Постанова 4856 № 240/28129/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/28129/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 09 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового рішення-повідомлення та податкової вимоги, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004408-2411-0617 від 20.02.2023 та податкову вимогу №0003240-1306-0630 від 05.04.2023. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.01.2024, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 12.12.2024 скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду ввід 01.07.2024, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд виходив з того, що: - суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, не звернув на внесення з 01.01.2022 змін до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України згідно із Законом України від 30.11.2021 № 1914-IX, незважаючи на те, що нарахування на підставі спірного податкового повідомлення рішення податку стосувалось 2022 року; - зміст рішення суду апеляційної інстанції не дає можливості установити мотивів за яких не досліджувався та не оцінювався при розв`язанні ключового питання у справі такий доказ як копія облікової картки об`єкта погосподарського обліку, надана позивачем на підтвердження того, що його приміщення є будівлею сільськогосподарського призначення, а він є сільськогосподарським товаровиробником; - суд апеляційної інстанції не надавав жодної оцінки доводам позивача про те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином питання, що надіслане йому податкове повідомлення-рішення не містило детального розрахунком суми/сум податку не лише у аспекті існування такого факту і як обставини, що впливає чи не впливає на правомірність податкового повідомлення-рішення; - суд апеляційної інстанцій не надавав оцінки доводам позивача щодо помилковості висновків суду першої інстанції у контексті відкликання податкової вимоги. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 дану справу призначено до апеляційного розгляду. Сторони не подали додаткових пояснень по суті спору. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення: будівля телятника по АДРЕСА_1 , загальною площею 1083,8 кв.м. 20.02.2023 Головним управлінням ДПС у Житомирській області, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України сформоване податкове повідомлення-рішення №0004408-2411-0617 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік на суму 25360,92 грн, яке було направлено позивачу засобами поштового зв`язку. Також, у зв`язку з наявністю станом на 04.04.2023 податкового боргу у сумі 41240,52 грн, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми " Ф" № 0003240-1306-0630 від 05.04.2023. Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами, що нежитлова будівля, яка є об`єктом оподаткування за оскарженим податковим-повідомленням рішенням призначена для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Суд не установив фактів та доказів, які б свідчили про те, що позивач перебуває на податковому обліку як сільськогосподарський товаровиробник та декларує доходи від сільськогосподарського виробництва, тобто доказів того, що він був сільськогосподарським товаровиробником у податковому періоді, за який податковим органом здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Оскільки ГУ ДПС у Житомирській області повідомила про скасування податкових повідомлень-рішень, що становили загальну суму податкової вимоги (41240,62 грн), то в силу статті 60 ПК України вимога вважається відкликаною (скасованою). Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та враховує наступне. Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно із підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). У постанові від 24 березня 2022 року у справі № 280/5332/18 Верховний Суд вказав, що у разі, якщо відповідні порушення в частині строків винесення податкових повідомлень-рішень або направлення розрахунку до такого рішення мають місце поряд із помилковістю висновків контролюючого органу щодо недотримання платником податків вимог податкового та/або іншого законодавства, суди повинні зазначати про наявність усіх встановлених ними в ході судового розгляду недоліків рішень, що є предметом позову. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У постанові від 28.09.2022 у справі № 160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції не дослідив належним чином питання, що надіслане йому податкове повідомлення-рішення не містило детального розрахунком суми/сум податку. Так, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачу податкового повідомлення-рішення №0004408-2411-0617 від 20.02.2023 разом з детальним розрахунком суми/сум податку, При цьому, зміст податкового повідомлення-рішення №0004408-2411-0617 від 20.02.2023 надає можливість встановити: податковий період, назву податку, код платежу, суму нарахованого зобов`язання, вид, адресу, дату реєстрації та площу об`єкта оподаткування. Більш того, вказані відомості зазначені у окремому розділі податкового повідомлення-рішення №0004408-2411-0617 від 20.02.2023, який має назву "Детальний розрахунок суми/сум". З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутність доказів надсилання позивачу розрахунку до такого податкового повідомлення-рішення може свідчити про формальне порушення вимог ПК України, проте не може бути безпосередньою підставою для визнання рішення протиправним та його скасування. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Зокрема, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 ПК України, у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII, чинній з 01.01.2019, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Правовий аналіз пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку, що його застосування передбачає наявність двох умов одночасно, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства"). До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші. Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до групи 125 «Будівлі промислові та склади» (розділ 1 «Будівлі», підрозділ 12 «Будівлі нежитлові») належить клас 1251 «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу 1252 «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема: склади спеціальні товарні, складські майданчики, склади універсальні, склади та сховища інші. Отже, аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000. Встановлено, що позивачу належить будівля телятника по вулиці Хильчука, буд.5-Е в селі Кам`янка Олевського району Житомирської області, загальною площею 1083,8 кв.м. Такий об`єкт є будівлею сільськогосподарського призначення та відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. За технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля підпадає під визначення об`єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у підпункті "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Водночас, для звільнення особи від сплати податку за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, необхідна наявність двох складових: об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що в даному випадку доведено матеріалами справи) та іншої - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) повинен бути сільськогосподарським товаровиробником. Пільга, встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження для сільськогосподарських виробників. Віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє, до осіб, на яких розповсюджується податкова пільги, визначена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Спірним у цій справі є питання того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 31 грудня 2021 року) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. 01.01.2022 набрав чинності Закон від 30 листопада 2021 року № 1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу. Отже, вказане у підпункті 14.1.235 пункті 14.1 статті 14 ПК України визначення "сільськогосподарський товаровиробник" з 01.01.2022 застосовується загалом для цілей ПК України, а не лише для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу. До того ж, у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18 вказано, що застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження. На користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, не є об`єктом оподаткування будівлі споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи. Встановлено, що у ході розгляду даної справи судом першої інстанції позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту використання нерухомого майна у вигляді нежитлової будівлі загальною площею 1083,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкта сільськогосподарського виробництва. До суду апеляційної інстанції позивач надавав копію облікової картки об`єкта погосподарського обліку й доводив, що належне йому приміщення є будівлею сільськогосподарського призначення, а він є сільськогосподарським товаровиробником. Відповідно до ч.4 ст.308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач, не обґрунтував неможливості подання до суду першої інстанції даних з погосподарського обліку. Крім того, надана позивачем облікова картка об`єкта погосподарського обліку стосується особистого селянського господарства, яке знаходиться за адресою вул. Вишнева, 10, у той час як вказана будівля знаходиться за адресою вул. Хильчука, буд. 5-Е. У цій картці наведено перелік основних засобів господарства, серед яких відсутня будівля за адресою вул. Хильчука, буд.5-Е. Також позивачем надана довідка Олевської міської ради від 09.02.2024 № 212, яку видано позивачу про те, що він є членом особистого селянського домогосподарства. Члени даного домогосподарства займаються виробництвом сільськогосподарської продукції для власних потреб. Стаття 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" визначає, домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життєдіяльності, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких із цих стосунків, або перебувати і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи. Стаття 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначає, особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності. Згідно із ст.4 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисті селянські господарства підлягають обліку. Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики. Відповідно до ст.8 Закону України "Про особисте селянське господарство" члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. З урахуванням наведеного, апеляційний суд звертає увагу на відмінність понять "домогосподарство" та "особисте селянське господарство", а також відсутність доказів здійснення позивачем діяльності, яку можна вважати веденням особистого селянського господарства. Так, з матеріалів справи встановлено, що з 16.03.2020 позивач проходить службу на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи "Житомирська виправна колонія (№ 4)". Отже, відсутні підстави вважати, що робота в господарстві є позивача основною. Крім того, немає доказів реєстрації позивача як суб`єкта господарювання та безпосереднього здійснення ним виробництва сільськогосподарської продукції. Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Відтак, суд не знаходить достатніх підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004408-2411-0617 від 20.02.2023. У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Встановлено, що податкову вимогу форми "Ф" № 0003240-1306-0630 від 05.04.2023 сформовано відповідачем у зв`язку з наявністю у позивача станом на 04.04.2023 податкового боргу у сумі 41240,52 грн, який виник у зв`язку із несплатою податкових зобов`язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 29.01.2021 №0835881-2407-0617 в сумі 17830,44 грн та від 27.01.2022 №0010048-2407-0617 в сумі 23410,08 грн. Листом ГУ ДПС у Житомирській області від 26.04.2023 №9798/6/06-30-24-04 повідомлено позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2021 №0835881-2407-0617 та від 27.01.2022 №0010048-2407-0617. Відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу. Згідно пункту 60.3 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. Таким чином, у зв`язку із скасуванням податкових повідомлень-рішень від 29.01.2021 №0835881-2407-0617 та від 27.01.2022 №0010048-2407-0617, податкова вимога форми "Ф" № 0003240-1306-0630 від 05.04.2023 вважається відкликаною. Відтак, станом на дату звернення позивача до суду із позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ф" № 0003240-1306-0630 від 05.04.2023 така вимога вважається відкликаною, тобто такою, що не створює жодних правових наслідків. Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. При цьому, судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Відсутність у позивача, прав та/або обов`язків у зв`язку з рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом. Оскільки станом на дату звернення позивача до суду податкова вимога форми "Ф" № 0003240-1306-0630 від 05.04.2023 була відкликана, така вимога не впливала на права та обов`язки позивача, а тому й не могла порушувати права позивача, які підлягають захисту у суді. Тому, колегія суддів вважає, що у зв`язку з її відкликанням, податкова вимога форми "Ф" № 0003240-1306-0630 від 05.04.2023 вважається скасованою в силу зазначеної вказівки закону, підстави для ухвалення судового рішення про скасування такої вимоги - відсутні. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.