Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/3722/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/813/25 Справа № 215/3722/21 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., за участю секретаря Черняєвої С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 215/3722/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року, встановив: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він подав заяву від 10.04.2018 вх. № С-323 до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода В.М., яка не була розглянута відповідно до управлінської функції в розумінні п.18, 19 ч.1 ст.4 КАСУ і ст.3, 19, 46, 92, 144 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 (справа №215/3407/19) визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилась у не наданні ОСОБА_1 відповіді на подану ним до голови Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода В.М. скарги від 10.04.2018 вх. С-323. Вказує, що протиправною бездіяльністю Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради його здоров`ю спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити його порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Незаконна бездіяльність відповідача завдала йому моральної шкоди, що проявилось в переживаннях, пов`язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законодавством строки. Просить стягнути 1 248 500 грн. за рахунок державного бюджету та місцевого бюджету у рівних частинах на його користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди за правопорушення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради встановленого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року у справі №215/3407/19. На підставі наведеного вище, позивач просив стягнути 1 248 500 грн. за рахунок державного бюджету та місцевого бюджету в рівних частинах на його користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди за правопорушення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради встановленого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №215/3407/19. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції в повній мірі не було проведено аналізу заявлених ним позовних вимог. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі №215/3407/19, яким встановлена протиправна бездіяльність відповідача, є неналежним доказом у справі, адже цим рішенням встановлено порушення правового режиму розгляду його заяви. Позивач зауважує на тому, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, він зазнає моральні втрати, про причинно-наслідковий в`язок він зазначив у позові, однак суд першої інстанції поверхнево підійшов до розгляду його справи та не надав належної оцінки всім доводам позивача. Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначає, що він надавав суду першої інстанції проекти судових рішень, однак, суд не постановив відповідну ухвалу з виходом до нарадчої кімнати. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Виконавчий комітет Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивачем ОСОБА_1 надано письмові пояснення щодо його апеляційної скарги. Крім того, позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про постановлення судом письмової ухвали, оформленої окремим документом з виходом до нарадчої кімнати, у якій надати визначеності клопотанням від 01.02.2024 року, 07.03.2024 року, 05.05.2024 року, 15.06.2024 року, 26.06.2024 року, пояснення від 12.12.2023 року, заяву від 26.0.2024 року про надання пропуску для доступу на 31.07.2024 року, заперечення від 22.03.2024 року, 05.05.2024 року. Разом з тим, зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, предметом позовної заяви ОСОБА_1 , в межах даної цивільної справи, є стягнення на його користь моральної шкоди, завданою бездіяльністю Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виразилась у не розгляді його заяви від 10.04.2018 за вх. С-323, що встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі №215/3407/19, й оцінку вищенаведеним обставинам суд зобов`язаний надати під час ухвалення рішення по суті (стаття 264 ЦПК України», а не шляхом постановлення ухвали суду. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 (справа №215/3407/19) визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилась у не наданні ОСОБА_1 відповіді на подану ним до голови Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода В.М. скарги від 10.04.2018 року вх.С-323, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин допущення відповідачем протиправної бездіяльності, якою, начебто, спричинено моральну шкоду, наявності причинно-наслідкового зв`язку між, як вважає позивач, завданою йому моральною шкодою та допущеною з боку відповідача бездіяльністю, яка це спричинила. Крім того, позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Відповідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Тобто, ч.1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди і серед інших, наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Разом з тим, згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови). Відповідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 638/8636/17-ц. Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Відповідно статті 81 Цивільного процесуального кодексу, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, по справі №215/3407/19, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виразилась у не наданні ОСОБА_1 відповіді на подану ним до Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. скарги від 10 квітня 2019 року вх. С-323, в іншій частині позовних вимог - відмовлено. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вказана обставина не може бути єдиною й безумовною підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями чи бездіяльністю моральної шкоди. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог позивача, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України, є процесуальним обов`язком позивача. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Судді: Повний текст постанови складено 09 квітня 2025 року. Головуючий О.І. Корчиста