року м. Рівне Справа № 570/3496/24 Провадження № 22-ц/4815/279/25 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С. О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С. секретар судового засідання: Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідач : ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Калініна С.К. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2024 року, ухваленого в складі судді Красовського О.О., дата складання повного тексту рішення відсутня, у справі № 570/3496/24, в с т а н о в и в : В червні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що відповідно до укладеного електронного договору позики № 4829778 від 15 серпня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідач отримав кредит в сумі 12000,00 грн на 30 днів з базовою процентною ставкою за перший день користування позикою 59,71% та до 2,50% базової процентної ставки з другого дня користування позикою. Окрім цього, відповідно до укладеного договору позики № 76471183 від 29 серпня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач отримав кредит в сумі 9000,00 грн на 30 днів з базовою процентною ставкою 2,5% . 14 червня 2021 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4829778 від 15 серпня 2023 року та за договором позики № 76471183 від 29 серпня 2023 року. Відповідно до укладеного електронного договору про споживчий кредит № 842505928 від 28 серпня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан», відповідач отримав кредит в сумі 23000,00 грн на 100 днів з 28.08.2023 року, де за 10 днів пільгового періоду проценти нараховуються за ставкою 1,25% та 3,00% за 90 днів поточного періоду. Окрім цього, 28 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 102814542, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 10000,00 грн на 106 днів з 28.08.2023 року, де за 16 днів пільгового періоду проценти нараховуються за ставкою 2,00% та 3,00% за 90 днів поточного періоду. 26 грудня 2023 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 26122023, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами № 842505928 від 28 серпня 2023 року та № 102814542 від 28 серпня 2023 року. Відповідно до укладеного договору про споживчий кредит № 117349 від 08 вересня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та «ФК «Кредіплюс», загальний розмір кредиту становить 6667,00 грн та дається строком на 70 днів. 22.02.2024 року між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ТОВ "ФК " Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 22022024, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 117349 від 08 вересня 2023 року. Вказує, що відповідач не виконав покладені на нього зобов`язання та не повернув отримані грошові кошти у визначені договорами строки. Таким чином загальна сума заборгованості за вказаними кредитними договорами у відповідача перед позивачем становить 205 717 грн 30 коп., з яких: 1. за договором позики № 4829778 від 15 серпня 2023 року в розмірі 32519,3 грн., з яких: - 10000,4 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 22518,9 грн - сума заборгованості за відсотками; 2. за кредитним договором № 842505928 від 28 серпня 2023 року в розмірі 87174,6 грн, з яких: - 22080,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 62794,6 грн - сума заборгованості за відсотками; - 2300,00 грн - заборгованість за комісією; 3. за кредитним договором № 102814542 від 28 серпня 2023 року в розмірі 42100,00 грн з яких: - 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 3020,00 грн - сума заборгованості за відсотками; - 1900,00 грн - заборгованість за комісією; 4. за договором позики № 76471183 від 29 серпня 2023 року в розмірі 31612,5 грн з яких: - 9000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 22612,5 грн - сума заборгованості за відсотками; 5. за кредитним договором № 117349 від 08 вересня 2023 року в розмірі 12310,9 грн, з яких: - 6667,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 5242,9 грн - сума заборгованості за відсотками; - 401,00 грн - заборгованість за комісією; Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2024 року позов ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість: - за кредитним договором № 102814542 в розмірі 42 100 грн. 00 коп., з яких: 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30 200 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 900 грн. - заборгованість за комісією; - договором позики № 76471183 в розмірі 31 612 грн. 50 коп., з яких: 9 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 612, 50 грн. - сума заборгованості за відсотками; - за договором позики № 4829778 в розмірі 32 519 грн. 30 коп., з яких: 10 000, 40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 518, 90 грн. - сума заборгованості за відсотками; - за кредитним договором № 842505928 в розмірі 87 174 грн. 60 коп., з яких: 22 080 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 62 794, 60 грн. - сума заборгованості за відсотками; 2 300 грн. - заборгованість за комісією; - за кредитним договором № 117349 в розмірі 12 310 грн. 90 коп., з яких: 6 667, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 242, 90 грн. - сума заборгованості за процентами; 401 грн. - сума заборгованості за комісією; - судові витрати у розмірі 3 085, 76 грн., а всього 208 803 (двісті вісім тисяч вісімсот три) грн. 06 коп. Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвокат Калінін С.К. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та не повно з`ясувавши фактичні обставини справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в стягнення заборгованості. В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем, не доведено факту отримання кредитних коштів відповідачем та факту відступлення права вимоги. Звертає увагу на те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили перерахування кредиту на його рахунок. Зазначає, що надані позивачем розрахунки заборгованості не є належними, допустимими та достатніми доказами наявності заборгованості. Окрім цього, апелянт вказує, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують підписання договору про надання кредиту електронним цифровим підписом, зокрема позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Вказує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги № 14/06/21 від 14.06.2021 року, боргові зобов`язання за договорами позики № 4829778 від 15 серпня 2023 року та № 76471183 від 29 серпня 2023 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору. Крім того, зазначає, що зі спливом строку кредитування припинилось право позивача нараховувати проценти за кредитним договором. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам не відповідає. Встановлено, що 15 серпня 2023 року та 29 серпня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 були укладені договори позики № 4829778 та № 76471183, за умов яких, відповідач отримав кредит в сумі 12000,00 грн на 30 днів з базовою процентною ставкою за перший день користування позикою 59,71% та до 2,50% базової процентної ставки з другого дня користування позикою та в сумі 9000,00 грн на 30 днів з базовою процентною ставкою 2,5% . Договори укладені та підписані сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договори підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами I2D2vPhbCv 15.08.2023 08:43 (а.с.47) та vaPxvVVyB6 29.08.2023 01:19 (а.с.47 та 31). 14 червня 2021 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до якого ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" передає ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" приймає належне ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до розрахунку заборгованості по вищевказаними договорам позики станом на 31 травня 2024 року заборгованість відповідача за договором позики № 4829778 від 15 серпня 2023 року становить 32519,3 грн., з яких: 10000,4 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22518,9 грн - сума заборгованості за відсотками; та за договором позики № 76471183 від 29 серпня 2023 року становить 31612,5 грн з яких: 9000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22612,5 грн - сума заборгованості за відсотками. 28 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори № 842505928 та №102814542, за умов яких, відповідач отримав кредит в сумі 23000,00 грн на 100 днів з 28.08.2023 року, де за 10 днів пільгового періоду проценти нараховуються за ставкою 1,25% та 3,00% за 90 днів поточного періоду та кредит в сумі 10000,00 грн на 106 днів з 28.08.2023 року, де за 16 днів пільгового періоду проценти нараховуються за ставкою 2,00% та 3,00% за 90 днів поточного періоду. В договорах №842505928 та №102814542 відсутні електронні підписи відповідача. 26 грудня 2023 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 26122023, у відповідності до якого ТОВ "МІЛОАН" передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належне ТОВ "Мілоан" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до розрахунку заборгованості по вищевказаними кредитними договорам станом на 31 травня 2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 842505928 від 28 серпня 2023 року становить 87174,6 грн, з яких: 22080,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 62794,6 грн - сума заборгованості за відсотками, 2300,00 грн - заборгованість за комісією; та за кредитним договором № 102814542 від 28 серпня 2023 року становить 42100,00 грн з яких: 10000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3020,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1900,00 грн - заборгованість за комісією; 08 вересня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №117349, відповідно до якого, загальний розмір кредиту становить 6667,00 грн та дається строком на 70 днів. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором а6de280d 08.09.2023 року 13:19 (а.с. 81). 22.02.2024 року між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 22022024, у відповідності до якого ТОВ "ФК "Кредіплюс" передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належне ТОВ "ФК "Кредіплюс" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до розрахунку заборгованості по вищевказаному кредитному договору станом на 31 травня 2024 року заборгованість становить 12310,9 грн, з яких: 6667,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5242,9 грн - сума заборгованості за відсотками, 401,00 грн - заборгованість за комісією. Після набуття права грошової вимоги за вказаними кредитними договорами, відповідачем не було сплачено жодних платежів на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» . Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582ск18). Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Частиною 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. Підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»). Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75. Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 у справі № 554/4300/16-ц. Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було надано копію договору № 4829778 від 15 серпня 2023 року про надання позики, копію кредитного договору № 842505928 від 28 серпня 2023 року, копію кредитного договору № 102814542 від 28 серпня 2023 року, копію договору № 76471183 від 29 серпня 2023 року про надання позики та копію кредитного договору № 117349 від 08 вересня 2023 року, копії договорів факторингу, витяги з Реєстру боржників, а також розрахунки заборгованості. Надані розрахунки містять лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду тощо. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (№ 342/180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15). Наявність розрахунку заборгованості за договорами є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладених кредитних договорів № 842505928 від 28 серпня 2023 року, № 102814542 від 28 серпня 2023 року та № 117349 від 08 вересня 2023 року та наявність у нього заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі. Позивачем не було надано жодного первинного документу, в тому числі виписку з особового рахунку, який би засвідчив, що відповідачу були перераховані грошові кошти у загальній сумі 38 747 грн за вищевказаними кредитними договорами. У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Самі по собі витяги з реєстру боржників до договорів факторингу та розрахунки заборгованості, складені позивачем, не є належними та достатніми доказами отримання відповідачем кредиту. Суд акцентує увагу на тому, що позивач в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують надання кредитних коштів на картковий рахунок відповідача. Щодо відступлення права вимоги за договорами факторингу. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України). Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16. Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17). Таким чином, вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" до відповідача на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року не було, і сторони не могли передбачити, що 15.08.2023 та 29.08.2023 року цим товариством будуть укладені кредитні договори № 4829778 від 15 серпня 2023 року та № 76471183 від 29 серпня 2023 року з відповідачем, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Суд апеляційної інстанції констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу, а отже, право вимоги за кредитними договорами, укладеними з відповідачем, у зазначений вище договір факторингу входити не могло. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що на час укладення договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року боргові зобов`язання за договорами позики № 4829778 від 15 серпня 2023 року та № 76471183 від 29 серпня 2023 року року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. З урахуванням задоволення апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір понесений відповідачем при подачі апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Калініна С.К. задовольнити. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 листопада 2024 року скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_2 3633,60 грн понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 10 квітня 2025 року. Головуючий суддя: Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.