Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 127/35258/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/35258/24 Головуючий у 1-й інстанції: Антонюк В.В. Суддя-доповідач: Мацький Є.М. 09 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. за участю: секретаря судового засідання: Шпарага М. Ю., представника позивача: Герасимишиної Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року у задоволені позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

4. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що у повістці ОСОБА_1 №8408 від 28.08.2024р. зазначена мета виклику: для уточнення облікових даних, проходження ВЛК (при необхідності). Позивач уточнив свої персональні дані вчасно 14.07.2024, а такої мети виклику як "проходження ВЛК (при необхідності)" законодавство України не передбачає, отже повістка не містить правових підстав виклику, визначених у Постанові КМУ № 1487 від 30.12.2022р.

5. Також зазначив, що у постанові від 17.09.2024р. також зазначив про порушення ОСОБА_1 абз. 2 ч. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Але, такої норми у законі та взагалі у нормативних документах не існує. Таким чином, відповідачем у постанові не визначена норма Закону, яку на його думку порушив позивач. ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , 28.08.2024 року було вручено повістку ОСОБА_1 , про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11:00 год. 28.08.2024 року для уточнення облікових даних.

7. Як вбачається із протоколу №724 про адміністративне правопорушення від 10.09.2024 року, складеного працівником ЗСУ ОСОБА_2 , - ОСОБА_1 , порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р., а саме: 28.08.2024 року у строк вказаний у повістці, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини не прибуття за повісткою. 8. 17.09.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову N? 2452 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

9. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 , порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 3У «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 2 ч. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р., а саме: 28.08.2024 року у строк вказаний у повістці, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини не прибуття за повісткою, що є порушенням мобілізаційного законодавства.

10. В поясненнях позивача ОСОБА_1 , наданих ним в ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.09.2024 року, зазначено: «що він їздив на похорони до батьків дівчини у Київську область, просив перенести дату у повістці. Визнав вину, що вчасно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 » .

11. У зазначеній вище постанові також зазначено, що за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 , підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

12. Крім того зазначено, що при встановленні розміру штрафу на виконання загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, шо передбачені ст. 33 КУпАП було встановлено, що особа яка притягується до адміністративної відповідальності тимчасово не працює, на відсутні особи, правопорушення вчинено умисно, оскільки особа яка притягується до адміністративної відповідальності усвідомлювала протиправний характер своєї бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та свідомо допускала настання цих наслідків. Обставини, що пом`якшують відповідальність відповідно до ст.34 КУпАП відсутні . Відповідно до п.5 ч.1 ст.35 КУпАП обставиною, що обтяжує відповідальність є вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин, такою надзвичайною обставиною є введений на території України воєнний стан, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.

13. Відповідно до виписки медичної карти стаціонарного хворого за №0870 від 04.10.2017 року та № 63487 від 26.12.2024 року з КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка», ОСОБА_1 встановлено діагноз: легка розумова відсталість; без психічних розладів (IQ 83).

14. Із довідки наданої військовою частиною НОМЕР_1 від 30.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 26.10.2024 року по теперішній час.

15. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 25.10.2024 року за N? 215/2930, ОСОБА_1 , здоровий та придатний до військової служби.

16. Позивач вважаючи постанову№ 2452 від 17.09.2024 року протиправною звернувся з цим позовом до суду. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

17. Правова позиція апелянта зазначена в пунктах 3-5 цієї постанови.

18. Відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, тому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

22. Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

23. Частиною 1 статті 210-1 КУпАП визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

24. Приписами частини 3 статті 210-1 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

25. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

26. Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

27. Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

28. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

29. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)

30. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

31. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

32. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

33. На виконання ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

34. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

35. Разом з тим, статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

36. Згідно абз. 3 ч.9 ст. 29 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

37. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року N 673 затверджено Перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори. Зокрема, поважною причиною є хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем. V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

39. Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

40. Відповідно до наявних матеріалів справ у повістці ОСОБА_1 № 8408 від 28.08.2024 зазначена мета виклику: для уточнення облікових даних, проходження ВЛК (при необхідності). Колегія суддів зазначає, що повістка повинна бути видана з чітко визначеною метою.

41. Також, слід вказати, що відповідно до електронного військово-облікового документу, сформованого за допомогою додатку «Резерв+», позивач уточнив свої персональні дані 14.07.2024 року.

42. Таким чином, позивач свої персональні дані оновив у строк, передбачений ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ). Оскільки, ОСОБА_1 уточнив свої персональні дані вчасно, у відповідача були відсутні підстави для його виклику для уточнення облікових даних. Відомостей, які саме дані позивач не оновив і які підлягали уточненню під час виклику за повісткою, відповідачем не наведено ані у протоколі про адміністративне правопорушення, ані в оскаржуваній постанові.

43. П. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі Закон 3621) встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медогляду з метою визначення придатності до військової служби.

44. На виконання приписів ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» КМУ своєю постановою №560 від 16.06.2024 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок 560).

45. Відповідно до абз.3 п.69 Порядку 560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

46. Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що повістку про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11:00 год. 28.08.2024 року було вручено 28.08.2024 року, тобто в той же день. Як зазначає позивач, він повідомляв про неможливість явки працівників ТЦК та СП 28.08.2024р. безпосередньо під час вручення повістки.

47. Судом першої інстанції не враховане, що ОСОБА_1 самостійно з`явився до відповідача 10.09.2024р., уточнення облікових даних здійснив вчасно, від проходження медичного обстеження (ВЛК) не відмовлявся, почав збирати медичні документи, зокрема з Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І.Ющенка.

48. З урахуванням вищенаведеного, вина позивача, яка полягала у порушенні вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП.

49. Також суд апеляційної інстанції зазначає про помилки в оскаржуваній постанові. Так, у постанові від 17.09.2024р. відповідач зазначив про порушення ОСОБА_1 абз. 2 ч. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тобто є спірним питання кваліфікації порушення відповідно до абз. 2 ч. 1 чи абз. 2 ч. 3 ст. 22 зазначеного Закону.

50. Суд не може самостійно припускати факти, які підлягають доведенню оскільки в такому випадку вийде за межі обвинувачення та вдасться до припущень, що неприпустимо при доведеності вини особи поза розумним сумнівом.

51. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

52. Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

53. Отже, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено факт належного складення постанови про адміністративне правопорушення уповноваженою особою, з огляду на що слід дійти висновку, що відповідачем не дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

54. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

55. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

56. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

57. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

58. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

59. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення. VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

60. Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

61. За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

62. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

63. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

64. Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № 2452 від 17.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Провадження у справі закрити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 1513,10 грн. сплаченого судового збору. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.