Постанова 4856 № 240/17553/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/17553/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 10 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: - визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у відмові наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу ОСОБА_1 на підставі ст. 23 ч.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 16.08.2024 у якій вказано: я, ОСОБА_1 , 26.12.1985, повідомляю, що є особою, яка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На підставі викладеного прошу розглянути мою заяву та оформити мені в порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Про результати заяви та прийняте рішення прошу повідомити мене письмово за адресою, що визначена у заяві. До заяви додано копії: паспорта, ідентифікаційного коду, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія паспорта, ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , довідка МСЕК батька, копія пенсійного посвідчення матері, свідоцтво про народження брата, довідка МСЕК брата. Відповідно до Протоколу №21 засідання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 22.08.2024, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.08.2024, відповідач повідомив наступне: "Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі -Закон). За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 22 серпня 2024 р. № 21 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є наявність у Вашого батька ОСОБА_2 , 1963 р.н., який є особою з інвалідністю II групи, інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані його утримувати, а саме його дружини ОСОБА_3 , 1966 р.н. Разом з тим, підтверджуючих документів, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю чи потребує постійного догляду або перебуває під арештом (крім домашнього арешту) або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Вами долучено не було. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону, до категорії осіб, які мають право на відстрочку належать військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю." Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ані до заяви від 16.08.2024 ані до суду, позивачем не надано доказів, що ОСОБА_3 (мати позивача та дружина ОСОБА_2 ) є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, або перебуває під арештом чи відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає та встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) На момент виникнення спірних правовідносин Закон №3543-XII діяв у редакції від 18 травня 2024 року. Абзац 4 статті першої Закону №3543-XII визначав, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Абзац 1 частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII обумовлював, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Пункт 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі - Положення №154) передбачає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Згідно з п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних. На реалізацію положень частини 5 статті 22 Закону України №3543-ХІІ Урядом 16 травня 2024 року прийнято постанову №560, якою затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (далі- Порядок №560). Відповідно до пункту 57 цього Порядку, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Пунктом 60 Порядку №560 закріплено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. Суд зазначає, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації є предметом регулювання статті 23 Закону №3543-XII. Так, відповідно до приписів п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. За обставинами справи, позивач висловив бажання скористатися правом на відстрочку, оскільки останній має батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи. У Додатку 5 до Порядку №560 "Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію зазначено, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543: документи, що підтверджують право на відстрочку: для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв`язки, та один із документів що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд; для особи, яка потребує догляду, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики Тобто, Порядком чітко визначено перелік документів, які необхідно подати, серед яких, зокрема, один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 16.08.2024 у якій вказано: я, ОСОБА_1 , 26.12.1985, повідомляю, що є особою, яка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На підставі викладеного прошу розглянути мою заяву та оформити мені в порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Про результати заяви та прийняте рішення прошу повідомити мене письмово за адресою, що визначена у заяві. До заяви додано копії: паспорта, ідентифікаційного коду, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія паспорта, ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , довідка МСЕК батька, копія пенсійного посвідчення матері, свідоцтво про народження брата, довідка МСЕК брата. Відповідно до наданих документів: рідний брат позивача є особою з інвалідністю першої групи, причина інвалідності - інвалід з дитинства; батько позивача із січня 2019 року є особою з інвалідністю другої групи. Відповідно до Протоколу №21 засідання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 22.08.2024, позивачу відмовлено у відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.08.2024, відповідач повідомив наступне: " Причиною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є наявність у Вашого батька ОСОБА_2 , 1963 р.н., який є особою з інвалідністю II групи, інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані його утримувати, а саме його дружини ОСОБА_3 , 1966 р.н. Разом з тим, підтверджуючих документів, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю чи потребує постійного догляду або перебуває під арештом (крім домашнього арешту) або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Вами долучено не було." Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що матір доглядає за братом і тому фізично не може доглядати ще й батька, який є інвалідом 2 групи. Частиною 1 статті 197 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Отже, обов`язок утримувати непрацездатного (особа з інвалідністю 1 групи) сина покладено на обох батьків, а не лише на матір, як помилково вказує позивач. Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частини 2 та 3 ст. 75 Сімейного кодексу України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Суд в межах даної адміністративної справи надає правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та які були підставою для звернення до суду, а тому зауважує на відсутність доказів, що станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою від 16.08.2024, його мати була непрацездатною в розумінні ст. 75 Сімейного кодексу України. Такі докази не додано і до заяви від 16.08.2024. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, що до заяви від 16.08.2024 р. він долучав копію пенсійного посвідчення брата та копію пенсійного посвідчення мати, оскільки ці доводи спростовуються копією заяви, яка міститься в матеріалах справи від 16.08.2024 (а.с.19). Більше того, пенсійне посвідчення ОСОБА_3 видано 21.08.2024 р., а позивач звернувся до відповідача із вказаною заявою 16.08.2024 р. Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з підставами прийняття спірного рішення, оскільки позивач під час звернення із заявою не додано усіх необхідних документів, а отже не доведено існування обставин для надання відстрочки йому відповідно до п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним зазначити, що не заперечує право ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з огляду на наявність документів, які підтверджують, що його мати ( ОСОБА_3 ) є опікуном брата ( ОСОБА_4 ). Однак, повторно звертає увагу, що вказані документи не надавались до ІНФОРМАЦІЯ_1 при зверненні з заявою від 16.08.2024 р. При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений можливості повторно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою для надання відстрочки йому відповідно до п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.