Ухвала КАС ВС № 300/4015/24

УХВАЛА 10 квітня 2025 року м. Київ справа № 300/4015/24 адміністративне провадження № К/990/13615/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №300/4015/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Косівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови, оформленої листом №А-71/6/2602-24/2620/65-24 від 30 квітня 2024 року, стосовно оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Косівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати громадянину ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, у зв`язку із релігійними переконаннями заявника. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року, у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено. Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке. За приписами частини десятої статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Судом встановлено, що касаційну скаргу підписано на першій сторінці у верхньому лівому куті, при цьому після тексту скарги особистий підпис ОСОБА_1 відсутній. Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23, згідно якого підпис має бути розташований після основного тексту документа для підтвердження дійсного волевиявлення особи та згоди з його змістом. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підпис - це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства. Зазвичай підпис розташовується у кінці документа після його основного тексту та відомостей про додатки (у разі їх наявності). Наведене зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов`язання і надає документу юридичну силу. Загальноприйнятою практикою є розташування підпису автора документа наприкінці нього. Таке розташування підпису логічно завершує виклад думок автора та підтверджує його згоду з усім написаним вище; до того ж воно відповідає загальним правилам композиції тексту і сприяє його кращому сприйняттю. Відступ від цього стандарту може призвести до сумнівів у дійсності документа або його окремих частин. Зміст ділового і процесуального письма так само підкоряється правилам правопису української мови: у процесуальному законі немає посилання на те, що письмо здійснюється зліва направо і згори донизу, проте є усталеним саме використання правил правопису української мови, що є обов`язковим за замовчуванням. Безпосередньо правила про те, що підписувати документ потрібно знизу, в правописі української мови немає. Однак існує декілька непрямих вказівок та загальноприйнятих норм, які підтверджують доцільність такого розташування підпису: - підпис традиційно розглядається як завершення викладення думки, підтвердження згоди з написаним. Тому його розташування наприкінці документа є логічним завершенням тексту; - стандартна структура ділового листа передбачає, що підпис розташовується під основним текстом, після дати. Це правило стало загальноприйнятим і широко використовується у діловодстві; - розташування підпису знизу сприяє кращому візуальному сприйняттю документа; - розташування підпису наприкінці документа ускладнює його підробку, оскільки будь-які зміни, внесені після підписання, будуть краще помітними. Підпис перед текстом документа не виконуватиме посвідчувальної функції щодо його змісту, може виконувати інші завдання, зокрема візування. Такої ж позиції щодо місця розташування підпису дотримується у своїй практиці й Європейський суд з прав людини, який у роз`ясненні «Типові помилки під час заповнення заяви і як їх уникнути» (Common Mistakes inFilling in the Application Form and How to Avoid Them) помилкою № 5 визначив надсилання документів без оригінального підпису в кінці (not sending the application form with the original signature at the end). Отже, належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності). Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 120/11814/21-а, від 28 березня 2023 року у справі № 120/2708/22, від 17 травня 2023 року у справі № 120/2366/22-а, від 08 червня 2023 року у справі № 120/5397/22, щодо вирішення питання про прийняття судом документа, що не містить підпису особи, яка його подала, під текстом скарги або під відміткою про наявність додатків, та зазначила, що належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності), що свідчитиме про дійсне схвалення автором документа його тексту та унеможливить спотворення його змісту. Такий підхід запобігатиме зловживанню заявником своїми процесуальними правами в частині оспорення юридичної сили документа (його підписання чи непідписання), а також усуватиме сумніви в інших учасників відповідних правовідносин щодо правових наслідків подання такого документа. З огляду на викладене, Суд констатує, що касаційна скарга ОСОБА_1 є такою, що не підписана скаржником після викладу тексту цієї скарги. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. За таких обставин касаційна скарга піддягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтею 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі №300/4015/24 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов