Постанова 4851 № 520/3298/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 р. Справа № 520/3298/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.08.24 по справі № 520/3298/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної організації (установи, закладу) Військової частина НОМЕР_1 № 64 від 08.01.2024 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»; - зобов`язати Державну організацію (установу, заклад) Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»; - визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 747/2/4880 від 29.12.2023 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу». В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що позивача протиправно не звільнено з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №520/3298/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу неприйняття командиром Військової частин НОМЕР_1 рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу». В іншій частині позовних вимог - відмовлено. 02.07.2024 від позивача, через систему "Електронний суд", надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просить суд: ухвалити додаткове судове рішення у справі № 520/3298/24, яким здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, та стягнути з Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі №520/3298/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. В іншій частині вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) є неспівмірним зі складністю справи та з обсягом наданих адвокатом послуг. Представник позивача скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що на його переконання додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 є законним та обгрунтованим. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 24.02.2022 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 був мобілізований до лав Збройних Сил України та вступив на військову службу. Наказом командира Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач 1 та/або ВЧ НОМЕР_1 ) від 30.08.2023 № 248 Позивач був зарахований в списки ВЧ НОМЕР_1 на посаду стрільця. Зазначене підтверджується копією військового квитка ОСОБА_1 09 травня 2023 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис №

111. У зв`язку із захворюванням зору ОСОБА_3 є інвалідом III групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 343942 від 21.08.2023. Крім того, у зв`язку із отриманим пораненням ОСОБА_1 є інвалідом III групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 692070 від 09.08.2023. Виявивши своє небажання продовжувати військову службу у зв`язку із наявністю дружини з інвалідністю, 23.11.2023 Позивач подав рапорт про звільнення безпосередньо до ВЧ НОМЕР_1 . Оскільки протягом тривалого часу жодної відповіді від Відповідача 1 про результати розгляду рапорту Позивач не отримував, 01.12.2023 ОСОБА_1 надіслав поштовими засобами зв`язку на адресу ВЧ НОМЕР_1 повторний рапорт про звільнення з військової служби із документами, що підтверджують родинні зв`язки та інвалідність дружини. 29.12.2023 та 11.01.2024 представником Позивача були надіслані адвокатські запити № 149/23 та № 150/23 відповідно на адресу ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив повідомити про результати розгляду вище зазначених рапортів ОСОБА_1 25.01.2024 представник Позивача отримав відповідь Відповідача 1 на адвокатський запит № 64 від 08.01.2024, яка була надана листом від 08.01.2024 № 64, в якому останній повідомив про відмову у звільненні Позивача з військової служби, оскільки його дружина має III групу інвалідності, а не I чи II. Крім того, Відповідач 1 повідомив, що ВЧ НОМЕР_1 не уповноважена приймати рішення про звільнення Позивача з військової служби, та надіслала рапорт ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Відповідач 2 та/або КЦ ВМС ЗСУ). Так, до рішення Відповідача 1 додано лист Відповідача 2 № 747/2/4880 від 29.12.2023, в якому зазначено, що повернуто без реалізації документи щодо звільнення з військової служби матроса ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони роти військової частини НОМЕР_1 оскільки його дружина має ІІІ групу інвалідності, а не І чи ІІ. Також зазначено, що в поданні відсутня печатка військової частин. Позивач вважає, що відносно нього прийнято протиправні рішення, із порушенням чинного законодавства України, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягає сума витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Разом з тим, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17 додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.03.2021 у справі № 712/1720/19. Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Колегія суддів звертає увагу, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору " б/н від 08.11.2023 про надання професійної правничої допомоги, додаткової угоди № 2 від 26.01.2024 до договору № б/н від 08.11.2023 про надання професійної правничої допомоги, акту прийому-передачі наданих послуг від 01.07.2024, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 07/01-24 від 29.01.2024 на суму 25000,00 грн. Відповідно до акту акту прийому-передачі наданих послуг від 01.07.2024 договірна плата за послуги становить 25000,00 грн.. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Так, положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума надання послуг правничої допомоги не можна вважати співмірною зі складністю предмета спору. Тобто, суму надання послуг правничої допомоги не можна вважати співмірною зі складністю предмета спору та обсягом наданих послуг. Так, дана справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання. При цьому, дана справа в розумінні ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до справ незначної складності.. Колегія суддів приймає до уваги позицію ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії". Так, ЕСПЛ наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір. Як зазначено ЄСПЛ у п.268 Рішення по справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V).". Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пп. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004. Слід зазначити, що враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи складність справи та предмет позову, співмірність складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що сума, заявлена позивачем щодо сплати професійної правничої допомоги не є співмірною із складністю справи, яка була розглянута у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим слід дійти висновку про те, що заявлена представником позивача до відшкодування сума у розмірі 25000,00 грн. є надмірною, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню на користь позивача підлягає сума витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 року по справі № 520/3298/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 по справі № 520/3298/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський О.А. Спаскін