Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/3208/24

Справа № 305/3208/24 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09.04.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 204-1 ч.2 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Малика Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 вересня 2024 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п?ять) гривень 60 копійок. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, - ЗхРУ №284874 від 18.07.2024, - ОСОБА_1 , 18 липня 2024 року, близько 12 години 50 хвилин, був виявлений та в подальшому затриманий, спільно з громадянином України, ОСОБА_2 , у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку №410, поблизу урочища Тищора (територія Богданської сільської громади Рахівського району, Закарпатської області) прикордонним нарядом "Прикордонний патруль", під час спроби незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб. Своїми діями громадянин України, ОСОБА_1 , порушив вимоги ст.9, ст.12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, Малик О.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду. У апеляційній скарзі вказує на те, що висновки суду, викладені у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 затриманий у світлий час доби на значній відстані від державного кордону (8000 м), який проходить у гірській місцевості, при ньому не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано указувати на намір незаконного перетину кордону, від працівників Державної прикордонної служби не втікав, намір піти в гори не заперечив, надав пояснення, які не спростовано, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність даного правопорушення. Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що участі у розгляді справи ОСОБА_1 не брав, про оскаржувану постанову дізнався 24.09.2024 року через додаток "Дія". Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження в справі закрити. В апеляційній скарзі адвокат Малик О.В. просив справу розглядати у відсутності ОСОБА_1 та адвоката Малик О.В., враховуючи територіальну відаленність до Закарпатського апеляційного суду. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. З огляду на те, що розгляд справи в суді першої інстанції проводився у відсутності ОСОБА_1 , про оскаржувану постанову дізнався 24.09.2024 року через додаток "Дія", апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП). Адміністративнавідповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад). Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом». Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю. Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 18 липня 2024 року, близько 12 години 50 хвилин, був виявлений та в подальшому затриманий, спільно з громадянином України, ОСОБА_2 , у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку №410, поблизу урочища Тищора (територія Богданської сільської громади Рахівського району, Закарпатської області) прикордонним нарядом "Прикордонний патруль", під час спроби незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб. Вважаючи винуватість ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП доведеною, суд зіслався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 284874 від 18 липня 2024 року; протокол про адміністративне затримання від 18.07.2024; довідкою про затримання 2-х громадян України на напрямку 410 п/зн, ділянка відповідальності ВІПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_3 "; скріншот з мобільного телефону; письмовим поясненням та письмовою заявою ОСОБА_1 від 18.07.2024.. Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, якщо не підтверджений іншими доказами, а протокол про адміністративне затримання є лише документом, що фіксує процесуальну дію. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 284874 від 18 липня 2024 рокувбачається, що ОСОБА_1 виялений та затриманий поблизу урочища Тищора (територія Богданської сільської громади Рахівського району, Закарпатської області) на відстані 8 000 метрів до лінії Державного кордону України на напрямку 410 прикордонного знаку. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, суду не надано. Разом з тим, приймаючи рішення, районний суд залишив поза увагою, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону,та відсутні відомості, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону. Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду з`ясовано об`єктивну та суб`єктивну сторони цього правопорушення. Варто зазначити, що ОСОБА_1 затриманий у світлий час доби на значній відстані від державного кордону (8 000 м), який проходить у гірській місцевості, при ньому не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано указувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, намір піти в гори не заперечив, надав пояснення, які не спростовано, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність даного правопорушення. За таких обставин перебування на відстані 8000 метрів від державного кордону громадянина України, жодним чином не вказує на його умисел та намір незаконно перетнути кордон, та не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, зазначені висновки судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі. Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, наявності у нього умислу на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документівабо за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Дослідивши ретельно наявні матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що належних доказів того, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину кордону спільно з громадянином ОСОБА_1 , посадовими особами ДПСУ не було надано і у матеріалах справи не містяться. Отже, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у порушенні правил перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв`язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити адвокату Малик О.В., в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу Малика Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага