Постанова 4857 № 380/13097/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13097/24 пров. № А/857/3293/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В. суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЯР-КОМ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, ухвалене суддею Сидор Н.Т. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/13097/24 за адміністративним позовом Приватного підприємство «ЯР-КОМ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: 18 червня 2024 року позивач - Приватне підприємство «ЯР-КОМ» звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 19.03.2024; - зобов`язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість - Приватного підприємства «ЯР-КОМ» з дати реєстрації - 01.03.2022 шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру 434929813255 та збереженням облікових даних, записів та стану рахунків інтегрованої картки Приватного підприємства «ЯР-КОМ» в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку у розмірі 1425320,42 грн (податковий кредит), на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні - до прийняття рішення від 19.03.2024 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на порушення податковим органом законодавчо встановленої процедури повідомлення позивача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та ігнорування судом першої інстанції наданих позивачем доказів здійснення ним у означений період господарської діяльності. Державна податкова служба України скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Доводи відзиву зводяться до наявності у контролюючого органу передбачених пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Зауважує, що згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов`язані самостійно декларувати свої податкові зобов`язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПК України. Також відзив містить доводи щодо незгоди з вимогами позивача, зверненими до Державної податкової служби України, що стосуються зобов`язання поновити реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «ЯР-КОМ». Покликаючись на п.8 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, зазначає, що у разі повторної реєстрації особи платником податку йому відкривається новий електронний рахунок. Згідно доводів відзиву, нормами ПК України та Порядку №569 не передбачено відновлення закритого рахунку платника податків СЕА після скасування реєстрації такого суб`єкта господарювання платником ПДВ та поновлення облікових даних платника податку суми ПДВ без проведення обчислення відповідно до формули, визначеної п.9 Порядку №579, навіть у випадку поновлення свідоцтва платника ПДВ. Головне управління ДПС у Львівській області правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «ЯР-КОМ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.02.2020, а також зареєстровано платником ПДВ з 01.03.2022. Основний вид діяльності 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Відповідно до довідки ГУ ДПС у Львівській області від 13.03.2024 № 14/04-10 Приватне підприємство «ЯР-КОМ» подавало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2023 по 31.01.2024, які свідчать про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість впродовж 12 послідовних податкових місяців. Головне управління ДПС у Львівській області прийняло рішення від 19.03.2024 № 7862 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «ЯР-КОМ» (код ЄДРПОУ 43492982, індивідуальний податковий номер 434929813255). В обґрунтування прийняття рішення відповідачем зазначено, що: 1) Платник Приватне підприємство «ЯР-КОМ» протягом 12 послідовних податкових місяців подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійсненних з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що підтверджується довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців від 13.03.2024 № 14/04-10. 2) Платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.02.2023 по 31.01.2024 з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень. Приватне підприємство «ЯР-КОМ», вважаючи рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2024 № 7862 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість протиправним, звернулось до суду з вимогою про його скасування. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Статтею 184 ПК України визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Згідно з пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання реєстрації здійснюється на дату, зокрема, прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації. Пунктом 184.10 статті 184 ПК України встановлено, що про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. Пунктами 184.5-184.6 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Аналогічні за змістом приписи закріплені у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14 листопада 2014 року (далі - Положення № 1130), яке розроблене відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру. Згідно з пунктом 5.5 Положення № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Положення № 1130). Відповідно до пункту 5.6 Положення №1130 за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства. Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу. Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою № 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі. Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях. Конструкція вказаної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 380/8687/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 380/8769/20, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні розглядуваного спору. За змістом пункту 5.10 Положення №1130 рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної податкової служби України для внесення відповідних змін до Реєстру. У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням особливостей, визначених Положенням. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина друга статті 73 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд першої інстанції установив, що оскарженим рішенням анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства «ЯР-КОМ» з 19.03.2024 на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України: платник протягом 12 календарних місяців подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.02.2023 по 31.01.2024 з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 гривень. В матеріалах справи наявна довідка ГУ ДПС у Львівській області про подання платником ПДВ податкових декларацій від 13.03.2024 № 14/04-10, згідно змісту якої Приватне підприємство «ЯР-КОМ» подавало до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2023 по 31.01.2024, які свідчать про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість впродовж 12 послідовних податкових місяців. Суд першої інстанції наголосив, що позивач не заперечував факту подання до податкового органу декларації з податку на додану вартість з обсягом оподатковуваних операцій 0,00 грн в період лютий 2023 року - січень 2024 року. Відмовляючи у задоволенні позоних вимог, суд першої інстанції виснував, що податковий орган мав передбачені підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Суд першої інстанції відхилив доводи підприємства щодо здійснення ним у означений період господарських операцій (в ЄРПН зареєстровано податкові накладні від 31.10.2023 №3 на загальну суму 1 594,69 грн, в тому числі ПДВ 265,78 грн (дата реєстрації 06.11.2024) та від 30.11.2023 № 1 на загальну суму 1 594,69 грн, в тому числі ПДВ 265,78 грн (дата реєстрації 06.11.2024) та зазначив, що неподання контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подання такої декларації, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту є достатньою підставою анулювання реєстрації ПДВ за підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України. Суд констатував, що саме такі декларації і подавались позивачем. При цьому суд вказав на відсутність у контролюючого органу обов`язку перевіряти та співставляти дані декларування з відомостями ЄРПН у контролюючого органу. Зауважив, що уточнюючі декларації у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітні податкові періоди позивачем до контролюючого органу не подавались. Резюмуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що сам лише факт здійснення господарської діяльності щодо придбання товару (послуг), складання видаткових та податкових накладних, їх реєстрація в ЄРПН не призводить до автоматичного декларування сум ПДВ за такими накладними і не звільняє позивача від податкового обов`язку своєчасно подавати до контролюючого органу декларації з ПДВ, в яких відображати обсяги оподатковуваних операцій за місяць для нарахування та сплати податку, а невиконання позивачем такого обов`язку протягом 12 послідовних податкових місяців є обов`язковою підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, на підставі пп. «г» п.184.1 ст.184 ПК України. В свою чергу позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості виконувати відповідний податковий обов`язок у період з 01.02.2023 по 31.01.2024. Однак суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Суд попередньої інстанції виходив виключно з встановленого факту подання декларації з податку на додану вартість, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту протягом 12 послідовних податкових місяців. Слід зазначити, що зареєстровані в ЄДРПН податкові накладні від 31.10.2023 № 3 на загальну суму 1 594,69 грн, в тому числі ПДВ 265,78 грн (дата реєстрації 06.11.2024) та від 30.11.2023 № 1 на загальну суму 1 594,69 грн, в тому числі ПДВ 265,78 грн (дата реєстрації 06.11.2024) стосуються податкових періодів, охоплених довідкою Головного управління ДПС у Львівській області від 13.03.2024 № 14/04-10, що, безумовно впливає на правовомірність спірного рішення. Таким чином, станом на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, останнім протиправно не враховано, що ще не сплинув строк, протягом якого платник податку має право включити сплачені в ціні товару кошти до податкового кредиту і відобразити у податкових деклараціях суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Поза увагою суду першої інстанції залишились обставини, що позивач наголошує на тому, що підприємство мало і має намір здійснювати господарську діяльність, а подання податкових декларацій з нульовими показниками пов`язане з об`єктивними причинами. Так, поза оцінкою й дослідженням суду лишились інші доводи позивача щодо наявності укладеного між позивачем та ПП «ЗАХІД-КЛАС» (орендар) договору оренди тимчасової споруди (МАФ) №29/09/23 від 29.09.2023, за умовами якого орендодавець надав ПП «ЗАХІД-КЛАС» у тимчасове платне користування тимчасову споруду (МАФ), а останній зобов`язується сплачувати за користування нерухомістю орендну плату; орендна плата за перший і другий місяць не нараховується, а починає нараховуватись та сплачуватись орендарем лише на третій місяць оренди. Наведене свідчить на користь висновку, що ПП «ЯК-КОМ» здійснював господарську діяльність у формі надання майна в оренду, а отже подання нульових декларацій зумовлене специфікою договору оренди тимчасової споруди (МАФу) та отриманням надходжень за умовами даного договору, а не фактичною відсутністю діяльності, що спростовує доводи відповідачів про відсутність у позивача операцій з постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Відповідачами не доведено наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що твердження відповідачів про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту є безпідставним та таким, що спростовується наданими позивачем доказами. Суд апеляційної інстанції наголошує, що суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Слід також наголосити на допущенні відповідачем й інших процедурних порушень, а саме Головним управлінням не спростовано доводів позивача про невиконання контролюючим органом передбаченого приписами Положення №1130 та пункту 184.10 статті 184 Податкового кодексу України обов`язку щодо інформування приватного підприємства протягом трьох робочих днів про прийняття спірного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що контролюючим органом не доведено правомірності рішення ГУ ДПС у Львівській області 19.03.2024 № 7862 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року). Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. За таких обставин рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 19.03.2024 № 7862 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «ЯР-КОМ» (код ЄДРПОУ 43492982, індивідуальний податковий номер 434929813255) є протиправним та підлягає скасуванню. Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складання податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено «Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Порядок №569). Пунктом 3 Порядку № 569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДПС та Казначейством. Згідно з пунктом 5 цього Порядку, електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДПС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку. Казначейство відповідно до вимог ст. 69 ПК України надсилає ДПС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДПС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка. Відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень ДФС України (ДПС України). При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та операцій, які проводяться з коштами передоплати. Згідно з положеннями пункту 200-1.3 статті 201-1 ПК України у разі внесення за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, сума ?Накл такого платника підлягає перерахунку за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене). Пунктом 200-1.8 статті 200-1 ПК України передбачено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету. Аналіз вказаних вище законодавчих норм свідчить про те, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ (в тому числі реєстраційного ліміту) належить до повноважень Державної податкової служби України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №520/5627/19, від 21.07.2020 у справі № 820/1053/16. Таким чином, вимога позивача поновити його облікові дані, записи та стан рахунків інтегрованої картки в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є ефективним способом захисту та підлягає задоволенню. Аналогічного висновку при обранні належного та ефективного способу захисту прав платника податку дійшов Верховний Суд у постановах від 17.12.2020 у справі №820/499/16, від 18.03.2021 у справі № 520/984/19. Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає на необхідне зазначити, що зобов`язуючи Державну податкову службу України поновити облікові дані, записи та стан рахунків інтегрованої картки в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суд не переймає на себе дискреційні повноваження ДПС, оскільки дискреційність повноважень передбачає можливість діяти на власний розсуд, в той же час, як у випадку скасування на підставі рішення суду анулювання реєстрації платником ПДВ Державна податкова служба України безальтернативно протягом трьох робочих днів зобов`язана відновити в СЕА ПДВ облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки, реєстраційного ліміту (сум податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН) та здійснити перерахунок. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи постанову, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України). Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 7570 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Львівській області, що виступав відповідачем у справі. Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЯР-КОМ» задовольнити а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №380/13097/24 скасувати. Адміністративний позов Приватного підприємство «ЯР-КОМ» задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємство «ЯР-КОМ» (код ЄДРПОУ 43492982, індивідуальний податковий номер 434929813255) від 19.03.2024 № 7862. Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Львівська пл., 8) поновити реєстрацію Приватного підприємство «ЯР-КОМ» (місцезнаходження: 81130, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, 11; код ЄДРПОУ 43492982) платником податку на додану вартість з 01.03.2022 (дати реєстрації платником податку на додану вартість) шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість з збереженням індивідуального податкового номера 434929813255. Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Львівська пл., 8) поновити облікові дані, записи та стан рахунків інтегрованої картки Приватного підприємство «ЯР-КОМ» (місцезнаходження: 81130, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, 11; код ЄДРПОУ 43492982) в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття Головним управлінням ДПС у Львівській області рішення від від 19.03.2024 №7862 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, Львівська область, м.Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) на користь Приватного підприємство «ЯР-КОМ» (місцезнаходження: 81130, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, 11; код ЄДРПОУ 43492982) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний