Постанова 4818 № 642/815/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 08 квітня 2025 року м.Харків справа № 642/815/24 провадження № 22-ц/818/1415/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Еліт Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року, під головуванням судді Проценко Л.Г., - в с т а н о в и в: У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Еліт Фінанс звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути заборгованість у розмірі 373731,39 грн. судовий збір у ромзірі 3028 грн, а також судові витрати на правницу допомогу у розмірі 7100 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 373731,39 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 4000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позвоних вимог в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду є незаконним та не обґрунтованим. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що останній набув статусу кредитора у спірних правовідносинах, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту переходу до позивача права грошової вимоги до відповідача згідно укладеного між АТ Альфа-Банк та ТОВ Фінансова компанія Еліт Фінанс договору факторингу №4 від 20.12.2021 року. Крім того позивачем не надано доказів надсилання боржнику письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Також зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимог закону, безпідставно прийняв до розгляду нові докази від позивача, які ним не були подані при подані позовної заяви та останнім не надано обгрунтування неможливості іх подання разом із позовною заявою. Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а також стягнення судових витрат за надання правової допомоги. Зазначає, що в даній справі взагалі мови не йде про професійну правничу допомогу, оскільки позивачем надано до суду договір про надання юридичних послуг, предметом якої не є професійна правнича допомога, а виконавцем визначених послуг є товариство з обмеженою відповідальністю, а не адвокат, адвокатське бюро або адвокатське об`єднання, проте суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача витрати на правничу допомогу, яка не віднесена до видів судових витрат. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Договором про надання кредиту № 500837006, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, наявні правові підстави для стягнення суми заборгованості за цим договором у розмірі 373 731,39 грн. Також судом першої інстанції стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 31.07.2020 року між AT «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 500837006 відповідно до умов якого, AT «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 299 572,55 грн, строк кредиту 84 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23,00%. (а.с.5-7). AT «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача ОСОБА_1 безготівковим шляхом кошти в розмірі 299 572,55 грн., в свою чергу ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.12.2021 року загальний розмір заборгованості становив 373 731,39 грн, яка складалась з тіла кредиту в розмірі 299 572,55 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 74 158,84 грн. (а.с.13). 20.12.2021 року між AT «Альфа-Банк» та TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 20.12.2021 року до договору факторингу №4 від 20.12.2021 року, платіжним доручення №34291 від 20 грудня 2021 року, згідно якого 12878944,00 грн. сплачено за призначенням платежу «за право вимоги згідно договору факторингу №4 від 20.12.2021 року. Без ПДВ». Відповідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Таким чином судом встановлено, що TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №500837006 від 31.07.2020 року. (а.с. 8-12). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Матеріали справи свідчать про те, що 31.07.2020 року між AT «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 500837006 відповідно до умов якого, AT «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 299 572,55 грн, строк кредиту 84 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23,00%. (а.с.5-7). Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу, та він погодився з ним, про що свідчить його підпис. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами (а.с. 6). Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 31 липня 2020 року по 20 грудня 2021 року (а.с. 14-23). Доказів про погашення боргу відповідач суду не надав. Тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання апелянта, що матеріли справи не містять жодних доказів на підтвердження сплати коштів за передачу права вимоги згідно договору факторингу з огляду на таке. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилався на те, що 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №4 відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» передав (відступив) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а товариство прийняло належні банку права вимоги до боржників, вказаних у Додатку № 1-1 до договору факторингу. Відповідно до п. 2.3 вказаного договору факторингу сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору. До суду першої інстанції позивачем надано докази оплати АТ «Альфа-Банк» ціни права вимоги позивачем (а.с. 66), а також долучено акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с.67), таким чином, позивачем доведено факту переходу до нього права вимоги за договором кредиту, укладеним між АТ «Альфа банк» та ОСОБА_1 . Відповідач не оспорював договір факторингу №4 від 20 грудня 2021 року в частині відступлення права вимоги за його кредитним зобов`язанням, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить статті 514 ЦК України, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. Доводи апеляційної скарги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором не спростовують висновків суду першої інстанції. Разом з тим колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України). За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України. Даний висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду по справі № 496/3134/19 від 13.07.2022 року. Матеріали справи свідчать про те, що 02.10.2023 року між TOB «ФК «Еліт Фінанс» та TOB «Перший інвестиційний клуб» було укладено договір про надання юридичних послуг № 02-10/23. За умовами зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець надає замовнику послуги захисту прав та інтересів замовника під час розгляду судом будь-якої інстанції справи, у якій замовник є учасником. Сторони погодили, що сума витрат, за надання замовником послуг по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 7 100,00 гривень. Разом з тим у даній справі юридичну допомогу позивачу надано TOB «Перший інвестиційний клуб» на підставі договору « 02/10/23 про надання юридичних послуг, а не адвокатом на підставі ордера або довіреності. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу. Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу при зверненні до суду із позовом у розмірі 4000 грн необхідно скасувати та в задоволенні цих вимог відмовити. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права. Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення витрат за надання правової допомоги підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову у задоволенні вимог в цій частині відмовити. Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382,383,384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2024 року скасувати в частині стягнення витрат за надання правової допомоги в розмірі 4000,00 грн. та у задоволенні вимог в цій частині відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова