Постанова 4806 № 308/8958/24

Справа № 308/8958/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08.04.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника-адвоката Дрюченка О. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про порушення митних правил № 33/4806/734/24 за апеляційною скаргою в.о. заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.09.2024. Цією постановою провадження у справі щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , закрито на підставі п. 8 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з наявністю постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення. З протоколу про порушення митних правил № 0316/30500/24 від 07.05.2024 вбачається, що 29.04.2024 на адресу Закарпатської митниці надійшло офіційне письмове повідомлення від НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ за № 05.2/4847-24 від 23.04.2024 (доповнення № 05.2/5296-24 від 03.05.2024) щодо обставин виявлення 18.04.2024 на околиці м. Ужгорода транспортного засобу марки «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_2 , з вантажем «сигарети» у кількості 1980 пачок марки «Fredo» без марок акцизного податку України, виробництво Рівненської тютюнової фабрики, та марки «Astru» (з марками акцизного збору Республіки Молдова, виробництво Республіки Молдова), призначених для незаконного переміщення через державний кордон України за допомогою безпілотного літального апарату. Детективом ТУ БЕБ в Закарпатській області складено протокол огляду місця події, на підставі якого вилучено вказані тютюнові вироби та транспортний засіб. Згідно маркування на пачках сигарети марки «Astru» з марками акцизного збору Республіки Молдова, виробництво Республіки Молдова (будь-які записи українською мовою на маркуванні відсутні). Згідно маркування, сигарети марки «Astru» (з марками акцизного збору Республіки Молдова, виробництво республіки Молдова) вироблені не в Україні та згідно діючого законодавства не могли бути офіційно ввезені на митну територію України. Згідно з ціновими даними мережі Інтернет, а саме: tabaco.in, пачка сигарет марки «Astru» без марок акцизного податку України коштує 21 грн. Загальна вартість 50 пачок вказаних сигарет становить 1050 грн. Таким чином, громадянин України ОСОБА_2 перевозив на транспортному засобі марки «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 сигарети без марок акцизного податку України (з марками акцизного збору Республіки Молдова, виробництво Республіки Молдова) в кількості 50 пачок, марки «Astru», які переміщувались митною територією України. Дії ОСОБА_2 митним органом кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 484 МК України. -2- Закриваючи провадження у справі суддя першої інстанції послалася на те, що опис діяння, зазначеного у протоколі про порушення митних правил, яке є предметом розгляду у цій справі, співпадає з описом діянь, що досліджувались у кримінальному провадженні Ужгородським міськрайоннним судом Закарпатської області (справа № 308/9651/24), в результаті чого ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 199 та ч. 1 ст. 204 КК України. У зв`язку з цим, суд першої інстанції, взявши до уваги те, що ОСОБА_2 був притягнутий до відповідальності за дане правопорушення вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2024, дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі про порушення митних правил на підставі п. 8 ст. 247 КУпАП. В апеляційній скарзі в.о. заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Петренко О. просить постанову суду від 19.09.2024 скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 484 МК України з накладенням на нього стягнення відповідно до санкції вказаної статті. Судом не враховано те, що юридична відповідальність поділяється на кримінальну, адміністративну, цивільну та дисциплінарну відповідальність, а відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому, вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про порушення митних правил, внаслідок чого не досягнуто мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП. Справа про порушення митних правил розглядається у відсутності представника митного органу та ОСОБА_2 , неявка яких з урахуванням положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, відомостей про поважність причин неявки не надали. При цьому, враховується думка захисника-адвоката Дрюченка О. С. про можливість розгляду справи без участі представника митного органу та ОСОБА_2 . Заслухавши пояснення захисника-адвоката Дрюченка О. С, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про порушення митних правил та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Закриваючи провадження у справі про порушення митних правил з підстав, передбачених пунктом 8 статті 247 КУпАП, суддя виходила з того, що опис діяння, зазначеного у протоколі про порушення митних правил, яке є предметом розгляду у цій справі, співпадає з описом діянь, що досліджувались у кримінальному провадженні Ужгородським міськрайоннним судом Закарпатської області (справа № 308/9651/24), в результаті чого ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 199 та ч. 1 ст. 204 КК України. У зв`язку з чим, суд першої інстанції, взявши до уваги те, що ОСОБА_2 був притягнутий до відповідальності за дане правопорушення вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.07.2024, дійшла висновку про необхідність закриття провадження у справі про порушення митних правил на підставі п. 8 ст. 247 КУпАП. Із зазначеними висновками судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з -3- товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Частина 1 статі 466 МК України встановлює, що адміністративне стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Згідно ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені норми кореспондуються зі ст. 245, 280 КУпАП. Стаття 491 МК України визначає підстави для порушення справи про порушення митних правил. Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 491 МК України такими підставами є: безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині 1 статті 319 цього Кодексу; офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організації. За приписами до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до них, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, свідків, висновком експерта та іншими документами. Відповідальність за статтею 484 МК України настає за зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. В ході розгляду справи про порушення митних правил судом встановлено, що за фактом придбання, транспортування та зберігання підроблених марок акцизного податку з метою використання їх при продажу товарів, а також незаконного придбання, зберігання з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, було внесено 31.05.2024 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72024070000000008, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199 та ч. 1 ст. 204 КК України. Разом з тим, за результатами розгляду цього кримінального провадження Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 25.07.2024 ухвалено вирок у справі № 303/9651/24, згідно з яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 та -4- обвинуваченим ОСОБА_2 . Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199 та ч. 1 ст. 204 КК України, по факту, який викладений у протоколі про порушення митних правил № 0316/30500/24 від 07.05.2024. Зазначений вирок набрав законної сили 27.08.2024. Частиною першою статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Однією з обставин, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, визначено наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту (п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП). Відповідно до положень статті 284 КУпАП, при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виноситься постанова про закриття справи. Крім того Європейський суд неодноразово констатував у своїх рішеннях про порушення судами ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право не бути притягнутим до суду або покараним двічі) у зв`язку з тим, що особу було двічі притягнуто до суду та покарано за одне і те саме правопорушення, що є порушенням принципу ne bis in idem. У справі «Сергій Золотухін проти Росії», констатуючи порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, Суд зазначив: «Поняття «те саме правопорушення» елемент idem принципу ne bis in idem у статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції слід розуміти, як заборону кримінального переслідування, або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або, по суту одних і тих самих фактів (рішення у справі «Сергій Золотухін проти Росії» (Sergey Zolotukhin v. Russia) пункт 82)» (п.42 рішення). Також Суд дійшов висновку, що факти, які двічі призвели до притягнення заявника до відповідальності, були нерозривно пов`язані між собою, а оцінка національних судів у кримінальному провадженні, по суті, стосувалася тих самих фактів, які були розглянуті у справі про адміністративне правопорушення (рішення у справах «Сергій Золотухін проти Росії» (Sergey Zolotukhin v. Russia), пункт 97; «Ігор Тарасов проти України» (Igor Tarasov v.Ukraine), пункт 30; та рішення у справі «Шімкус проти Литви (Shimkus v. Lithuania), заява №41788/11, пункт 50, від 13.06.2017 (пункт 48 рішення). Аналогічне порушення встановлено Європейським судом у справі «Чернов проти України», де Європейський суд зауважив, що факти, які двічі призвели до притягнення заявника до відповідальності, були нерозривно пов`язані між собою, а оцінка національних судів у кримінальному провадженні, по суті, стосувалася тих самих фактів, які були розглянуті у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення після порушення кримінальної справи не призвело до того, що останнє провадження почало відповідати принципу ne bis in idem, оскільки заявник вже відбув свій триденний адміністративний арешт. Європейський суд дійшов висновку, що національні органи влади продублювали кримінальні провадження, які стосувалися одних і тих самих фактів. Таким чином, заявника двічі притягнули до суду та покарали за одне і те саме правопорушення, що є порушенням принципу neo bis in idem, та констатував порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції. -5- Таким чином, з огляду на викладене та зважаючи на те, що нормами діючого КУпАП чітко визначено вимогу щодо закриття провадження в справі у разі встановлення наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту, апеляційний суд погоджується висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про порушення митних правил № 0316/30500/24 від 07.05.2024, складеного відносно ОСОБА_2 за ст. 484 МК України підлягає закриттю на підставі п. 8 ст. 247 КУпАП. Із цих підстав, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про порушення митних правил, внаслідок чого не досягнуто мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наведеними вище судженнями. Неспроможними і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ст. 484 МК України, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що не враховано те, що юридична відповідальність поділяється на кримінальну, адміністративну, цивільну та дисциплінарну відповідальність, а відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, доводи якої не знайшли підтвердження, задоволенню не підлягає. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що митним органом не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань, у тому числі й про долучення до матеріалів справи будь-яких доказів, не заявлялено. Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу в. о. заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.09.2024 щодо ОСОБА_1 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя