Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/6699/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6699/24 Перша інстанція: суддя Стефанов С.О. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області, що виразилися в нарахуванні та виплаті в 2023 році ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, разової грошової виплати до Дня Незалежності України в розмірі, визначеному чинним на час виникнення спірних правовідносин підпунктом 2 пункту 3 Порядку здійснення у 2023р. разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2023р. №754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань»; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області: - здійснити перерахунок ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченої нормами ч.5 ст.12 ЗУ від 22.10.1993р. №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції ЗУ від 25.12.1998р. №367-ХІV), а саме 10 465грн.; - з урахуванням попередньо виплаченої суми здійснити виплату ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, недоплаченої в 2023 році частини разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої нормами ч.5 ст.12 ЗУ від 22.10.1993р. №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції ЗУ від 25.12.1998р. №367-ХІУ) в сумі 9 465грн.. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У серпні 2023р. позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі, передбаченому Постановою КМУ від 21.07.2023р. №754, а саме 1 000грн.. Водночас, на переконання позивача, така допомога мала б бути виплачена йому у розмірі, визначеному ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону від 25.12.1998 №367-ХІV), тобто, не менше п`яти мінімальних пенсій за віком. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік в розмірі п`ять мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, а відповідач протиправно провів виплату такої допомоги у меншому розмірі, ніж визначено ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 25.12.1998р.. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 11.12.2017р. (а.с.21). У серпні 2023р. позивачу нараховано та виплачено грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1 000грн.. Вважаючи, що пенсійним органом мала б бути нарахована та виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіряючи правомірність дій пенсійного органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-XII). Відповідно до ст.1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я. Відповідно до ст.2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Відповідно до ст.4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Частиною 5 Закону №3551-XII зазначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, передбачені ст.12 Закону №3551-XII. Зокрема, ч.5 ст.12 Закону №3551-XII передбачено виплату учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, щорічної разової грошової допомоги. Така грошова допомога була запроваджена ще з 1.01.1999р. шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням ст.13 частиною четвертою наступного змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком». У подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України. Зокрема, ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023р. внесено зміни до ч.5 ст.12 Закону №3551-XII виклавши норму в наступній редакції «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». На виконання вищенаведених норм, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 21.07.2023р. №754 (далі - Постанова №754). Постановою №754 відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного кодексу України, ч.5 ст.ст.12-15, ч.1 ст.16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч.3 ст.ст.61-64 ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань», затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Відповідно до п.3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого Постановою №754, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023р. в такому розмірі: 2) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 000грн.. Водночас, під час розгляду справи №440/14216/23 Верховний Суд дійшов таких висновків: - порівняння редакцій ч.5 ст.13 Закону №3551-XII та Порядку №754 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Порядком №754, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону; - запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни; - зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає ст.2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст.ст.17, 22 Конституції України. Колегія суддів зауважує, обставини справи №440/14216/23 є подібними до обставин справи, що розглядається, оскільки питання щодо виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, регулюється одним розділом ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: Розділом III «Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту». Відтак, колегія суддів вважає, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 5.03.2024р. по справі №440/14216/23 підлягають застосуванню в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23, судова колегія зазначає, що своєю природою передбачена ч.5 ст.12 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них. Так, ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі №913/204/18, від 10.03.2020р. у справі №160/1088/19, від 11.08.2023р. у справі №380/103/22). З огляду на викладене, судова колегія суддів дійшла висновку, що дії, які полягають у ненарахуванні та невиплаті ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, є протиправними. Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для часткового задоволення позовних вимог. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді І.О. Турецька О.А. Шевчук