Постанова 4808 № 346/6064/24

Справа № 346/6064/24 Провадження № 22-ц/4808/402/25 Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В. Суддя-доповідач Мальцева ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М., секретар Кузів А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу голови правління Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» Гордієнка Ігора Миколайовича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2025 року, постановлене суддею Васильковським В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення страхового відшкодування за шкоду, спричинену внаслідок ДТП, в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а також ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення страхового відшкодування за шкоду, спричинену внаслідок ДТП. Позовна заява обґрунтована тим, що 24.02.2023 року о 20 год. 50 хв. в м. Коломия водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «TESLA MODEL 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проспектом Михайла Грушевського та здійснюючи зупинку перед магазином «Класік», не врахувала дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час паркування не застосувала гальмування щоб зупинити автомобіль, унаслідок чого виїхала на тротуар, здійснила наїзд на позивача та його дружину ОСОБА_8 . В результаті наїзду ОСОБА_9 загинула на місці події, а сам ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. По даному факту працівниками поліції внесено відомості в ЄРДР за № 12023090000000119 та розпочато досудове розслідування. Після закінчення досудового розслідування обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_7 за статтею 286 ч.2 КК України було скеровано до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.01.2024 року по справі № 346/5047/23 ОСОБА_7 визнано винною за ч. 2 ст. 286 КК України. На день вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність винуватиці ДТП ОСОБА_7 як власника та водія автомобіля марки «TESLA MODEL 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО». У зв?язку з тим, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди померла його дружина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка являється матір?ю їх спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , то неповнолітнім дітям, її батькам та позивачу було завдано моральну шкоду. АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» на підставі Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов?язане відшкодовувати шкоду заподіяну смертю потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірах визначених законом та договором. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6700 грн. Таким чином, АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» зобов?язана відшкодувати потерпілим (цивільним позивачам), а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , моральну шкоду заподіяну смертю фізичної особи - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розрахунку 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі встановлених законом на день настання страхового випадку помножити на 6700 грн. = (80 400 грн.) максимальний загальний розмір страхового відшкодування особам, які зазнали моральної шкоди), відповідно розмір страхового відшкодування моральної шкоди одному потерпілому становить - 16 080 грн. Також зазначає і те, що ОСОБА_1 13 вересня 2023 року придбав надгробний гранітний пам?ятник його дружині ОСОБА_8 вартістю 229 000 грн., на підтвердження чого надає товарний чек від 13.09.2023 року на придбання надгробного пам?ятника та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де є відомості щодо підприємця, який виготовив замовлення. Таким чином відповідач АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» зобов?язана відшкодувати йому майнову шкоду в загальному розмірі 80 400 грн. в якості відшкодування витрат на спорудження нагробного пам?ятника, виходячи з розрахунку: 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі встановлених законом на день настання страхового випадку помножити на 6700 грн. = 80 400 грн. У зв`яку з смертю ОСОБА_8 - матері неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка була їхнім годувальником, діти як утриманці померлої матері мають право на отримання страхових витрат у зв`язку з втратою годувальника. Відповідач - АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» зобов?язана відшкодувати неповнолітнім дітям - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 241 200 гривень страхового відшкодування пов?язаного із втратою годувальника на кожну дитину, з розрахунку 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі встановлених законом на день настання страхового випадку х на 6700 грн. = 241200 грн. Позивачі ОСОБА_1 , який дію в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в січні 2024 року зверталися до відповідача АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, проте жодної відповіді від відповідача на подану ними заяву не отримали. Позивач просив стягнути з АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» на користь ОСОБА_1 - 16 080 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дружини, та 80 400 грн. витрат, пов`язаних із спорудженням надгробного пам`ятника; на користь дітей по 16 080 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю матері та 241 200 грн. страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника кожному; ОСОБА_4 і ОСОБА_5 просили стягнути по 16 080 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки, стягнути з АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО» на користь позивачів понесені судові витрати. