Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/23112/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/23112/24 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної казначейської служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію, стягнення відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо не нарахування та невиплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, за виконавчими листами №420/80/22, виданими Одеським окружним адміністративним судом 22 лютого 2024р., про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 4 грудня 2021р. по 22 серпня 2023р. включно у розмірі 126 569,53грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 17 червня 2021р. по 3 грудня 2021р. включно у розмірі 33 286,35грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 6 000грн.; - зобов`язати ДКС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, за виконавчими листами №420/80/22, виданими Одеським окружним адміністративним судом 22 лютого 2024р., про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 4 грудня 2021р. по 22 серпня 2023р. включно у розмірі 126 569,53грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 17 червня 2021р. по 3 грудня 2021р. включно у розмірі 33 286,35грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 6 000грн.; - стягнути з ДКС України на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 2 000грн.. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 22.02.2024р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №420/80/22. 28.06.2024р. за вищезазначеними виконавчими листами позивачу перераховано шляхом безспірного списання коштів з рахунку Державного агентства меліорації та рибного господарства України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 грудня 2021р. по 22 серпня 2023р. у загальному розмірі 101 888,47грн., заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021р. по 3 грудня 2021р. у розмірі 26 795,51грн., відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 6 000грн.. Позивач, вважаючи, що тримісячний строк для перерахування коштів закінчився 13.06.2024р., а перерахування коштів здійснено лише 28.06.2024р., звернувся до ДКС України із заявами про необхідність нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного бюджету. Однак, листом від 3.07.2024р. за №5-11-11/14648 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації. Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДКС України щодо не нарахування та невиплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, за виконавчими листами № 420/80/22, виданими Одеським окружним адміністративним судом 22 лютого 2024р.. Зобов`язано ДКС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, за виконавчими листами №420/80/22, виданими Одеським окружним адміністративним судом 22 лютого 2024р.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати в частині відмови та прийняти в цій частині нову постанову про стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 2 000грн.. Не погодившись із даним судовим рішенням, ДКС України подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що позивач, отримавши рішення суду про стягнення на його користь сум та пред`явивши виконавчі листи на підставі цього рішення до органу казначейської служби, мав законні сподівання на його безперешкодне та швидке виконання, а тому у нього наявне право на отримання компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення, передбаченої Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача на відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд вказав, що позивач не зазначив конкретних фактів, які б у системному зв`язку з вчиненням спірних дій утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, а також не надав жодних доказів заподіяння йому душевних страждань відповідачем по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок таких дій відповідача, а тому така вимога є недоведеною та необґрунтованою. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2023р. у справі №420/80/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, та стороні відповідачів - Державна казначейська служба України задоволено частково. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023р. у справі №420/80/22 апеляційні скарги Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області задоволено частково; скасовано абзаци 3 - 6 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023р.. Викладено вказані абзаци 3 - 6 наступним чином: «Зобов`язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії В1 категорії В з 4 грудня 2021р.. Стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 4 грудня 2021р. по 22 серпня 2023р. включно у розмірі 126 569,53грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021р. по 3 грудня 2021р. включно у розмірі 33 286,35грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Зобов`язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021р. по 3 грудня 2021р. включно.». В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023р. - залишено без змін (а.с.32-36). 22 лютого 2024р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи № 420/80/22: - про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 4 грудня 2021р. по 22 серпня 2023р. включно у розмірі 126569,53 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів (а.с.37); - про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 17 червня 2021р. по 3 грудня 2021р. включно у розмірі 33 286,35грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів (а.с.47); - про стягнення з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 6 000грн. (а.с.48). 4.03.2024р. позивач звернувся із заявами до відповідача про виконання рішення суду, в яких просив зокрема, прийняти до виконання виконавчі листи №420/80/22, виданих Одеським окружним адміністративним судом 22 лютого 20224р. (а.с.81 зв., 83 зв., 85зв.). 18.06.2024р. на рахунок позивача надійшло 499,30UAH за призначенням платежу: *;101; НОМЕР_1 ;;Вiйськ.збiр з заборг. по зар.платi ОСОБА_1 за пер.з 17.06.21 по 03.12.21, зг. в/л Одеського ОАС вiд 22.02.24р. у справi № 420/80/22. (101 2804010,2111,Вiйськ.збiр з заборг. по зар.платi ОСОБА_1 за пер.з 17.06.21 по 03.12.21, зг. в/л Одеського ОАС вiд 22.02.24р. у справi №420/80/22.) (а.с.41). 18.06.2024р. на рахунок позивача надійшло 22 782,52UAH за призначенням платежу: *;101; НОМЕР_1 ;;ПДФО з сер.зар.за час вим.прог. ОСОБА_1 за пер.з 04.12.21 по 22.08.23, зг. в/л Одеського ОАС вiд 22.02.24р. у справi № 420/80/22. (101 2804010,2111,ПДФО з сер.зар.за час вим.прог. ОСОБА_1 за пер.з 04.12.21 по 22.08.23, зг. в/л Одеського ОАС вiд 22.02.24р. у справi №420/80/22.) (а.с. 45 зв.). 18.06.2024р. на рахунок позивача надійшло 5 991,54UAH за призначенням платежу: *;101; НОМЕР_1 ;;ПДФО з заборг. по зар.платi ОСОБА_1 за пер.з 17.06.21 по 03.12.21, зг. в/л Одеського ОАС вiд 22.02.24р. у справi № 420/80/22. (101 2804010,2111,ПДФО з заборг. по зар.платi ОСОБА_1 за пер.з 17.06.21 по 03.12.21, зг. в/л Одеського ОАС вiд 22.02.24р. у справi №420/80/22.) (а.с.42 зв.). 18.06.2024р. на рахунок позивача надійшло 1 898,54UAH за призначенням платежу: *;101; НОМЕР_1 ;;Вiйськ.збiр iз сер.зар.за час вим.прог. ОСОБА_1 за пер.з 04.12.21 по 22.08.23, зг. в/л Одеського ОАС вiд 22.02.24р. у справi № 420/ (101 2804010,2111,Вiйськ.збiр з сер.зар.за час вим.прог. ОСОБА_1 за пер.з 04.12.21 по 22.08.23, зг. в/л Одеського ОАС вiд 22.02.24р. у справi №420/80/22.) (а.с.44 зв.). 28.06.2024р. на рахунок позивача надійшло 58 978,2UAH за призначенням платежу: xxxx;xxxx;Безспірне списання на кор. ОСОБА_2 (за пер. з 04.12.21 по 22.08.23), к/р xxxx; зг. в/л Одеського ОАС №420/80/22 від 22/02/xxxx (а.с.44). 28.06.2024р. на рахунок позивача надійшло 42 910,27UAH за призначенням платежу: xxxx;xxxx;Безспірне списання на кор. ОСОБА_2 , к/рxxxx( за пер. з04.12.21 по 22.08.23); зг. в/л Одеського ОАС №420/80/22 від 22/02/xxxx (а.с.45). 28.06.2024р. на рахунок позивача надійшло 26 795,51UAH за призначенням платежу: xxxx;xxxx; Безспірне списання на кор. ОСОБА_1 (за пер.з 17.06.21 по 03.12.21), к/р xxxx;зг. в/л Одеського ОАС №420/80/22 від 22/02/xxxx (а.с.43 зв.). 28.06.2024р. на рахунок позивача надійшло 6 000UAH за призначенням платежу: xxxx;xxxx;Безспірне списання на кор. ОСОБА_1 ,к/р xxxx; зг.в/л Одеського ОАС №420/80/22 від 22/02/xxxx (а.с.42). 1.07.2024р. ОСОБА_1 звернувся до ДКС України із заявами про необхідність нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, в яких просив нарахувати та виплатити йому компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, за виконавчими листами №420/80/22, виданими Одеським окружним адміністративним судом 22 лютого 2024р (а.с.21-25). 3.07.2024р. листом за №5-11-11/14648 відповідач повідомив, що виплата компенсації за бюджетною програмою здійснюється у разі виконання судового рішення саме за рахунок асигнувань бюджетної програми. Виконання судового рішення у справі № 420/80/22 здійснено Казначейством за рахунок асигнувань боржника - Державного агентства меліорації та рибного господарства України. Враховуючи зазначене вище, компенсація за порушення строку перерахування коштів, передбачена Законом про гарантії, не поширюється на судові рішення, виконання яких здійснено за рахунок асигнувань боржника, тому у Казначейства відсутні правові підстави для нарахування та виплати компенсації, зокрема, у справі №420/80/22 (а.с.20). Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду. Перевіряючи правомірність та законність судового рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянти просять його скасувати, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України від 5 червня 2012р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон №4901-VI). Частиною 1 ст.2 Закону №4901-VI передбачено, що Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (ч.2 ст.2 Закону №4901-VI). Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Згідно із ч.ч.1,2 ст.5 Закону №4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою КМУ від 3 серпня 2011р. №845 (далі Порядок №845). Відповідно до п.2 Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Відповідно до п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Відповідно до пп.2 п.35 Порядку №845 казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Згідно із п.47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей. У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до абц.1,2 п.48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів. Згідно із п.49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі. Відповідно до п.50 Порядку №845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Як вбачається з матеріалів справи, 4.03.2024р. позивач звернувся із заявами до ДКС України про виконання рішення суду по справі №420/80/22. При цьому, відповідно до листа ДКС України від 15.03.2024р. відповідачем прийнято заяви позивача до опрацювання та зареєстровано 13.03.2024р. за №08-22299 (а.с.43). Разом з тим, лише 28.06.2024р. відповідачем виконано у повному обсязі рішення суду по справі №420/80/22. 1.07.2024р. позивач звернувся до відповідача із заявами про необхідність нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу. Однак, відповідачем направлено лист на зазначені заяві, у якому зазначив про відсутність правових підстав для нарахування та виплати компенсації, у зв`язку з тим, що виконання судового рішення у справі №420/80/22 здійснено Казначейством за рахунок асигнувань боржника. Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для виплати позивачу такої компенсації у зв`язку з тим, що ДКСУ несвоєчасно, не у тримісячний строк, як того вимагає Закон №4901-VI, виконало рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/80/22. Щодо застосування до спірних правовідносин положень ст.625 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Підставою застосування передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц суд дійшов висновку, що ст.625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 8.05.2018р. у справі №825/370/17 дійшов висновків, що ст.5 Закону №4901-VI передбачає обов`язок нарахування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 9.11.2023р. у справі №420/2411/19 сформувала правий висновок, відповідно до якого, у разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи ч.2 ст.625 ЦК України. Апеляційний суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3.10.2023р. у справі №686/7081/21 зробила правовий висновок, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) ст.625 ЦК України та ч.1 ст.5 Закону №4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми . Частина перша статті 5 Закону №4901-VI не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (ч.4 ст.3 Закону №4901-VI). Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь позивача з ДКС України інфляційних втрат та трьох процентів річних. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено належних доводів, які б звільняли його від відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України. Щодо доводів позивача про необхідність стягнення з ДКС України на його користь заподіяної моральної шкоди 2 000грн., судова колегія зазначає наступне. Питання відшкодування моральної шкоди врегульовано ст.23 ЦК України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги. Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений ст.78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019р. по справі за №818/1430/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що після направлення 1.07.2024р. на адресу відповідача заяв про необхідність нарахування та виплати компенсації він мав усі законні сподівання та правомірні очікування на отримання зазначених грошових коштів, що мають компенсаторний характер. Однак, замість рішення відповідача про виплату компенсації він отримав від останнього повідомлення про відсутність підстав для її нарахування та виплати, що призвело до душевних страждань, які заважають йому вести нормальний повноцінний спосіб життя, систематично викликають пригнічений психологічний стан, не дають можливості зосередитися, сконцентруватися на будь-якій справі, яка потребує розумових та інтелектуальних зусиль. Наслідком таких страждань є втрата позивачем нормальних життєвих та ділових зв`язків, що проявляється у складнощах в спілкуванні, непорозуміннях з близькими людьми, в заведенні нових знайомств та дружніх відносин. Для організації свого життя я вимушений докладати додаткові зусилля. Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів зазначає, що такі доводи не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність підстав для стягнення такої шкоди з відповідача. Відтак, вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають. була заподіяна немайнова (моральна) шкода. Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для часткового задоволення позовних вимог. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: І.О. Турецька О.А. Шевчук