Ухвала КАС ВС № 480/7981/24

УХВАЛА 08 квітня 2025 року м. Київ справа №480/7981/24 адміністративне провадження № К/990/8192/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №480/7981/24 за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, УСТАНОВИВ: До Сумського окружного адміністративного суду звернулася військова частина НОМЕР_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди у розмірі 288 225,21 грн. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди і додані до неї документи - повернуто позивачу. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, подавши її 26 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд». У своїй касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду. Верховний Суд ухвалою від 18 березня 2025 року відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №480/7981/24 залишив без руху із встановленням строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: документу про сплату судового збору, у визначеному Судом розмірі. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надано платіжну інструкцію. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги у цій справі, зазначає таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Частиною другою статті 333 КАС України установлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди залишено без руху. Надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску та оригіналу документу про сплату судового збору. 26 вересня 2024 року позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду. Оскаржуваними судовими рішеннями позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди і додані до неї документи - повернуто позивачу. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що факт наявності шкоди, яку просить стягнути позивач, встановлений наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 29 травня 2015 року №394 "Про підсумки службового розслідування", наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 листопада 2015 року №817 "Про результати службового розслідування" та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 7 жовтня 2015 року № 722 "Про результати службового розслідування". Тобто про порушення своїх прав позивач знав ще у 2015 році. Також апеляційним судом установлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 8 травня 2019 року № 93 майор ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , виключений із списків особового складу частини з 8 травня 2019 року. Натомість, з адміністративним позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної державі, військова частина НОМЕР_1 звернулася 6 вересня 2024 року, тобто з пропуском більше ніж на п`ять років, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, тримісячного строку звернення до суду. Апеляційний суд зазначив, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому адміністративним процесуальним законодавством. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що доводи заявника, викладені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, є необґрунтованими, оскільки не підтверджують існування обставин, які створили перешкоди та заважали заявнику вчасно звернутися до суду з позовом. З урахуванням викладеного, судова колегія в оскаржуваному судовому рішенні зазначила, що позивач, з моменту виникнення права на звернення до суду з цим позовом, не реалізував свого права протягом більше ніж 5 років та не надав суду належних доказів на підтвердження неможливості такого звернення у найкоротші строки. За таких обставин, колегія апеляційного суду не знайшла підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду та погодилася з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для застосування пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України. Верховний Суд звертає увагу, що у даній справі спірним є дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами про стягнення майнової шкоди. Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами на час виникнення спірних правовідносин було визначено Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України №243/95-ВР від 23 червня 1995 року (далі - «Положення №243/95-ВР»). Відповідно до пункту 31 Положення №243/95-ВР у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. Статтею 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (набрав чинності 31 жовтня 2019 року) визначено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 у справі №818/1688/16 (провадження № 11-892апп18) з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі №755/2258/17 та вказала про наступне. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Отже, Верховний Суд доходить висновку, що перебіг строку звернення до суду з цим адміністративним позовом на час звернення позивача із ним до суду повинен визначатися саме відповідними нормами КАС України. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Аналогічні висновки щодо застосування трьох місячного строку звернення до суду у справах щодо стягнення майнової шкоди викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №620/1720/20, від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20 та від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України. Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Колегія суддів звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Так, підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду. Відтак, Верховний Суд уважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, і будь яких належних обставин, як слідує із оскаржуваних судових рішень, на підтвердження поважності причин його пропуску ні в заяві про поновлення строку звернення до суду, ні в позовній заяві, зазначено не було, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачу. Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом. Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №480/7981/24 за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду