Постанова 4854 № 420/32097/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32097/24 Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, ГУ ПФУ в Херсонській області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області за №965230107430 від 24.09.2024р. про відмову у перерахунку розміру раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 25 років 6 місяців 22 дня; - зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області визначити ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді - 25 років 6 місяців 22 дня та розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 60% суддівської винагороди працюючого судді; - зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 25 років 6 місяців 22 дня, починаючи з 28.02.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за рішенням ВРП за №172/0/15-17 від 31.01.2017р. його звільнено з посади судді апеляційного суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. 16.09.2024р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку стажу роботи на посаді судді 25 років 6 місяців 22 дня в розмірі 60% суддівської винагороди. Рішенням за №965230107430 від 24.09.2024р. ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на наявність стажу роботи на посаді судді у позивача лише 16 років 9 місяців 1 день. Не погодившись із таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області за №965230107430 від 24.09.2024р. про відмову у перерахунку розміру раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 25 років 6 місяців 22 дня. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області визначити ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді - 25 років 6 місяців 22 дня та розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 60% суддівської винагороди працюючого судді. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 25 років 6 місяців 22 дня, починаючи з 28.02.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання. Стягнуто з бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96грн.. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Херсонській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Під час апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребувати від ГУ ПФУ в Херсонській області додаткові докази у справі №420/32097/24. Так, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025р. витребувано від ГУ ПФУ в Херсонській області копію пенсійної справи ОСОБА_1 . 8.04.2025р. на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 25.03.2025р. Головним управлінням направлено запитувані документи. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, пенсійним органом при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправно враховано лише стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді, без врахування періоду проходження строкової військової служби, роботи на прокурорських посадах, слідчого та половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі. Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Одеській області за №965230107430 від 24.09.2024р. є протиправним та підлягає скасуванню. Окрім того, судом зазначено, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому позивач перебуває на обліку, визначити стаж роботи позивача на посаді судді - 25 років 6 місяців 22 дня та розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 60% суддівської винагороди працюючого судді, а також здійснити нарахування і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 25 років 6 місяців 22 дня, починаючи з 28.02.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 31.01.2017р. рішенням ВРП №172/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. У подальшому, ГУ ПФУ в Херсонській області призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 1.08.2024р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці внаслідок зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Під час звернення ОСОБА_1 до органів ПФУ за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та ознайомлення з матеріалами своєї пенсійної справи позивачем встановлено, що ГУ ПФУ в Херсонській області 28.02.2024р. було здійснено перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 50% суддівської винагороди працюючого судді. 16.09.2024р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 2.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». За принципом екстериторіальності вказану заяву розглядав ГУ ПФУ в Одеській області. 24.09.2024р. ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №965230107430 про відмову в перерахунку розміру довічного грошового утримання суддів на підставі довідки про суддівську винагороду. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013р. № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. За приписами п.14 ч.1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів. Відповідно до ч.1 ст.120 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010р. № 2453-VI (в редакції, чинній на час призначення позивачці довічного грошового утримання) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно з п.4 ч.6 ст.126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку. Як вбачається з матеріалів справи, у 2017р. позивача звільнено у відставку з посади судді апеляційного суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Згідно з п.34 р.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Відповідно до положень ст.137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Відповідно до ч.4 ст.43 ЗУ від 15.12.1992р. №2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ, в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно із відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 5.04.1990р. позивач у періоди: - з 1.08.1998р. по 21.02.1990р. навчався у Донецькому вищому військово-політичному училищі; - з 1.09.1990р. по 31.05.1995р. навчався в Національній юридичній академії; - з 21.12.1994р. по 5.07.1996р. працював помічником прокурора - стажистом, помічником прокурора, старшим помічником прокурора Основянської транспортної прокуратури; - з 16.07.1996р. по 2.11.1999р. працював слідчим, старшим помічником прокурора Дніпровського району Херсонської області; - з 12.05.2000 по 15.02.2017р. працював на посадах судді Суворовського районного суду м.Херсона, Ленінського районного суду м.