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 16080 грн страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю дружини, та 80400 грн витрат, пов`язаних із спорудженням надгробного пам`ятника. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_2 16080 грн страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю матері, та 120500 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_3 16080 грн страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю матері, та 120500 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_4 16080 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_5 16080 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «ІНГО» на користь держави судовий збір у розмірі 4020 грн. Не погодившись з рішенням суду, голова правління Акціонерного товариства «Страхова компанія «Індіго» Гордієнко І.М. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Вказує, що під час розгляду кримінального провадження винуватець ДТП ОСОБА_7 компенсувала позивачам матеріальну та моральну шкоду, що підтверджується розпискою від 07 вересня 2023 року про отримання ОСОБА_1 від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей 2 090 000 грн від ОСОБА_7 .. Згідно з розписками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 07 вересня 2023 року їх зять ОСОБА_1 отримав кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок смерті їхньої дочки. В розписках зазначено, що жодних претензій позивача до винуватиці ДТП немає. Отже вказані обставини підтверджують відсутність факту настання цивільно-правової відповідальності АТ «Страхова компанія «ІНГО», тому відсутні підстави стягнення страхового відшкодування. Вказує, що компенсація 229 000 грн за спорудження надгробного пам`ятника є необґрунтованою, оскільки товарний чек датований 13 вересня 2023 року, а вирок суду набрав чинності 05 січня 2024 року, тобто під час розгляду кримінальної справи всі витрати позивача були йому компенсовані. Вимога позовної заяви про стягнення 80 400 грн витрат, пов`язаних із спородження надмогильного пам`ятника, не підтверджена належними доказами сплати позивачем ОСОБА_1 вказаних коштів та спростовується довідкою від 26 жовтня 2024 КП «Коломийська міська ритуальна служба» про те, що встановлення надмогильного пам`ятника здійснено ОСОБА_12 .. Крім того, судом першої інстанції не враховано ліміт відповідальності страховика, який становить 320 000 грн, тому стягнення у загальному розміру 402 000 грн шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Просить Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2025 року скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник позивачів адвокат Юркевич Х.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Вказує, що обвинуваченою ОСОБА_7 відшкодовано шкоду в межах кримінального провадження, яка не охоплена страховим відшкодуванням, і в вироку суду про це не зазначалося. Розписки від 07 вересня 2023 року підтверджують тільки факт отримання 2 090 000 грн на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, і не включають умов, що вказаною сумою охоплено страхове відшкодування. Враховуючи, що на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність винуватиці ДТП ОСОБА_7 як власника та водія автомобіля марки «TESLA MODEL 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в АТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО», підлягає стягнення страхове відшкодування. ДТП підпадає під страховий випадок, що не спростовано відповідачем, а тому стягнення страхових відшкодувань відповідає вимогам ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів». Розмір компенсації відповідає обставинам справи. Розмір страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника становить 36 мінімальних заробітних плат і є необхідними та достатніми з урахуванням обставин справи. У судовому засіданні представник Акціонерного товариства «Страхова компанія «Індіго» Кравченко Р.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити подану скаргу. Представник позивачів Юркевич Х.М. заперечила доводи апеляційної скарги. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Позивачі в судове засідання не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників відповідача і позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві. Судом встановлено, що 04 лютого 2023 ркоу о 20 год 50 хв ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «TESLA MODEL 3», реєстраційний номер « НОМЕР_3 », рухалася проспектом Михайла Грушевського в м. Коломиї, та повернула з проїжджої частини праворуч, щоб зупинити свій автомобіль у спеціально відведеному місці перед магазином «Класік», що знаходиться в будинку під номером

70. В той час правим тротуаром по напрямку руху автомобіля справа наліво перед магазином «Класік» проходили пішоходи ОСОБА_9 та ОСОБА_1 . Водійка ОСОБА_7 проявила неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахувала дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час паркування не застосувала гальмування, щоб зупинити автомобіль, унаслідок чого виїхала на тротуар, де вчинила наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_1 . Надалі автомобіль сходами з`їхав вниз до входу в магазин, та ударом до дверей і стіни будівлі повторно травмував пішоходів. Внаслідок отриманих травм ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 22). Позивач ОСОБА_1 з 13.03.2007 року був чоловіком ОСОБА_8 (а.с. 18). Вони є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 19, 20). Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками загиблої ОСОБА_8 (а.с. 21). Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.01.2024 року по справі № 346/5047/23 ОСОБА_7 визнано винуватою за ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання, у виді трьох років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на один рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання, у виді позбавлення волі з іспитовим строком один рік. (а.с. 23-24). Згідно з копією товарного чеку від 13.09.2023 року вартість надмогильного пам`ятника (замовлення № 647) на поховання ОСОБА_8 становить - 229 000 грн. (а.с. 25-26). Довідкою № 25/01-33 від 26.10.2024 року Комунального підприємства «Коломийська міська ритуальна служба», виданою ОСОБА_4 , підтверджено, що на кладовищі по АДРЕСА_1 , встановлено намогильну споруду ОСОБА_8 , яка була похована 27.02.2023 року (а.с. 27). Згідно з Полісом № 212334176, автомобіль марки «TESLA MODEL 3», д.н.з. НОМЕР_4 , застрахований у АТ «СК «ІНГО», договір діяв на момент дорожньо-транспортної пригоди, ліміт за шкоду життю та здоров`ю становить - 320 000 грн., ліміт за шкоду майна - 160 000 грн. (а.с. 28, 58). Відповідно до копії Заяви про виплату страхового відшкодування від 25.09.2024 року, позивачі звернулися із вказаною заявою до АТ «СК «ІНГО», в якій просили виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну смертю дружини, у розмірі 16 080 грн., та витрати, пов`язані із спорудженням пам`ятника в сумі -229 000 грн.; дітям моральну шкоду, заподіяну смертю матері, по 16 080 грн., та шкоду, заподіяну смертю матері, як утриманці померлої, у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, а саме по 241 200 грн.; ОСОБА_4 моральну шкоду, заподіяну смертю доньки, у розмірі 16 080 грн.; ОСОБА_5 моральну шкоду, заподіяну смертю доньки, у розмірі 16 080 грн. (а.с. 29-31). Відповідно до копії розписки від 07.09.2023 року, ОСОБА_1 , діючи від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей з приводу дорожньо-транспортної, яка відбулась 24.02.2023 року, близько 21 год 20 хв., у АДРЕСА_2 , де загинула його дружина - ОСОБА_8 , а він отримав тілесні ушкодження, підтвердив, що отримав від ОСОБА_7 відшкодування, у розмірі 2 090 000 грн., яке складається із завданих його сім`ї матеріальних збитків, моральної шкоди та витрат на утримання його дітей до досягнення ними повноліття. Претензій майнового та морального характеру до ОСОБА_7 , не має та не буде мати у майбутньому (а.с. 59). Згідно з копією розписки від 07.09.2023 року, ОСОБА_4 , яка є матір`ю померлої, внаслідок ДТП, яке трапилось 24.02.2023 року, ОСОБА_8 підтверджує, що її зять ОСОБА_1 отримав відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди в повному обсязі від ОСОБА_7 . Претензій до ОСОБА_7 , матеріального характеру не має, та не буде мати у майбутньому (а.с. 60). Аналогічна розписка складена ОСОБА_5 (а.с. 61). Згідно з копією Листа № 823 від 23.04.2024 року, адресованого ОСОБА_1 ОСОБА_4 .. ОСОБА_5 , АТ «Страхова компанія «ІНГО», зазначає, що у результаті проведеної перевірки, встановлено, що 07.09.2023 року, ОСОБА_1 діючи від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей підтвердив розпискою, що він отримав від винуватця ДТП - ОСОБА_7 , відшкодування у розмірі - 2 090 000 грн., яке складається із завданих його сім`ї матеріальних збитків, моральної шкоди та витрат на утримання його дітей до досягнення ними повноліття. Крім того, 07.09.2023 року, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , також своїми розписками підтвердили, що їхній зять ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_7 відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди у повному обсязі. Отже, винуватцем було відшкодовано потерпілим матеріальні збитки, моральну шкоду, та окрім того, виплачує витрати на утримання дітей до досягнення ними повноліття. На підставі вищевикладеного, у АТ «СК «ІНГО», не виникає обов`язку здійснення виплати страхового відшкодування, так як ОСОБА_7 було повністю компенсовано заподіяний збиток (а.с. 62). Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «TESLA MODEL 3», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Акціонерному Товаристві «Страхова компанія «ІНГО», згідно полісу № 212334176. Таким чином, Акціонерне Товариство «Страхова компанія «ІНГО», страховик, є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування . Суд погодився з розміром моральної шкоди 16080 гривень, який слід стягнути на користь кожного з позивачів. Вказаний розмір узгоджується з встановленими обставинами справи та передбачений законом - ст.. 27 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також суд вважав підставною позовну вимогу щодо стягнення на користь ОСОБА_1 80400 грн витрат, пов`язаних із спорудження пам`ятника. Факт встановлення пам`ятника суд вважав доведеним, і тому позивач має право на компенсацію у 80400 грн, передбачену ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому суд відхилив посилання відповідача на те, що моральна і матеріальна шкода позивачам була виплачена обвинуваченою у кримінальному провадженні, оскільки факт такої виплати не пов`язаний з страховими відшкодуваннями. Також суд критично оцінив аргумент відповідача щодо обмеження ліміту відповідальності страховика АТ «СК «ІНГО» у випадку виплат за смерть потерпілого, оскільки вказане не передбачене законом. Що стосується вимоги про стягнення на користь неповнолітніх дітей загиблої по 241 200 страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, то суд задовольнив частково таку вимогу, оскільки діти постраждалої мають право на отримання страхового відшкодування, пов?язаного з втратою годувальника згідно п. 2 ст. 27 Закону в рівних частинах. 3 огляду на положення статті 27 Закону розмір страхового відшкодування підлягає розподілу на кількість осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування. Отже, 241 200 (36 х 6700 грн мінімальної заробітної плати) : 2 = 120 600 грн можливого страхового відшкодування у зв?язку з втратою годувальника передбачене п.2 ст. 27 Закону, яке має право отримати кожна дитина ОСОБА_8 .. Суд першої інстанції стягнув на користь дітей по 120500 грн, проте позивачі рішення суду не оскаржують. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Згідно із частиною третьою статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Отже, суд може зменшити розмір шкоди на підставі частини другої статті 1193 ЦК України в разі встановлення, що виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого, крім випадків, передбачених у частині третій статті 1193 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 445/370/19 (провадження № 61-10504св20). Встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована у Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго». Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV cтраховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. З наведених підстав правильними є висновки суду про наявність підстав для стягнення зі страховика АТ «Страхова компанія «Інго» на користь кожного з позивачів грошового відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна їм у зв`язку із смертю ОСОБА_8 внаслідок ДТП у розмірі 16080 грн (12 х 6 700,00 грн (мінімальна заробітна плата на день ДТП), поділена на п`ять осіб позивачів). Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності. Згідно з частиною другою 1200 ЦК України визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті особам шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з врахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (частина друга статті 1195 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Відповідно до пункту 27.2. статті 27 Закону № 1961-IV страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. З огляду на відсутність доказів того, що померла ОСОБА_9 працювала та отримувала заробітну плату, ураховуючи положення статті 1200 ЦК України та вимоги частини другої статті 1195 ЦК України, згідно з якою розмір відшкодування визначається, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення зі страхової компанії на користь неповнолітніх дітей померлої завданої шкоди у розмірі по 120 500 грн на підставі частини першої статті 1202 ЦК України (36 *6 700,00 грн). Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/2377/17 (провадження № 61-26488св18), від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15 (провадження № 61- 37654св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 332/4043/18 (провадження № 61-7294св20). Щодо доводів апеляційної скарги про відшкодування шкоди винуватицею ДТП ОСОБА_7 , що підтверджується розпискою від 07 вересня 2023 року, і на думку відповідача виключає підстави для виплати страхового відшкодування, слід виходити з наступного. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку. Оскільки цивільно-право відповідальність ОСОБА_7 була застраховану в АТ «Страхова компанія «Інго», таким чином наявні підстави для виплати страхового відшкодування позивачам. Крім того, вироком суду не визначено, що ОСОБА_7 власними виплатами повністю покрила шкоду, включаючи можливе страхове відшкодування. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що загальний розмір стягнутої судом на користь відповідачів суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю у загальному розмірі 402 000 грн, більше за страхову суму, визначені у полісі № ЕР/212334176, оскільки відповідно до умов цього полісу розмір страхової суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 320 000,00 грн. Пунктом 27.5. статті 27 ЗУ «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Разом з тим, згідно з п.27.2. страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, і загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Згідно п.27.3. страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Пунктом 27.4. передбачено, що страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, і загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Отже, суд не мав стягнути суми відшкодування менше, ніж у встановленому законом розмірі. Та обставина, що судом стягнуто суму відшкодування витрат на пам`ятник загиблій на користь ОСОБА_1 , в той час, як довідка про встановлення намогильної споруди видана ОСОБА_4 , не впливає на правильність рішення суду, і не може слугувати підставою для скасування рішення в цій частині. Колегія суддів вважає, що факт понесення витрат на надмогильний пам`ятник належно доведений, при цьому позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_12 позов заявлений разом, відтак, позивачі розпорядилися процесуальними правами на власний розсуд . Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Рішення суду, оскаржене відповідачем, відповідає таким критеріям. При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, тому понесені судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишаються за відповідачем. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» залишити без задоволення. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений 10 квітня 2025 року. Судді Є.Є. Мальцева В.А.Девляшевський В.М. Луганська