Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/10809/24

Справа № 344/10809/24 Провадження № 22-ц/4808/289/25 Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В., суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В., секретаря Шемрай Н.Б. за участі представника апелянта адвоката Крупея С.Є. представника прокуратури Андрусяк Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крупей Станіслав Євгенович, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2024 року, ухвалене в складі судді Бабій О. М. в місті Івано-Франківську, у справіза позовомОкружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У червні 2024 року керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 липня 2021 року приблизно о 23 год 05 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-11183, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у м. Івано-Франківську по вул. Івасюка, зі сторони вул. Вовчинецької у напрямку вул. Миколайчука. При цьому швидкість руху автомобіля марки ВАЗ-11183, реєстраційний номер НОМЕР_1 становила приблизно 5861 км/год, що перевищувала максимально-дозволену швидкість в межах населеного пункту. В той час, попереду автомобіля у правій смузі, прямолінійно, у попутному напрямку, рухався велосипедом білого кольору ОСОБА_2 . При наближенні до останнього, водій ОСОБА_1 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, не обрав дозволеної та безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді велосипедиста, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, унаслідок чого вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортої пригоди велосипедист ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми органів грудної клітки з переломами 6, 7, 8, 10 ребер зліва, з крововиливом в ліву плевральну порожнину, закритої черепно-мозково-лицевої травми зі струсом головного мозку, переломами передньої та задньої стінок лівої верхньо-щелепової пазухи, нижнього краю орбіти, скроневого відростка лівої виличної кістки з крововиливом в ліву верхньо-щелепову пазуху, які згідно висновку судово-медичного експерта № 507 від 10 вересня 2021 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя в момент спричинення. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2024 року у справі № 344/15589/21, закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з примиренням потерпілого та обвинуваченого. Заявлений прокурором цивільний позов за його клопотанням залишено без розгляду. Відповідно до інформації КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» витрати закладу охорони здоров`я на лікування ОСОБА_2 за період із 07 липня 2021 року по 30 липня 2021 року становлять в загальному розмірі 37 791,31 грн. Із листа Національної служби здоров`я України встановлено, що послуги закладу охорони здоров`я, в якому проходив стаціонарне лікування ОСОБА_2 , пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг за рахунок Державного бюджету України. Отже, ОСОБА_1 відповідно до статті 1206 ЦК України зобов`язаний відшкодувати зазначені кошти за надані медичні послуги. З огляду на зазначене, керівник Івано-Франківської окружної прокуратури просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , в розмірі 38 791,31 грн, які перерахувати в дохід державного бюджету. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2024 року позов окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 38 791,31 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. В обґрунтування рішення суд зазначив, що враховуючи, що внаслідок винних дій ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» та відповідно, закладом охорони здоров`я понесено витрати на його лікування у сумі 38 791,31 грн, які не відшкодовано, що свідчить про порушення інтересів держави, за захистом яких до суду звернувся керівник окружної прокуратури м. Івано-Франківська, а тому вказані кошти підлягають стягненню із ОСОБА_1 . Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 адвокат Крупей С. Є. на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Норми вказаного закону передбачають, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. А тому, оскільки на час вчинення ДТП, відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, а автомобіль, яким він керував, був забезпечений на підставі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину повинна нести ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Крім того, представник апелянта звертає увагу на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт добровільного відшкодування ОСОБА_1 потерпілому усіх завданих збитків, що встановлено в ухвалі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2024 року у справі № 344/15589/21, якою закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з примиренням потерпілого та обвинуваченого. Також, на думку представника апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права у цій справі, звільнивши позивача від сплати судового збору за подання позову, оскільки відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину за своєю суттю не є відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину. Зазначає, що у зв`язку із вказаними обставинами, ним було подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху, однак, суд першої інстанції всупереч нормам частини другої статті 258 ЦПК України, не розглянув подане ним клопотання у встановленому законом порядку та не постановив відповідну ухвалу, а лише у судовому засіданні 29 серпня 2024 року вказав, що підстави для залишення позову без руху відсутні. Крім того, мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що довідка КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» № 1725 від 30 вересня 2021 року не містить причину перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні, а отже, не є належним та допустимим доказом у справі, як і довідка № 2066 від 29 серпня 2024 року, яка була подана не з поданням позовної заяви та не з відповіддю на відзив, тобто з порушенням строків подання доказів, що свідчить про неможливість прийняття такого доказу судом. Суд першої інстанції, як зазначив представник апелянта, не дотримався й правил територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки позов, поданий прокуром повинен пред`являтися за загальними правилами підсудності справ, тобто за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в с. Пасічна Надвірнянського району, а тому недотримання судом правил територіальної підсудності є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю. Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Позиція інших учасників справи Керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що твердження, наведені у апеляційній скарзі жодним чином не спростовують позовних вимог прокуратури, які є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задвоволення. Фактичні обставини справи Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2022 у справі № 344/15589/21, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України, кримінальне провадження щодо нього закрито. Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради, КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» залишено без розгляду. Згідно з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, за наступних обставин. Так, 06 липня 2021 року приблизно о 23 годині 05 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-11183, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався у м. Івано-Франківську по вул. Івасюка, зі сторони вул. Вовчинецької у напрямку вул. Миколайчука. При цьому швидкість руху автомобіля марки ВАЗ-11183, реєстраційний номер НОМЕР_1 становила приблизно 5861 км/год., що перевищувала максимально-дозволену швидкість в межах населеного пункту. В той час, попереду автомобіля марки ВАЗ-11183, реєстраційний номер НОМЕР_1 у правій смузі, прямолінійно, у попутному напрямку, рухався велосипедом білого кольору ОСОБА_2 . При наближенні до останнього, водій ОСОБА_1 проявив неуважність, не урахував дорожню обстановку, яка склалася, не обрав дозволеної та безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді велосипедиста, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, унаслідок чого вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 . При цьому водій ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; п.12.4., який дозволяє у населених пунктах рух транспортних засобів зі швидкістю не більше 50 км/год; п.13.1., відповідно до якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стані транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції. У результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої велосипедист ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми органів грудної клітки з переломами 6, 7, 8, 10 ребер зліва, з крововиливом в ліву плевральну порожнину, закритої черепно-мозково-лицевої травми зі струсом головного мозку, переломами передньої та задньої стінок лівої верхньо-щелепової пазухи, нижнього краю орбіти, скроневого відростка лівої виличної кістки з крововиливом в ліву верхньо-щелепову пазуху, які, згідно висновку судово-медичного експерта № 507 від 10 вересня 2021 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя в момент спричинення (а.с. 20-21, том 1). Згідно із довідкою КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» № 1725 від 30 вересня 2021 року, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні торокональної хірургії КНП «ОКЛ ІФ ОР» з 07 липня 2021 року по 30 липня 2023 року. Загальна вартість його лікування становить 38 791,31 грн, що включає вартість ліжко дня 33 792,29 грн, медикаменти по факту 1 707,02 грн, обстеження по факту 3 292 грн (а.с. 23, том 1). Згідно із інформацією, наданою 30 серпня 2023 року КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» за № 2003, підприємство надає медичну допомогу хворим згідно встановлених законодавством стандартів та в межах укладеного з НЗСУ договору про медичне обслуговування за програмою медичних гарантій (а.с. 38, том 1). Згідно із відповіддю КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» № 2066 від 29 серпня 2024 року, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні торокональної хірургії КНП «ОКЛ ІФ ОР» з 07 липня 2021 року по 30 липня 2023 року. Анамнез хвороби: травма, зі слів хворого в ДТП, приблизно о 23 год 06 липня 2021 року був збитий автомобілем, їхав на велосипеді. Загальна вартість його лікування становить 38 791,31 грн, що включає вартість ліжко дня 33 792,29 грн, медикаменти по факту 1 707,02 грн, обстеження по факту 3 292 грн (а.с. 143, том 1). Факт перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у відділенні торокональної хірургії КНП «ОКЛ ІФ ОР» з 07 липня 2021 року по 30 липня 2023 року, у зв`язку з доставленням його каретою швидкої допомоги, внаслідок отримання травми в результаті ДТП, підтверджується даними із медичної картки стаціонарного хворого № 10120/2021 (а.с. 179-211, том 1) Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Відповідно до частини третьої цієї статті якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України. Отже, положення вказаної статті регулюють порядок відшкодування особою, яка вчинила злочин витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Пунктом 3 постанови Пленуму ВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 07 липня 1995 року роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року (далі Порядок). Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить заклад. Пунктом 3 указаного Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Встановивши, що на час пред`явлення позову витрати закладу охорони здоров`я на лікування ОСОБА_2 у розмірі 38791,31 грн не відшкодовані відповідачем, суд дійшов висновку про стягнення таких витрат у судовому порядку із останнього. Колегія суддів уважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Так, матеріалами справи підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного із потерпілим, що є нереабілітуючою обставиною, а також факт понесення закладом охорони здоров`я витрат на лікування ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 повністю відшкодував заподіяну ОСОБА_2 шкоду, що підтверджується змістом ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2022 року, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки право на компенсацію витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої від злочину особи є самостійним і таким, що не залежить від відшкодування шкоди потерпілій особі, з огляду на відмінність суб`єктного складу, характеру цих правовідносин та їх законодавчого регулювання. Докази відшкодування відповідачем спірних витрат у матеріалах справи відсутні. Крім того, апеляційний суд уважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна», то саме страхова компанія повинна бути відповідачем у цій справі та нести витрати, пов`язані із лікуванням потерпілої особи. Апеляційний суд у цій частині погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія договору між відповідачем, як страхувальником та ПрАТ СК «ПЗУ Україна», як страховиком, оскільки Національна служба здоров`я України, яка понесла витрати на лікування ОСОБА_2 не є потерпілою особою внаслідок спірного ДТП, де встановлена вина відповідача, у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, витрати на лікування власне потерпілого від ДТП не можуть бути відшкодовані страховою компанією за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1343цс15. Верховний Суд не відступав від зазначеного висновку, стороною апелянта доказів відступлення від цих висновків не надано, а тому суд першої інстанції правомірно врахував згадану правову позицію під час ухвалення оскаржуваного рішення суду. Також суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності) з огляду на альтернативну підсудність, передбачену частиною третьою статті 28 ЦПК України. Крім того, колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що наявних матеріалів справи достатньо для того, щоб дійти висновку, що ОСОБА_2 перебував у закладі охорони здоров`я саме у зв`язку із ДТП, яке вчинив відповідач. Так, дорожньо-транспортна пригода сталася 06 липня 2021 року приблизно о 23 годині 05 хвилин, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 07 липня 2021 року, у медичній картці стаціонарного хворого № 10120/2021 неодноразово зазначається про те, що останній доставлений каретою швидкої медичної допомоги та травму отримав внаслідок ДТП. Посилання представника апелянта на те, що суд першої інстанції долучив відповідь КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» № 2066 від 29 серпня 2024 року з порушенням процесуальних вимог щодо подання доказів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки суд повинен сприяти всебічному та повному з`ясуванню обставин справи та, окрім цього, навіть за відсутності вказаного доказу, наявних матеріалів справи достатньо для підтвердження обґрунтованості позовних вимог, які стороною відповідача у свою чергу спростовані не були. Разом з тим, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що Окружна прокуратура міста Івано-Франківська, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, із цим позовом повинна була сплатити судовий збір за подання такого, з огляду на таке. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У цій справі предметом заявлених позовних вимог є відшкодування витрат, понесених Національною службою здоров`я України на стаціонарне лікування потерпілої від злочину особи, отже вказаній юридичній особі не завдано збитків внаслідок кримінального правопорушення. В цьому випадку, потерпілим є ОСОБА_2 , а не вказана юридична особа, яка витратила кошти на його лікування, тому остання не відноситься до жодної категорії осіб, які згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2019 року в справі № 462/375/17 та від 04 січня 2024 року у справі № 750/10822/23. Однак колегія суддів уважає, що зазначене порушення судом першої інстанції вимог Закону України «Про судовий збір» та норм цивільного процесуального законодавства не є підставою для скасування судового рішення. Отже, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності та співвставленні, надавши їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крупей Станіслав Євгенович залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 10 квітня 2025 року. Суддя-доповідач: Л. В. Василишин Судді: І. О. Максюта О. В. Пнівчук