Постанова Одеський апеляційний суд № 521/15207/24

Номер провадження: 22-ц/813/3206/25 Справа № 521/15207/24 Головуючий у першій інстанції Плавич І.В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.04.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року про повернення позовної заяви по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві. Роз`яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єргієв Дмитро Ігорович, подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою й такою, що обмежує права позивача і перешкоджає йому у доступі до правосуддя. На думку апелянта, суд при постановленні оскаржуваної ухвали виявив надмірний формалізм і непропорційність між застосованими засобами та постановленою метою, оскільки за відсутності наявності обізнаності позивача про прийняту ухвалу про залишення позову без руху, дійшов передчасного висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві. Апелянт наголошує, що він не одержував копію ухвали суду від 13 листопада 2024 року про залишення позовної заяви без руху та у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем поштового відправлення від Малиновського районного суду м. Одеси. При цьому, оприлюднення в реєстрі даної ухвали відбулось 21 листопада 2024 року. Стосовно зазначених судом першої інстанції недоліків апелянт вказує, що ним до позовної заяви додано копії позову з додатками для відповідача та третьої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про повернення заяви, право на апеляційне оскарження якої передбачено п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, та оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи у судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачеві, суд першої інстанції виходив із того, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху не виконана, визначені недоліки заяви не усунуті, у відповідність до ст. 175 ЦПК України дана заява приведена не була. Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2024 року, через засоби поштового зв`язку, до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав (а. с. 1-28). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року позовнузаяву ОСОБА_1 залишено без руху; надано позивачеві строк для усунення недоліків - впродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали суду; роз`яснено позивачеві наслідки невиконання вимог ухвали. Дана ухвала суду мотивована тим, що всупереч вимог ЦПК України заявником до суду подано документи, не засвідчені належним чином; заявником не додано копії заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості заінтересованих осіб (а. с. 33-34). Згідно супровідного листа від 13 листопада 2024 року копію ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху направлено на адресу реєстрації ОСОБА_1 для ознайомлення, виконання та вжиття необхідних заходів (а. с. 35). Оскаржуваною ухвалою суду від 26 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві через невиконання вимог ухвали суду від 13 листопада 2024 року (а. с. 36). Колегія суддів виходить з такого. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, що закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. У національному законодавстві визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Звернення до суду за судовим захистом в порядку позовного провадження урегульовано главою 1 розділу ІІІ ЦПК України. Подання позовної заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Так, позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (абз. 1 ч. 2 ст. 185 ЦПК України). За змістом ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Вказані норми процесуального закону надають право кожному на звернення до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогами, передбаченим ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Формальний підхід при вирішенні питання прийняття до розгляду позову (заяви) та відкриття провадження у справі є неприпустимим. Також, за змістом вище наведених норм процесуального закону виходить, що повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. Подібний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). За матеріалами справи, що розглядається, суд першої інстанції, отримавши позовну заяву ОСОБА_1 , 13 листопада 2024 року постановив ухвалу про залишення даної заяви без руху, в якій вказав недоліки позовної заяви, надав строк для усунення цих недоліків десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснив наслідки невиконання вимог ухвали. Слід вказати, що згідно змісту ст. 258 ЦПК України, ухвала про залишення заяви без руху є видом судового рішення, що постановляється з процедурних питань, пов`язаних з рухом справи в суді першої інстанції. Відповідно до вимог ч.ч. 5, 6 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Вбачається, що ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлена судом першої інстанції поза межами судового засідання, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, за змістом цієї ухвали, початок перебігу строку для виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху пов`язаний з фактом вручення її копії позивачеві. Згідно супровідного листа від 13 листопада 2024 року копію ухвали про залишення позовної заяви без руху суд направив на адресу, що зазначена позивачем як адреса його реєстрації. Водночас, в позовній заяві позивач вказав також адресу проживання та адресу електронної пошти. Відповідно до позовної заяви Електронний кабінет у позивача відсутній. Станом на 26 листопада 2024 року, тобто на час постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви позивачеві, в матеріалах справи були відсутні докази отримання позивачем від суду першої інстанції копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Отже, не переконавшись в належному отриманні ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції не мав процесуальних підстав для повернення позову. Наведене порушення є самостійною підставою для скасування ухвали про повернення позовної заяви. Крім того, апеляційним суд вважає слушним зауваження апелянта, що до позовної заяви додано, серед іншого, копію позову з додатками для відповідача та третьої особи, всупереч вказаного судом першої інстанції в ухвалі від 13 листопада 2024 року такого недоліку позовної заяви, як заявником не додано копії заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості заінтересованих осіб. Так, згідно п. 4 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) (далі - Інструкція), відповідальний працівник суду у день надходження кореспонденції перевіряє цілісність конверта (пакета), відповідність адресування, із дотриманням правил безпеки розкриває конверт (пакет), перевіряє відповідність вкладень опису (наявність додатків до документа). Відповідно до п. 6 розділу ІІ Інструкції, конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів. З матеріалів справи встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду засобами поштового зв`язку. Згідно вказаного в позовній заяві переліку додатків до неї додано, серед іншого, копію позову з додатками для відповідача та третьої особи. Між тим, в день реєстрації позовної заяви, 20 вересня 2024 року, жодних актів про втрату документів, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування), відповідно до вимог Інструкції, складено не було, що свідчить про фактичне надання позивачем до суду всіх документів, зазначених в переліку додатків. Апеляційний суд зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд. Також, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що при вирішенні питання про дотримання учасниками процесу встановлених судом строків на усунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції повинен враховувати розумний строк між останнім днем виконання ухвали суду про усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви, часом поштового пересилання та часом реєстрації канцелярією суду заяви позивача стосовно усунення недоліків позовної заяви. На зазначені обставини суд першої інстанції помилково не звернув уваги та не врахував при поверненні позовної заяви позивачеві. Таким чином, оскільки надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду, а матеріали справи не містять доказів отримання позивачем копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про не виконання позивачем ухвали суду від 13 листопада 2024 року. Тобто, суд першої інстанції не мав правових підстав повертати позовну заяву позивачеві та її повернення призвело до порушення права позивача на розгляд його позовної заяви. Апеляційний суд нагадує, що як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції, на справедливий суд. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що виходячи із принципу верховенства права та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність процесуальних підстав для повернення заяви, чим обмежив позивача у здійсненні права на звернення з позовом до суду. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржене судове рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова С.О. Погорєлова