LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Вінницький апеляційний суд134/2031/24

від 10.04.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 134/2031/24 Провадження № 22-ц/801/662/2025 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 рокуСправа № 134/2031/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 січня 2025 року, ухвалене суддею Кантонистою О.О. в селищі Крижопіль, повне рішення складено 13 січня 2025 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини, встановив: У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої непрацездатної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті усіх видів доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи з моменту звернення до суду. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю підгрупи «А» з дитинства та потребує стороннього догляду. Згідно консультативного висновку № 03-2-32/2226 від 23 вересня 2024 року, ОСОБА_3 поставлений діагноз: дискінетичний церебральний параліч, дискінетична форма з неможливістю самостійного стояння і ходіння (рухові розлади IV рівня), епісиндром, генералізовані судомні напади, інтелектуальна недостатність, системні мовленнєві порушення. Відповідно до медичного висновку №11, дочка має право на категорію дитини інваліда підгрупи «А». Позивачка зазначає, що повнолітня дочка проживає разом з нею, а у зв`язку із доглядом за непрацездатною дитиною вона не має можливості працевлаштуватися, соціальної допомоги в місяць не вистачає і тому вона не здатна в повній мірі забезпечити дитину. Відповідач добровільно коштів не надає, з нього стягувалися кошти в судовому порядку на неповнолітню дитину. Він має змогу забезпечувати, працевлаштований, тому позивачка вимушена звернутися з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої житини в судовому порядку. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 січня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для особи, яка втратила працездатність, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2024 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 грн. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким позов ОСОБА_4 залишити без розгляду. У скарзі зазначає, що позов в інтересах повнолітньої дочки ОСОБА_3 було подано її матір`ю ОСОБА_4 без належних на те повноважень. Судом безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Судом безпідставно застосовано аналогію закону, з посиланням на ст. 10 СК України. Позивачка могла звернутися до суду із даним позовом в якості представника дочки тільки на підставі довіреності. Рішення суду в частині визначеного розміру аліментів є необґрунтованим. Позивачем не було надано даних про розмір соціальної допомоги. Судом не було враховано наявність на його утриманні його матері. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08 грудня 2006 року народження (а.с.8). Позивачка в зв`язку з реєстрацією 22 березня 2024 року шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 22 березня 2024 року (а.с.48). Згідно з наданим КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» консультативним висновком від 23 вересня 2024 року № 03-2-32/2226, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений діагноз: дискінетичний церебральний параліч дитячий церебральний параліч, дискінетична форма з неможливістю самостійного стояння і ходіння (рухові розлади IV рівня), епісиндром, генералізовані судомні напади, інтелектуальна недостатність, системні мовленнєві порушення (а.с.10). ОСОБА_3 було призначено державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства до 18 років, що слідує з копії посвідчення серії НОМЕР_4 , видано її матері 08 квітня 2008 року (а.с.9). У медичному висновку №11 про дитину-інваліда віком до 18 років, наданому КНП» Крижопільський районний медичний центр ПМСД» 05 серпня 2022 року зазначено, що ОСОБА_3 має право на категорію дитина-інвалід підгрупи «А». Висновок дійсний до 14 листопада 2024 року (а.с.11). З 01 квітня 2024 року до 30 вересня 2024 року ОСОБА_4 призначено допомогу (державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю) у розмірі 8 044,70 грн на місяць. Загальна сума доходу за вказаний період становить 48 268,20 грн, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про отримання (неотримання) допомоги від 06 листопада 2024 року №706 (а.с.12). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилося 18 років, тобто вона досягла повноліття. Відповідно до копії довідки до акта МСЕК від 18 листопада 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено першу «А» групу інвалідності безтерміново (причина інвалідності інвалідність з дитинства). У довідці зазначено, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду та допомоги (а.с.23). Позивачка разом з дочкою ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2024/013352803 та № 2024/013349485 від 05 листопада 2024 року (а.с.5-6). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України). Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання. Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. У частині першій статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Тлумачення статті 198, 200 СК України свідчить, що при встановленні, чи повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. ОСОБА_4 , звертаючись до суду із вказаним позовом зазначила, що їх з відповідачем повнолітня дочка ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства першої «А» групи, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду, проживає разом з нею та потребує матеріальної допомоги батька, оскільки соціальна допомога не дозволяє у повному обсязі забезпечити дочку. ОСОБА_1 , заперечуючи щодо вимог позову вважав, що ОСОБА_4 без законних на те підстав звернулася до суду із даним позовом про стягнення аліментів, оскільки їх дочка є повнолітньою, що свідчить про втрату позивачем статусу законного представника. Про вказане ОСОБА_1 також зазначає і в апеляційній скарзі та, за результатами апеляційного перегляду, просить залишити позов ОСОБА_4 без розгляду на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст.257 ЦПК України. За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Апеляційним судом встановлено, що у даному випадку позов про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки подано матір`ю останньої - ОСОБА_4 .. 08 січня 2025 року в судовому засіданні представник відповідача - адвокат Лукавський І.А. заявляв клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що він поданий неналежною особою, у задоволенні якого ухвалою суду від 08 січня 2025 року було відмовлено. Тобто суд першої інстанції вважав, що позов подано повноважною особою. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне. Відповідно до положень статті 154 СК України, батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними громадянами є, зокрема, особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю. Отже, повнолітньою непрацездатною особою є повнолітні син або дочка, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю. Враховуючи, що дочка сторін визнана в установленому законом порядку особою з інвалідністю, тобто є непрацездатною особою, мати має право звернутися до суду з позовом за захистом прав та інтересів повнолітньої дочки, як її законний представник без спеціальних на те повноважень. До такого висновку дійшов і Верховний Суд у свої постанові від 21 червня 2023 року у справі №756/15797/20 за аналогічних правовідносин. Оскільки ОСОБА_4 звернулася до суду з цим позовом саме за захистом прав та інтересів повнолітньої непрацездатної дочки, яка потребує матеріальної допомоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в неї права на звернення до суду із вказаним позовом в інтересах непрацездатної дочки. Суд першої інстанції, встановивши, що повнолітня дочка сторін ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства першої «А» групи та потребує постійного догляду і допомоги, проживає разом із матір`ю ОСОБА_4 , яка не має постійного заробітку, що в свою чергу не заперечується відповідачем, взявши до уваги стан здоров`я відповідача та його матеріальний стан (тобто можливість сплачувати аліменти), дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 його заробітку (доходу). В основу заперечень як щодо позовних вимог, викладених у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що позивачем не було надано даних про розмір соціальної допомоги, призначеної після досягнення дочкою повноліття, і що така допомога має бути призначена в обов`язковому порядку, а також на перебування на його утриманні матері. Вказані доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки дочка сторін ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з вказаним позовом до суду ОСОБА_4 звернулася 15 листопада 2024 року. Вказана обставина унеможливила подання нею разом з позовною заявою доказів, які б підтверджували розмір призначеної допомоги після досягнення дочкою повноліття. ОСОБА_1 під час розгляду справи не був позбавлений можливості на обґрунтування своїх заперечень заявити клопотання про витребування таких доказів на підтвердження матеріального стану дочки. Відповідач, подаючи відзив на позов вказав, що на даний час він працює на цукровому заводі ПрАТ «Поділля», який має сезонний характер виробництва і по закінченню сезону переробки буряків його заробітна плата може становити біля 14-15 тисяч гривень. За умови стягнення з нього 1/4 частини його заробітку та отримання дочкою державної соціальної допомоги в розмірі 8 000 гривень його дохід може бути меншим чи дорівнювати доходу дочки. Разом з тим, доказів на підтвердження розміру свого доходу ОСОБА_1 надано не було, що позбавляє суд можливості з`ясувати його матеріальний стан в дійсності. Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на сам факт отримання дочкою державної соціальної допомоги, оскільки отримання такої допомоги автоматично не свідчить, що вона не потребує матеріальної допомоги. За таких обставин апеляційний суд вважає, що розмір аліментів визначений судом першої інстанції розмір з урахуванням вимог статей 182, 200 СК України та відповідає принципам розумності, справедливості, загальним засадам сімейних відносин та цивільного судочинства і необхідності захисту інтересів особи з інвалідністю з дитинства. Апеляційний суд зважає на те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень при розгляді цивільної справи про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дочку (справа №0210/373/2012) останній визнав вимоги позову в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів, отже погодився на такий розмір. ОСОБА_1 не довів зміну обставин у його житті, які б стверджували про неможливість продовжувати сплачувати аліменти в цьому ж розмірі. Твердження ОСОБА_1 про утримання своєї матері апеляційним судом не беруться до уваги, адже його матір є особою похилого віку і отримує пенсію (доказів протилежного не надано), і крім цього будь-яких документів від відповідних державних органів про встановлення над матір`ю опікунства (а ОСОБА_1 - призначення опікуном) в матеріалах справи немає. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що оскільки ОСОБА_3 досягла повноліття та вправі самостійно розпоряджатись своїми коштами, доцільним є стягнення аліментів безпосередньо на користь ОСОБА_3 , а не на користь її матері ОСОБА_4 .. Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 21 червня 2023 року у справі №756/15797/20. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині одержувача аліментів, а відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 січня 2025 року в частині одержувача аліментів змінити, зазначивши, що аліменти підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук Т.М. Шемета

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»