Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/8060/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8060/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 10 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просила: -визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.05.2024 №932380130134 щодо відмови в переведені з 16.05.2024 на пенсію державного службовця відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 16.05.2024 №04-21-121 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та від 16.05.2024 №04-21-121 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 16.05.2024 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 16.05.2024 №04-21-121 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та від 16.05.2024 №04-21-121 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.05.2024 №932380130134 щодо відмови в переведені з 16.05.2024 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 16.05.2024 №04-21-121 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та від 16.05.2024 №04-21-121 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, виданих Рокитнянською селищною радою; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період з 04.07.2001 в органах місцевого самоврядування; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити, здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 з 16.05.2024 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 60% заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати, зазначені у довідках про складові заробітної плати від 16.05.2024 №04-21-121, №04-21-121/1, виданих Рокитнянською селищною радою, з урахуванням проведених виплат. 10.12.2024 позивач звернулася до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/8060/24 від 09.09.2024 та зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/8060/24 від 09.09.2024. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у задоволенні заяви, відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права. У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, а також, відсутність клопотань від сторін справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження. Залишаючи заяву ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що у разі ухилення боржником від добровільного виконання судового рішення, контроль за примусовим виконанням такого покладається на державного виконавця Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. За приписами ч.ч. 4,7 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. За правилами ч.ч.2,3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а сформовав правову позицію, відповідно до якої звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви про встановлення судового контролю. При цьому, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Так, за Законом України Про виконавче провадження, державний виконавець, з метою примусового виконання судового рішення, наділений як правом, так і обов`язком на послідовне вчинення виконавчих дій, а саме: - накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин); - накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин); - звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. Отже, якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 08 грудня 2022 року у справі №457/359/21 та від 09 листопада 2023 року у справі №520/10601/2020. Зі змісту заяви про встановлення судового контролю та апеляційної скарги з`ясовано, що як вказує сам же позивач, відповідачем не виконано в добровільному порядку рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у даній справі. В той же час, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 зверталася до суду за отриманням виконавчого листа, з метою звернення рішення суду до примусового виконання, а державним виконавцем вживалися передбачені законом заходи, спрямовані на його виконання. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не наведено доказів про те, що було вичерпано усі можливі механізми виконання судового рішення на стадії примусового виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої заяви, з огляду на її передчасність. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 370 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.