Ухвала КАС ВС № 280/8791/24

УХВАЛА 08 квітня 2025 року м. Київ справа №280/8791/24 адміністративне провадження № К/990/12814/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №280/8791/24 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 23.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якій позивач просить суд: - визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII, станом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 07.10.2021 по 31.08.2024; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за виконання функцій державного експерта, надбавки за особливості проходження служби, та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 07.10.2021 по 31.01.2022 з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу за посадою «начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України» (тарифний розряд 58), окладу за військовим званням «генерал-майор», відсоткової надбавки за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (20% посадового окладу), надбавки за виконання функцій державного експерта (20% посадового окладу), надбавки за особливості проходження служби (100 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії (249% посадового окладу)), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2022 по 31.01.2023 з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу за посадою «начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України» (тарифний розряд 58), окладу за військовим званням «генерал-майор», відсоткової надбавки за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (20% посадового окладу), надбавки за виконання функцій державного експерта (20% посадового окладу), надбавки за особливості проходження служби (100 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії (560% посадового окладу), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2023 по 31.08.2024 з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, виходячи з розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум; - стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII, станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 07.10.2021 по 31.08.2024. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, надбавки за виконання функцій державного експерта, надбавки за особливості проходження служби, та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 07.10.2021 по 31.01.2022, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу за посадою «начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України» (тарифний розряд 58), окладу за військовим званням «генерал-майор», відсоткової надбавки за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (20% посадового окладу), надбавки за виконання функцій державного експерта (20% посадового окладу), надбавки за особливості проходження служби (100 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії (249% посадового окладу)), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2022 по 31.01.2023, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу за посадою «начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України» (тарифний розряд 58), окладу за військовим званням «генерал-майор», відсоткової надбавки за вислугу років (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (20% посадового окладу), надбавки за виконання функцій державного експерта (20% посадового окладу), надбавки за особливості проходження служби (100 відсотків від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії (560% посадового окладу)), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.02.2023 по 31.08.2024, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, виходячи з розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 в адміністративній справі №280/8791/24 скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не проведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про бюджет на відповідний календарний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум та обрахунку податків та зборів, грошового забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням всіх основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.01.2021 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про бюджет на 01.01.2021 календарного року, 01.01.2022 календарного року, 01.01.2023 календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено. В частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції залишено без змін. 26.03.2025 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №280/8791/24. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у цій справі є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу розміру складових грошового забезпечення. Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності. Крім того, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №280/8791/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес. У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб`єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб`єкта правозастосування, не обов`язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Поняття значний суспільний інтерес є оціночним, оскільки кожна справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для кожного учасника справи. Втім, Верховний Суд виходить з того, що справа становитиме значний суспільний інтерес, якщо результат її перегляду прямо або опосередковано матимуть вплив на забезпечення реалізації системи гарантій права на справедливий суд, та, як наслідок, визначення змісту та обсягу прав, свобод чи законних інтересів невизначеного кола осіб. Допустимість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності чи розглянутих у порядку спрощеного провадження, з умов, що справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Однак скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23.10.1996, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19.12.1997, заява №26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 333 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №280/8791/24. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк