Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 569/890/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 569/890/25 пров. № А/857/8779/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року у справі № 569/890/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, місце ухвалення судового рішення м.Рівне Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ суддя у І інстанціїХаречко С.П. дата складання повного тексту рішення14.02.2025 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 4/21 від 09 січня 2025 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року у справі № 569/890/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що постановою № 4/21 від 09 січня 2025 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень. Зазначає, що дата вчинення правопорушення у постанові не зазначена, як і відсутнє посилання на дату надіслання повістки засобами поштового зв`язку. Не вказано також і номер поштового відправлення, сформований єдиним національним оператором поштового зв`язку України «Укрпошта». Вважає, що у нього не могло виникнути обов`язку з`являтись в певний час до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак і відсутній склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того зазначає, що в період з 24.10.2024 року по 03.11.2024 року (що включає в себе 27.10.2024 року) позивач хворів та знаходився на амбулаторному лікуванні в Центрі первинної медико-санітарної допомоги «Північний» Рівненської міської ради, що підтверджується відповідною Довідкою ЦПМСД «Північний» РМР від 03.11.2024 року. На виклик за повісткою до відповідача позивач не з`явився, оскільки такої повістки засобами поштового зв`язку він не отримував. А в оскаржуваній постанові не наведено відповідних доказів самого факту, що така повістка взагалі надсилалася на адресу позивача засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. А відтак вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також зазначає, що оскаржувана постанова не підписана уповноваженою особою та не скріплена печаткою. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, а зокрема відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про дату, час та місце розгляду справи представник позиваа повідомлений, шляхом надіслання телефонограми. Відповідачем подано заяву про розгляд справи без його участі. Позивач чи його представник в судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача, стосовно недотримання відповідачем норм КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, відтак суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами КУпАП. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 4/21 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Згідно вказаної постанови громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки, під час особливого періоду не прибув за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлені строки, що є його обов`язком. Повістка була згенерована та надіслана єдиним національним оператором поштового зв`язку України «Укрпошта». Громадянину ОСОБА_1 , за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою ОСОБА_1 повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год 00 хв 27.10.2024. Однак ОСОБА_1 , за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув та про причини неприбуття не повідомив. 03.01.2025 ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з тим, що дізнався що перебуває у розшуку. В наданих поясненнях до протоколу вказав про те, що не з`явився на виклик за повісткою оскільки листа (повістки) поштою не отримував. На момент виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 наявного бронювання або відстрочки не мав. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП колегія суддів доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно із вимогами ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. За правилами статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено (далі - Положення № 154) Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу. Так, спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію-тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час. З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Для спірних правовідносин Суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин визначальним для кваліфікації дій позивача, як порушення правил військового обліку, є факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 27.10.2024 року до 09-00 для уточнення даних за повісткою №692718 від 17.10.2024 року. З матеріалів справи убачається, що повістка № 692718 надіслана на адресу позивача засобами поштового зв`язку та повернута до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою про відсутність адресата за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до якого повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання (пункт 34). Згідно пункту 41 вказаного Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Згідно довідки про причини повернення з відбитком печатки Укрпошти на якій зазначена дата 24.10.2024 вищезазначена повістка № 692718 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відтак з урахуванням фактичних обставин справи та положень п.41 обумовленого Порядку №560, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений за адресою проживання, про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 27.10.2024 року. Абзацом 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 5 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поважними причинами неприбуття до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих повістках (повідомленнях), визнаються підтверджені відповідними документами: 1) перешкода стихійного характеру, хвороба або інші обставини, що позбавили можливості особисто прибути в зазначені частину, пункт і строк; 2) смерть близького родича (чоловіка, дружини, сина, дочки, батька, матері, діда, баби або рідного (повнорідного, неповнорідного) брата чи сестри) або близького родича подружжя. Постановою КМУ від 28 липня 2010 року № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори», якою визначено виключний перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). Отже поважною причини неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є хвороба громадянина. Відтак під час розгляду протоколу по адміністративне правопорушення та винесення відповідної постанови, уповноважена посадова особа повинна була з`ясувати та перевірити обставини з приводу наявності у особи поважних причин неявки на зазначений у повістці час та дату до територіального центру комплектування та врахувати зазначені обставини. Довідкою ЦПМСД «Північний» РМР від 03.11.2024 року підтверджено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на амбулаторному лікуванні з 24.10.2024 року по 03.11.2024 року, як наслідок позивач у строк визначений в повістці хворів. Оцінюючи приведений доказ захворювання позивача колегією суддів ураховано, що законодавець для визначення поважною причиною неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки через «хворобу», не запровадив жодних додаткових запобіжників (вимог або обмежень) з приводу обставин перебігу такої хвороби та обраним медичним закладом шляхів та методів лікування, як то в порядку амбулаторного чи в порядку стаціонарного лікування. При цьому колегія суддів критично оцінює висновки суду першої інстанції про те, що вказана довідка не підтверджує факт встановлення позивачу діагнозу чи хвороби, які би об`єктивно перешкоджали йому особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений час, позаяк суд не є закладом медичної установи, який оцінює серйозність стану захворювання громадянина та вплив такого захворювання на його фізичний стан, який визначає можливість / або неможливість хворої особи (під час періоду констатованого медичним закладом захворювання) прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Суд першої інстанції не урахував, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а зокрема, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Отож, з урахуванням встановлених обставин судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень скасовує постанову і закриває справу. Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об`єктивно підтверджувала факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, також норми Закону, на які посилається відповідач в постанові, позивач порушив з поважних причин, а саме хвороби та перебуванні на лікуванні, а тому постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про задоволення позову. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2025 року у справі № 569/890/25 скасувати. Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови- задовольнити Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 4/21 від 09 січня 2025 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 08 квітня 2025 року