Ухвала КАС ВС № 420/25728/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 07 квітня 2025 року м. Київ справа №420/25728/24 адміністративне провадження № К/990/11912/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 420/25278/24 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі - відповідач, скаржник), в якому просив: визнати протиправним та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 15.05.2024 № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-1/ПС-1, якою на позивача накладено штраф у розмірі 102000,00 грн; визнати протиправним та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 15.05.2024 № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-2/ПС-2, якою на позивача накладено штраф у розмірі 102000,00 грн; визнати протиправним та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 15.05.2024 № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-3/ПС-3, якою на позивача накладено штраф у розмірі 102000,00 грн; визнати протиправним та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 15.05.2024 № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-4/ПС-4, якою на позивача накладено штраф у розмірі 51000,00 грн; визнати протиправним та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 15.05.2024 № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-5/ПС-5, якою позивача накладено штраф у розмірі 51000,00 грн; визнати протиправним та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 15.05.2024 № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-6/ПС-6, якою на позивача накладено штраф у розмірі 51000,00 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі № 420/25728/24 в частині: визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-1/ПС-1, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 102000,00 грн; визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-2/ПС-2, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 102000,00 грн; визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-3/ПС-3, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 102000,00 грн - скасовано. Ухвалено в цій частині позовних вимог нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Абзац 8 резолютивної частини рішення викладено у такій редакції: «Стягнути з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1530,00 грн.». В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі № 420/25728/24 залишено без змін. 20.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі № 420/25728/24 без змін. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункти «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково), а також на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно з пунктом 6, 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У цій справі оскаржуються рішення територіального органу Державної служби з питань праці про накладення штрафу. Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 19.08.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Водночас колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування певної норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах. Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов. Зазначені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними та притаманні кожній аналогічній справі. Також в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що безпосередньо ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи, а також не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник, зазначаючи підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження вказує, що касаційна скарга становить має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Такі посилання скаржника мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції. При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпункті «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі. Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Втім Суд вважає, що таке посилання є формальним, оскільки скаржник не вказує які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; не зазначає який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права за результатами розгляду касаційної скарги. Верховний Суд звертає увагу, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, Суд вважає, що скаржником не доведено наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив. Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 420/25278/24 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя - доповідач: С.М. Чиркін Судді: В.М. Шарапа Я.О. Берназюк