Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4786/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 року справа №200/4786/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Жуковської Марини Володимирівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року (повне судове рішення складено 03 лютого 2025 року) у справі № 200/4786/24 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії, УСТАНОВИВ: Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.04.2019 згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 200/6453/23 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з застосуванням основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність Вказане судове рішення набрало законної сили 01.10.2024 року. 22.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій просив: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 289417,80 грн. В обґрунтування позивач зазначив, що на виконання рішення від 15.08.2024 по справі № 200/4786/24, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснило добровільно перерахунок пенсії, та нарахувало 289417,80 грн заборгованості, що утворилась в результаті перерахунку та підлягає за рішенням суду виплаті. Вказане підтверджується листом Пенсійного фонду від 16.10.2024. Позивач зазначає, що пройшло більше ніж 2 місяці з дати вступу рішення в законну силу, однак відповідач не виплатив перераховану пенсію. Крім того, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило його, що не виконує рішення, оскільки відсутні бюджетні асигнування за окремою бюджетною програмою. Отже, позивач вважає, що невиплата йому належних пенсійних виплат за рішенням суду є грубим порушенням його прав з огляду на те, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади. Також позивач зазначив, що виконавче провадження у вказаній справі не відкривалось, оскільки не є ефективним засобом виконання рішення, оскільки перерахунок відповідач зробив добровільно, а виплату заборгованості не здійснює через відсутність бюджетних призначень. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та стягнути з відповідача заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 289417,80 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми процесуального закону, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про наявність правових підстав для залишення без задоволення клопотання стягувача та прийняття звіту боржника. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною першою статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб та підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з частинами першою та третьою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відмовляючи в задоволенні заяви, місцевий суд послався на те, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Суд першої інстанції зазначив, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Тобто, це рішення не може бути скасоване (змінене) судом, що його прийняв. Основні та додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Тому суд, який прийняв рішення, може лише внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні. Аналізуючи положення статті 378 КАС України у системному зв`язку з нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, окружний суд дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими у даному випадку обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Суд першої інстанції зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 200/4786/24 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з застосуванням основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. При ухваленні рішення по суті позовних вимог, розрахунок заборгованості з невиплаченої пенсії не здійснювався, тому зміна способу виконання такого рішення з зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної суми потягне за собою зміну рішення по суті, вихід за межі позовних вимог та вирішення питань, що не були предметом дослідження судом при розгляді справи. Оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, тому суд дійшов висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18. Отже, оскільки зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а заявник не надав належних та допустимих доказів існування обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду, то окружний суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 200/4786/24 належить відмовити. Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду. Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Частиною 3 статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд висновує, що безумовною підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Протягом двох місяців з дня набрання законної сили судове рішення не виконано. При цьому посилання місцевого суду на рішення Верховного Суду не є застосовними з огляду на зміни, внесені Законом України від 21.11.2024 № 4094-IX до Кодексу адміністративного судочинства України в частині положень щодо судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Отже, вимоги апеляційної скарги представника позивача стосовно необхідності задоволення клопотання стягувача щодо зміни способу виконання рішення, - є такими, що підлягають задоволенню. Згідно з положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Жуковської Марини Володимирівни задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі № 200/4786/24 скасувати. Задовольнити клопотання стягувача щодо зміни способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 200/4786/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії шляхом його зміни на: «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 289417 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 80 коп.». Повне судове рішення 10 квітня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук