Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/8692/24

Дата документу 10.04.2025 Справа № 335/8692/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/8692/24 Провадження №22-ц/807/683/25 Головуючий в 1-й інстанції Рибалко Н.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Онищенка Е.А., Трофимової Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Корсіка Ярослава Ігоровича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 27 січня 2025 року) у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,- В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 83 772,41 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не сплачувала надані їй у нежитлове приміщення № XXI за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим за період з 01.11.2021 по 30.04.2024 у неї утворилась заборгованість у розмірі 83 772,41 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2025 року, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.04.2024, у розмірі 83 772 (вісімдесят три тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 41 копійка. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Корсіка Ярослава Ігоровича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку з приводу віднесення нежитлового приміщення, що належить відповідачці до категорії опалювального і відповідно розрахунок заборгованості за надані послуги з теплопостачання є необґрунтованим. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази розміру обсягів постачання позивачем та споживанням житловим будинком АДРЕСА_1 теплової енергії, що позбавляє можливості провести її розрахунок. У відзиві на апеляційну скаргу Концерн «Міські теплові мережі» вказав, що апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, адже судове рішення є законним та обґрунтованим, а доводи скарги не спростовують правильних висновків суду. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 26.09.1986 року по теперішній час, що підтверджується відомостями начальника відділу реєстрації фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації Педенко В., які надійшли до суду 02.08.2024 року. Разом з тим, ОСОБА_1 була власницею нежитлового приміщення № XXI за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.10.2021 по 16.03.2024, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна. З 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та відповідачкою ОСОБА_1 , яка є власницею нежитлового приміщення, укладено Типовий індивідуальний договір № 72218541 про надання послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення № XXI за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_1 обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення № XXI ОСОБА_1 знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 має сумісну із будівлею систему опалення та не оснащено розподільним приладом обліку теплової енергії. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів протягом 2021-2024 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі. Представником відповідача до матеріалів справи долучений Акт припинення подачі теплової енергії від 17.03.2016 виданий Філією концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району» м. Запоріжжя, однак суд критично оцінив даний доказ, оскільки рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства. При цьому, в матеріалах справи міститься Акт від 24.02.2010 про те, що у нежитловому приміщенні відповідача опалювальні прилади встановлені відповідно до розрахунку, на введенні встановлено лічильник тепла. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відключення будинку від мереж централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи знаходження належного відповідачу нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, наявні підстави стверджувати, що вказане приміщення є опалювальним. Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 по 30.04.2024 на загальну суму 83 772,41 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за договором № 72218541, інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії спожитої по будинку та по споживачу. Розрахунок позивача по заявленій сумі заборгованості відповідачем не спростовано та не надано обґрунтованих даних, з яких би вбачалося невідповідність розрахунків позивача фактичним обсягам споживання теплової енергії відповідачем. Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було жодним чином доведено відсутність боргу перед позивачем, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачем також не спростовано, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного. Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту) Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону. Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. 02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання. Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин. Крім того ч. 6 ст. 633 ЦКУ передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними. Таким чином, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021 Концерном «Міські теплові мережі» з відповідачем укладено типовий індивідуальний договір № 72218541 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 5 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - договір) передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Згідно з п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Пунктом 34 передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Згідно з п. 36 договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). Відповідно до п. 38 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору. Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Таким чином, чинне законодавство передбачає обов`язок споживача оплатити вартість тільки тієї теплової енергії, яка ним була спожита. Відповідно до п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика). Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг. Відповідно до Методики, термін опалювальне приміщення, визначається, як приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря. Згідно Акту припинення подачі теплової енергії від 17.03.2016, який виданий Філією Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району» м. Запоріжжя, припинено постачання теплової енергії у нежитлове приміщення відповідача. Через відсутність постачання позивачем теплової енергії у нежитлове приміщення відповідача не забезпечується нормативна температура повітря, і відповідно таке приміщення не можна визначити, як опалювальне. Позивач у своїх запереченнях на доводи відповідача, посилається на неналежність, як доказу акту про припинення подачі теплової енергії від 17.03.2016 року, між тим і не спростовує факту складання такого акту. Доказів відновлення роботи теплоносіїв у нежитловому приміщенні відповідача не надано. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зважуючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, колегія судді апеляційного суду вважає, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами правильність визначення статусу нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, в залежності від способу забезпечення тепловою енергією, а також обґрунтованість нарахування заборгованості за надані послуги з теплопостачання, враховуючи, що від такого статусу залежить спосіб та порядок нарахування заборгованості. Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити, за недоведеністю. Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення. Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважуючи на задоволення вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Корсіка Ярослава Ігоровича задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту. Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії залишити без задоволення. Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 10 квітня 2025 року. Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар Судді: Е.А. Онищенко Д.А. Трофимова