Ухвала КАС ВС № 215/7822/21

УХВАЛА 09 квітня 2025 року м. Київ справа №215/7822/21 адміністративне провадження №К/990/12450/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М, Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі №215/7822/21 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання встановлення наявності компетенції (повноваження), У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу з позовом, в якому просив: - «встановлення наявності компетенції (повноважень) Криворізької міської ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.10.2021 р. вх. 351, видати негайно для ОСОБА_2 рецепт на ГЛЮКАЗОН і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю; - встановлення наявності компетенції (повноважень) Криворізької міської ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.10.2021 р. вх. 351, вирішувати питання місцевого значення в межах ст. ст. 3, 22, 46, 144 Конституції України надання не тільки електронних, а і паперових листів непрацездатності, особам яких не має в електронному реєстрі і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю; - встановлення наявності компетенції (повноважень) Криворізької міської ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.10.2021 р. вх. 351, вирішувати питання місцевого значення в межах ст. 144 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 р. № 1303, Конвенція про права інвалідів, Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні» для забезпечення соціального захисту ОНКО хворих при амбулаторному лікуванні рецептами на безоплатні ліки і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю; - встановлення наявності компетенції (повноважень) Криворізької міської ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 19.10.2021 р. вх. 351, надати належно завірені дві копії цієї моєї заяви з реєстраційними номерами і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю». Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року позов ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) - повернуто позивачеві. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року в справі №215/7822/21 - залишено без руху. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року по справі №215/7822/21 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання встановлення наявності компетенції (повноваження). 19 березня 2025 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі №215/7822/21. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з приписами частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу 18 серпня 2022 року, а цю касаційну скаргу направлено засобами поштового зв`язку лише 19 березня 2025 року, тобто з пропуском, передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 05 березня 2025 року в конверті з 5 ухвалами за номером 0610231515308 з датою направлення 19 лютого 2025 року. Вказує, що доказ отримання ухвали залишився в матеріалах справи, який йому не надають. Вирішуючи заяву скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що сторона, яка залучена в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Принцип правової визначеності, як складова частина конституційного принципу верховенства права зобов`язує сторону судового процесу, цікавитися перебігом розгляду його позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Зі змісту оскаржуваного судового рішення встановлено, що саме ОСОБА_1 звертався до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою. Як слідує з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року було надіслано судом: 19 серпня 2022 року, зареєстровано: 20 серпня 2022 року та оприлюднено: 22 серпня 2022 року. Скаржник долучив до касаційної скарги відповідь Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року №03/11782/25 на заяву ОСОБА_1 , зареєстровану 17 січня 2025 року вх.№3408/25, щодо зобов`язання керівника апарату суду надати копії всіх рішень. У зазначені відповіді Дніпропетровським окружним адміністративним судом зокрема зазначено, що копії судових рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду, відповідно до супровідного листа від 30 травня 2024 року направлялись на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Із зазначеного слідує, що позивач (апелянт) протягом майже 3 років не вчиняв дій щодо з`ясування стану розгляду справи в суді апеляційної інстанції за його апеляційною скаргою. В контексті викладеного, колегія суддів вкотре зазначає, що в даному випадку скаржник зобов`язаний був користуватись належними йому процесуальними правами упродовж усього періоду розгляду його скарги та мав можливість самостійно цікавитись провадженням у справі. Однак, подальшим рухом апеляційної скарги він не цікавився, чим проявив недбале ставлення до своїх процесуальних обов`язків. Суд зауважує, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звертається із адміністративним позовом, апеляційної чи касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судового рішення не дають достатніх і переконливих підстав визнати поважними причини пропуску такого строку та його поновлення. При цьому, суд касаційної інстанції враховує тривалість пропущеного строку - близько 3 років з дня постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та відсутність доказів вчинення позивачем активних дій щодо реалізації права на касаційне оскарження протягом вказаного періоду, а також не зазначення скаржником обставин, які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. Також аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документа про сплату судового збору. Скаржник разом з касаційною скаргою подав заяву про звільнення від сплати судового збору. Так, за приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Заява скаржника про звільнення від сплати судового збору мотивовано скрутним матеріальним становищем. На підтвердження зазначеного скаржником надано довідку Тернівського УПСЗН м. Кривого Рогу від 03 лютого 2025 року №617, в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримує компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду за ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23 вересня 2020 року. Суд зазначає, що така довідка не підтверджує відсутності у позивача іншого доходу, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати. На підставі такого документа суд не має можливості пересвідчитись у розмірі отриманого доходу ОСОБА_1 за весь рік, що передував року подання касаційної скарги. Водночас аналіз статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Разом з тим, скаржник не надав до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме довідки податкового органу про доходи за попередній, тобто 2024 рік. Суд звертає увагу, що Законом України «Про судовий збір» чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору скаржник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. Отже, для можливості звільнення від сплати судового збору, скаржнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за попередній календарний рік. Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів. Також скаржник у касаційній скарзі зазначив, що він є членом малозабезпеченої сім`ї, а спірні правовідносини у цій справі пов`язані із захистом його соціальних прав. Згідно статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї. Статус малозабезпеченої набуває лише та сім`я, якій призначено відповідну державну допомогу, а право сім`ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім`ї та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Протягом цього часу сім`я має статус малозабезпеченої. Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї. Підтвердженням статусу малозабезпеченої сім`ї є довідка відповідного управліннями праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, форма якої визначена в додатку №11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справи отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінпраці від 19 вересня 2006 року №345. Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі №215/5152/21, від 27 грудня 2022 року у справі №215/6727/20 та постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20. Водночас скаржник на підтвердження того, що відповідним управлінням праці та соціального захисту населення сім`я позивача була визнана малозабезпеченою, жодних доказів не надав. У контексті наведеного необхідно зауважити, що надана скаржником довідка Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг не є беззаперечним доказом того, що він є членом саме малозабезпеченої сім`ї. Таким чином, підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору за пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» немає, тому у задоволенні відповідного клопотання необхідно відмовити. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог частини першої указаної норми судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Враховуючи викладене, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів на їх підтвердження, документа про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. Керуючись статтями 329, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі №215/7822/21 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання встановлення наявності компетенції (повноваження) - залишити без руху. Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю заяви про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, у разі невиконання цієї ухвали у частині сплати судового збору - касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.М. Соколов С.А. Уханенко