Севастополя, апеляційного суду Херсонської області. Щодо періоду з 1.08.1998р. по 21.02.1990р. навчання позивача у Донецькому вищому військово-політичному училищі та з 1.09.1990р. по 31.05.1995р. навчання в Національній юридичній академії, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 10 липня 1995р. №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Положеннями ч.2 ст.11 Закону СРСР від 12 жовтня 1967р. №1950-VII «Про загальний військовий обов`язок» (далі Закон №1950-VII), чинного на час навчання ОСОБА_1 у Донецькому ВПУ, громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, перебувають на дійсній військовій службі і називаються курсантами. На них поширюються обов`язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони та їхні сім`ї користувалися правами, пільгами та перевагами, встановленими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та їхніх сімей. Крім цього, 12 травня 1992р. введено в дію Закон України від 25 березня 1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ), абзацом третім частини першої статті 24 якого встановлено, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов`язаних. Статтею 25 цього Закону передбачалось, що громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба. Таким чином, як законодавство колишнього СРСР, так і законодавство України прирівнювало до проходження дійсної (строкової) військової служби період навчання у військово-навчальних закладах. Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню 1 рік 6 місяців 21 день навчання у Донецькому ВВПУ як період проходження ним строкової військової служби. Окрім того, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає також зарахуванню половина строку навчання у Національній юридичній академії 2 роки 4 місяці 15 днів. Також до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахування періодів трудової діяльності з 21.12.1994р. по 5.07.1996р. та з 16.07.1996р. по 2.11.1999р. на прокурорських посадах та на посаді слідчого 4 роки 10 місяців 3 дні. Колегія суддів зауважує, що у матеріалах пенсійної справи позивача наявний розрахунок стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 , виданий апеляційним судом Херсонської області від 15.02.2017р. за №08-31/6/2017-Вих., відповідно до якого позивачу також зазначені періоди роботи враховано до суддівського стажу. Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII складає більше 25 років. Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання з визначенням його розміру у 50%, є протиправним та порушує право останнього на отримання довічного грошового утримання у визначеному законодавством розмірі, у зв`язку з чим рішення ГУ ПФУ в Одеській області за №965230107430 від 24.09.2024р. необхідно визнати протиправним. Щодо питання про спосіб судового захисту, які має вжити суд задля відновлення порушеного права позивача, судова колегія виходить з наступного. Пунктом 2 розділу I та пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008р. №3-1 передбачено, що - заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи; - перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Відповідно до п.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 року №28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21.12.2022 року №28-2) Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України. З наведеного слідує, що оскільки позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, то саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України, як орган, що призначав щомісячне довічне грошове утримання позивачу, і повинен забезпечити відновлення прав останнього на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в передбаченому Законом розмірі, а саме: 60% суддівської винагороди працюючого судді з 28.02.2024р.. У той же час колегія суддів враховує положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1). Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до п.4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. З цих положень слідує, що за результатами розгляду заяви, орган Фонду, визначений за принципом екстериторіальності приймає не пізніше 10 днів відповідне рішення, яке зберігається в електронній пенсійній справі особи, а сама електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає особі пенсію за місцем проживання для здійснення виплати пенсії. Зазначений порядок є застосовним як для призначення пенсій, так і їх перерахунку. Як зазначено у пояснювальній записці Пенсійного фонду України до проекту Постанови правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 року, яким були внесені зміни до Порядку №22-1 в частині застосування принципу екстериторіальності, мета застосування такого принципу полягає в тому, щоб мінімізувати корупційні ризики, зумовлені особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України, тощо. Отже, принцип екстериторіальності застосовується органами пенсійного фонду для вирішення питання про право на призначення/перерахунок пенсії з метою підвищення рівня об`єктивності та неупередженості при вирішенні такого питання. Оскільки питання щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на одержання довічного грошового утримання, спірних періодів проходження позивачем строкової військової служби, навчання та роботи на прокурорських посадах та на посаді слідчого та відповідно розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вже вирішено судом в рамках даної адміністративної справи, а тому вже немає необхідності в застосуванні принципу екстериторіальності з метою вирішення органом пенсійного фонду питання про здійснення такого перерахунку, відтак у даній справі обов`язок по здійсненню такого перерахунку, як і обов`язок по виплаті позивачу перерахованого довічного грошового утримання судді, слід покласти на ГУ ПФУ в Херсонській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому позивач перебуває на обліку за місцем свого проживання, і яке повинно виконати рішення суду у цій справі. Що стосується посилань апелянта про втручання судом першої інстанції в дискреційні повноваження пенсійного органу, то судова колегія зазначає наступне. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. З огляду на вказане, судова колегія вважає, що зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області визначити ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді - 25 років 6 місяців 22 дня та розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 60% суддівської винагороди працюючого судді та зобов`язання здійснити нарахування і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 25 років 6 місяців 22 дня, починаючи з 28.02.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання, є єдиним правильним варіантом поведінки для пенсійного органу. Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024р. залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді І.О. Турецька О.А. Шевчук