Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8067/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 р. Справа № 520/8067/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.01.24 по справі № 520/8067/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, в/ч НОМЕР_2 , апелянт), в якій просив: -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у: 1)не оформленні документально його, інструктора 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року; 2) не нарахуванні та не виплаті йому, інструктору 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розрахунку до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року; -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 : 1) оформити документально, шляхом видання бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень або постових відомостей, рапортів (донесень) про участь у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, його, інструктора 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року; 2) нарахувати та виплатити йому, інструктору 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , додаткову винагороду, в розмірі до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у: 1)не оформленні документально безпосередньої участі інструктора 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року; 2)не нарахуванні та не виплаті інструктору 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року № 168, в розрахунку до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення та виплату додаткової винагороди, в розмірі до 100 000,00 грн. щомісячно, інструктору 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07 березня 2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачу додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі- Постанова №168), виплачується у встановленому розмірі, випадки незаконного не нарахування або невиплата вказаної винагороди позивачу відсутні. Стверджував, що згідно з телеграмним розпорядженням командира в/ч НОМЕР_3 від 21.11.2022 №350/172/1/1920/пс військова частина НОМЕР_1 відповідно до функціонального призначення та специфіки завдань, які вона виконує, не веде бойові дії, відповідно особовий склад військової частини не приймає безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях. В/ч НОМЕР_1 не входить до складу Угрупування об`єднаних сил, що знаходиться у нього в оперативному підпорядкуванні та виконує, зокрема, бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей. Командуванням в/ч НОМЕР_1 здійснюється виплата особовому складу додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100 000 грн пропорційно часу участі у діях або заходах за виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, а не весь час перебування особового складу в районах ведення бойових дій. Зазначав, що пуски ракет є однією зі складових враження повітряних цілей, оскільки передбачає активну дію підрозділу по знищенню повітряної цілі противника. Звернув увагу, що під термін «виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей» підпадають заходи, які проведені дивізіоном 06.03.2022, 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022, 15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022 під час яких дійсно підтверджується факт пуску ракет. Зауважив, що позивач ОСОБА_1 у зазначений період, а саме: 30.03.2022, 09.04.2022, 10.04.2022,15.04.2022, 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022 та 28.12.2022 не призначався у склад повної бойової обслуги 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , до виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей у складі повної бойової обслуги за вищевказані дні відношення не мав. Позивач у справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами. Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28.04.2016 № 47-РС позивач ОСОБА_1 призначений на посаду номера обслуги стартового взводу стартової батареї 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.04.2016 № 90 позивача з 30.04.2016 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.08.2022 № 33-РС позивача призначено на посаду інструктора І зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.08.2022 № 216 позивача визнано вважати таким, що 19.08.2022 справи та посаду інструктора 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 прийняв, приступив до виконання службових обов`язків за посадою. На час звернення з цим позовом до суду позивач проходить військову службу на зазначеній посаді. З 06 березня 2022 року та на час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів на території Харківської області. Не погоджуючись з фактом невиплати йому відповідачем додаткової винагороди в розмірі до 100 000, 00 грн щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.03.2022 по 31.12.2022 , позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо документального не оформлення безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 07.03.2022 по 31.12.2022 та не нарахування йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розрахунку до 100000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за цей період. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання командира в/ч НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення та виплату позивачу додаткової винагороди, в розмірі до 100 000 грн щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 07.03.2022 по 31.12.2022 , з урахуванням висновків суду. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позову, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі- Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 , у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 , № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 строк дії воєнного часу продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі- Постанова №168). Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 встановлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Відповідно до абз.1 п.1 Постанови № 168 (в первісній редакції на момент прийняття) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно з абз.2 п.1 Постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350 до Постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими абзац 1 пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754 до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абз.1 п.1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)». Таким чином, враховуючи вказане вище нормативне врегулювання, на період дії воєнного стану військовослужбовці мають право на виплату додаткової винагороди та додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Так, розмір додаткової винагороди становить 30000,00 грн, а у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - 100000,00 грн пропорційно часу участі у таких діях та заходах. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України було надіслано (адресовано) військовому командуванню Збройних Сил України телеграму №248/1298 від 25.03.2022. Пунктом 1 вказаної телеграми визначено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій). В подальшому, 07.07.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», відповідно до якої були внесені відповідні зміни до Постанови №168, зокрема п.2-1 якої встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Крім того, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022. Відповідно до п.13 Окремого доручення Міністра №912/з/29 вважаються такими, що не застосовуються з 01.06.2022 телеграми Міністра оборони України від 02.03.2022 №248/1196 (крім пункту 5), від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529. Пунктом 1 Окремого доручення Міністра №912/з/29 встановлено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: - бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; - бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; - бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; - бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; - завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; - бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; - бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); - виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; - виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; - здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; - здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; - виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії. Пунктом 2 Окремого доручення Міністра №912/з/29 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: - 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); - 30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби). Згідно з п.3 Окремого доручення Міністра №912/з/29 райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України слід визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); -рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Отже, військовослужбовець Збройних Сил набуває право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. При цьому, обов`язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. Колегія суддів враховує, що військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць за умови підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, втім із розрахунку пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань, виходячи із специфіки покладених на підрозділ, у якому він проходив службу, завдань. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у спірний період проходив службу у в/ч НОМЕР_1 та виконував службові обов`язки за посадою інструктора 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Колегією суддів встановлено, що в/ч НОМЕР_1 безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - військова частина НОМЕР_3 ), що підпорядковується командуванню Повітряних Сил Збройних Сил України. Відповідно до наданої відповідачем інформації, військова частина НОМЕР_1 входить до складу зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України. Зенітні ракетні війська рід військ у складі Повітряних Сил, призначені для забезпечення у взаємодії з іншими родами військ, протиповітряної оборони важливих адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, угруповань збройних сил та інших важливих об`єктів. Зенітні ракетні війська забезпечують протиповітряну оборону у взаємодії з радіотехнічними військами (РТВ), які призначені для ведення радіотехнічної розвідки повітряного, наземного і морського противника, пізнання виявлення цілей і оповіщення про них військ ППО, інших видів збройних сил, забезпечення наведення винищувачів на ціль, дій зенітних військ і виконання інших завдань. Виконання бойових завдань у районах ведення воєнних дії з виявлення повітряних цілей покладено на радіотехнічні війська. Згідно з Керівництвом зенітних ракетних військ протиповітряної оборони ведення дивізіоном бойової роботи здійснюється лише при переведенні дивізіону в готовність №1 з моменту надходження з командного пункту полку відповідного наказу. При надходженні з командного полку наказу перевести дивізіон у режим готовності №2, засоби радіолокаційної розвідки, зенітно-ракетні комплекси, засоби розвідки та цілевказівки вимикаються та знаходяться в режимі очікування. Отже, враховуючи функціональне призначення та специфіку завдань, військова частина НОМЕР_1 виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей. Пунктом 1 Окремого доручення Міністра №912/з/29 надано роз`яснення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» для різних військовослужбовців в залежності від бойових завдань, що ними виконувались. Так, зазначений пункт містить, окрім іншого, тлумачення безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у тому числі як «виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей». Апелянт, заперечуючи проти наявності у позивача підстав для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за весь спірний період, зазначає, що відповідно до телеграмного розпорядження командира в/ч НОМЕР_3 від 21.11.2022 №350/172/1/1920/пс в/ч НОМЕР_1 не веде бойові дії, особовий склад в/ч НОМЕР_1 не приймає безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях, та виконує, зокрема, бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації, викладеної в листі військової частини НОМЕР_3 від 26.07.2023 №350/172/1/2509/пс, складеному на звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 07.03.2022 по 31.12.2022 військова частина НОМЕР_1 не входила до Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій. У зазначений період військовій частині НОМЕР_1 на підставі бойових розпоряджень встановлювались бойові завдання щодо протиповітряного прикриття визначених об`єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника). Бойові завдання у районах проведення бойових дій з виявлення повітряних цілей не визначались, такі завдання не властиві для підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Також стосовно безпосередніх бойових завдань НОМЕР_4 зенітного ракетного дивізіону в/ч НОМЕР_1 вказано, що у відповідності до функціонального призначення та специфіки завдань в/ч НОМЕР_1 не веде бойові (воєнні) дії, а виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей. Отже, фактично діяльність НОМЕР_4 зенітного ракетного дивізіону в/ч НОМЕР_1 у спірний період в районі ведення бойових дій полягала у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у розумінні п.1 Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 є безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Відтак, враховуючи проходження позивачем служби в 1 зенітному ракетному дивізіоні в/ч НОМЕР_1 , діяльність якого безпосередньо пов`язана з виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає положенням окремого доручення №912/з/29 від 23.06.2022, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправну бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо документального не оформлення безпосередньої участі позивача у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 07.03.2022 по 31.12.2022 та не нарахування йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розрахунку до 100 000 гривень щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за цей період із зобов`язанням в/ч НОМЕР_1 повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн за період з 07.03.2022 по 31.12.2022 , пропорційно часу його участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, з урахуванням висновків суду. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язанийз належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 242, 311, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 по справі № 520/8067/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк