Ухвала КЦС ВС № 344/4876/18

Ухвала 03 квітня 2025 року м. Київ справа № 344/4876/18 провадження № 61-3352ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2024 року у складі судді: Антоняка Т. М., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Томин О. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, в частині покупця, переведення прав покупця, ВСТАНОВИВ: У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, в частині покупця, переведення прав покупця. Позов мотивований тим, що 15 березня 2018 року на телефонний номер позивача зателефонував представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та повідомив, що 07 березня 2018 року ОСОБА_2 купив, а публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» продало трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв. м, житловою площею 42,1 кв. м. У цій телефонній розмові ОСОБА_3 повідомив, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири зазначена квартира продана на аукціоні 20 лютого 2018 року. Відповідно до пункту 2.1. даного Договору продаж нерухомого майна вчинено за 131 250,00 грн, які були сплачені покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладання цього договору. Дана сума становить еквівалент: 4 508,00 швейцарських франків, 4 859,00 доларів США. Також ОСОБА_3 повідомив, що між відповідачами ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 складено акт приймання-передачі вищевказаного нерухомого майна від 07 березня 2018 року. Право власності відповідача ОСОБА_2 на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 березня 2018 року, номер запису про право власності: 25172180, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1077449626101. Цей договір укладено відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UА-ЕА-2017-12-28-000494-с від 20 лютого 2018 року (голандський аукціон, який передбачеє зниження ціни об`єкту). Відповідно до відомостей, викладених у договорі купівлі-продажу, нерухоме майно, що придбане на аукціоні, а саме: квартира АДРЕСА_1 , належить продавцю на праві приватної власності на підставі заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2014 року по справі № 344/103/14-ц, яке набрало законної сили 15 квітня 2014 року, що не відповідає дійсності. Однією з підстав визнання нечинним даного договору є невірно вказаний нотаріусом Антіповою І. В. правовстановлюючий документ, зазначений у цьому договорі, а саме «заочне рішення». Право власності продавця (АТ «Дельта Банк») на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 листопада 2016 року, номер запису про право власності: 17308428, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1077449626101. Рішенням Івано-Франківського міського суду по цивільній справі № 344/103/14-ц від 04 квітня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 42,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору іпотеки № б/н від 24 листопада 2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . Дане рішення Івано-Франківського міського суду хоч і набрало законної сили 15 квітня 2014 року, але не виконано в законний спосіб, оскільки, як встановлено в ухвалі Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2017 року, 05 червня 2014 року по цивільній справі № 344/103/14-ц видано виконавчі листи, які отримано працівником ТОВ «Колекторська Компанія «Вердикт», однак у зв`язку з розірванням договору про надання правової допомоги між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Колекторська Компанія «Вердикт» і відкликанням доручень, виконавчі документи не було передано банку та не пред`явлено до виконання. У зв`язку з цими обставинами у задоволенні заяви акціонерного товариства «Дельта Банк», заінтересована особа ОСОБА_1 про поновлення строків для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа - відмовлено у повному обсязі. Дана ухвала Івано-Франківського міського суду від 23 січня 2017 року залишена без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року, якою апеляційну скаргу ПАТ Дельта Банк» відхилено. Зазначено, що квартира АДРЕСА_1 , була придбана позивачкою на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2006 року, посвідченого Данилів Т. Д., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1083-Д. У квартирі зареєстрована позивачка та члени її сім`ї. Квартира є єдиним житлом, в якому вона проживає з сім`єю та оплачує всі комунальні послуги. Відповідачі своїми діями порушили норми статтю 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки не повідомили її у тридцятиденний строк про намір відчудження квартири. Таке застереження вказане і в договорі іпотеки від 24 листопада 2006 року, укладеному між АКІБ «УкрСиббанк» та нею, посвідченому 24 листопада 2006 року приватним нотраріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Данилів Т.Д., зареєстрованому в реєстрі за № 1088-Д, а саме: п. 5.1 договору зазначено: «у разі настання обставин, зазначених в пункті 4.1 цього договору, Іпотекодержатель надсилає рекомендовим листом з повідомленням Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя». У пункті 5.4 зазначено: «У разі застосування права Іпотекодержателя від свого імені продати предмет Іпотеки, як засобу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз. 3 частини третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку») Іпотекодержатель реалізує норми статті 38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п. 5.1., вважається повідомленням Іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки». Договір іпотеки дійсний, оскільки не розірваний, не визнаний судом недійсним. Жодного повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу квартири, про здійснення підготовки до продажу, ані про оцінку майна та його продаж на електронних торгах від відповідачів на її адресу інформації не надходило. Такі дії відповідачів позбавили її право заявити про право на першочерговий викуп, провести свою оцінку майна, оспорити суму вартості, взяти участь у торгах. Позивачка вважає, що відповідачами свідомо знехтувано її право на першочерговий викуп майна, чим порушено її право як іпотекодавця, оскільки жоден з представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, АКІБ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк», колекторської компанії «Вердикт», а також представники державної виконавчої служби, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не попередили її належним чином за 30 днів про намір щодо відчудження даної квартири, чим позбавили її, як іпотекодавця, права на переважне право перед іншими особами на купівлю квартири за ціною, оголошеною для продажу та на інших рівних умовах. На підставі викладеного, позивачка просила: визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв. м, житловою площею 42,1 кв. м, посвідченого Антиповою І. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 07 березня 2018 року, зареєстровано в реєстрі за № Д267, укладеного між публічним акціонерним товариством АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 ; перевести на ОСОБА_1 обов`язки покупця по договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв. м, житловою площею 42,1 кв. м, посвідченого Антиповою І. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 07 березня 2018 року, зареєстровано в реєстрі за № Д267; повернути ОСОБА_2 гроші, які внесені позивачкою на депозитний рахунок суду до вирішення справи по суті в сумі 131 250,00 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову. Повернуто ОСОБА_1 грошові кошти, внесені на депозитний рахунок суду в сумі 131 250,00 грн. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2024 року - без змін. 10 березня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року (повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга мотивована тим, що: квартира на аукціоні продана неправомірно, оскільки ОСОБА_1 про продаж не повідомили, що позбавило її можливості реалізувати переважне право першочергової купівлі відповідно до статті 38 ЗУ «Про іпотеку». Відповідачі не інформували позивачку про намір продати майно, що позбавило її права брати участь в торгах та оскаржувати оцінену вартість; згідно постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 ЗУ «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду; з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем; діями відповідачів та ТОВ «Вердикт Капітал» вчинено неправомірні дії щодо позивачки, а саме: в неправомірний спосіб позбавили права власності на квартиру; незважаючи на те, що позивачка сплатила значну частину коштів в рахунок погашення своїх кредитних зобов`язань, ТОВ «Вердикт Капітал» вимагає сплати кредитних коштів у повному обсязі; спірна квартира є єдиним житлом позивачки та її сім`ї; площа квартири не перевищує 140 кв. м, що передбачено ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому майно не може бути стягнуто; існує відповідна судова практика суду касаційної інстанції на захист прав учасників цивільних відносин (постанови Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 953/1091/22 та від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20; ухвала ВССУ від 22 травня 2013 року у справі № 6-9518вс13), зокрема у випадках, коли положення договору купівлі-продажу, укладеного на аукціоні, порушують вимоги законодавства щодо належного повідомлення, добровільності волевиявлення та добросовісності сторін. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні в частині покупця, переведення прав покупця та повернення відповідачу коштів у розмірі 131 250,00 грн. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішенні, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, в частині покупця, переведення прав покупця. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков