Постанова 4857 № 140/9359/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9359/24 пров. № А/857/33047/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» до Волинської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, суддя у І інстанції Стецик Н.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення 11 листопада 2024 року, ВСТАНОВИВ : У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» (далі ТОВ «Автодімсервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі Рішення) від 05.03.2024 №UA205140/2024/000041/2, винесене Волинською митницею (далі Митниця). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №140/9359/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки той надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Тому оскаржуване Рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам митного законодавства. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Автодімсервіс». На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості імпортованого позивачем товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, що свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребовування додаткових документів. Під час перевірки поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів документів встановлено, що задекларована митна вартість не може бути визнана у зв`язку із тим, що подані для її підтвердження документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку із цим Митницею було прийнято оспорюване Рішення №UA205140/2024/000041/2 від 05.03.2024, згідно з яким митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі МК) на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме товар № 3 4,23 USD/кг; товар № 8 7,01 USD/кг; товар № 12 7,58 USD/кг за МД №UA205140/2024/4264 від 22.01.2024 року. Відтак, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг відповідно до МД 24UA205140015604U8 від 05.04.2024 року з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК. З огляду на вказане Митниця вважає, що Рішення №UA205140/2024/000041/2 від 05.03.2024 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Автодімсервіс» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Звертає увагу апеляційного суду на те, що спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути самостійною підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 25.05.2023 ТОВ Автодімсервіс (Покупець) та компанія A.B.S Hungary Kft (Продавець) уклали контракт №2/2023, за умовами якого Продавець зобов`язувався передати у власність Покупця автомобільні запчастини (далі товар) за найменуванням, асортиментом (номенклатурою), ціною і в кількості, погодженими сторонами. Покупець зобов`язувався прийняти товар та сплатити за нього погоджену сторонами ціну. Ціна товару встановлюється в євро та включає в себе вартість його пакування, маркування та завантаження на транспортний засіб Покупця. Постачання здійснюється з різних складів продавця, які вказані в товаросупровідних документах та рахунках-фактурах, на умовах DAP Chelm (Інкотермс-2020). Остаточний склад кожної партії (асортимент, кількість), умови (в т.ч. строки) поставки та оплати, ціни, що діють для зазначених у інвойсі умов поставки і оплати даної партії товару, а також додаткові знижки (у разі, якщо такі надані продавцем), зазначаються в інвойсі (інвойсах) на партію, що поставляється. Покупець у строки, визначені відповідно до умов контракту, оплачує повну вартість виставленого рахунку-фактури. Платежі за цим контрактом здійснюються Покупцем платіжним дорученням, виходячи з умов, зазначених у рахунках-фактурах, наданих продавцем. За наслідками виконання вказаного контракту 04.03.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару (42 товарні позиції автозапчастин) декларант позивача подав МД №24UA205140015126U9, у якій фактурна вартість товару зазначена у сумі 102 318,55 євро (еквівалентно 4 222 021,49 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) на рівні 4 269 021,51 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 47000,00 грн. До МД задля підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення декларантом було додано: контракт №2/2023 від 25.05.2023; додаткову угоду №1 до контракту від 10.01.2024; сертифікат відповідності №UA46A(b)055400-700 від 09.01.2019; сертифікат відповідності від 12.05.2021; пакувальні листи №HUSI24600208 від 19.01.2024, №HUSI24600342 від 31.01.2024, №HUSI24600617 від 23.02.2024; рахунки-фактури (інвойси) №HUSI24600208 від 19.01.2024, №HUSI24600342 від 31.01.2024, №HUSI24600617 від 23.02.2024; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 26.03.2024; декларації про походження товару №HUSI24600208 від 19.01.2024, №HUSI24600342 від 31.01.2024, №HUSI24600617 від 23.02.2024; прайс-лист виробника товару від 23.02.2024; договір №1/26042023 на перевезення вантажу від 26.04.2023; заявку на перевезення вантажу №23/02/24 від 23.02.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №ТЛ00-0008 від 01.03.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2 від 01.03.2024; договір про надання послуг митного брокера №75 від 25.05.2012; копії МД країни відправлення №24HU8110002C24CC60 від 01.02.2024, №24HU8110002C3CF3B0 від 26.02.2024, №24HU8110002C3D6411 від 26.02.2024, №24UA205140015126U9 від 04.03.2024. За наслідками опрацювання поданих документів Митниця запропонувала декларанту подати такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT, що підтверджує оплату за оцінюваний товар, за попередню поставку; рахунок, заявку на перевезення та договір на перевезення між ТОВ Транс-Експрес-Логістик та LLC KVR TRANS; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У відповідь декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару було надано: пакувальні листи до інвойсів; видаткові накладні №257726 від 03.11.2023, №19347 від 24.01.2024, №217977 від 19.09.2023, №246118 від 21.10.2023, №35562 від 12.02.2024; картки рахунку 281; додаткову угоду №2 від 15.01.2024 до контракту №2/2023; договір №9 від 21.02.2021 між ТОВ Транс-Експрес-Логістик та LLC KVR TRANS (ТОВ КВР Транс); заяву ТОВ Автодімсервіс №1 від 05.03.2024. Від надання інших додаткових документів декларант відмовився, про що повідомив митний орган у заяві №1 від 05.03.2024. Відтак, Митниця прийняла Рішення від 05.03.2024 №UA205140/2024/000041/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000577. На обґрунтування оспорюваного Рішення Митниця у графі 33 вказала, що митна вартість товарів №3, №8, №12 не може бути визнана у зв`язку із тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять такі розбіжності: відповідно до товаросупровідних документів (інвойси, декларації країни відправлення) відправником є A.B.S. HUNGARY KFT, що суперечить відправнику, зазначеному в CMR б/н від 26.03.2024 DHL SUPPLY CHAIN HUNGARY KFT; відповідно до п.3.1 контракту №2/2023 від 25.05.2023 постачання здійснюється з різних складів продавця, які вказуються у товаросупровідних документах та рахунках-фактурах. Однак, інформація про відправника DHL SUPPLY CHAIN HUNGARY KFT відсутня у товаросупровідних документах; у CMR б/н від 26.03.2024 перевізником зазначено LLC KVR TRANS, однак договір на перевезення №1/26042023 від 26.04.2023 та довідка про транспортування №2 від 01.03.2023 від ТОВ Транс-Експрес-Логістик. Відсутні документи, які б пов`язували цих двох осіб. Зважаючи на ненадання декларантом усіх документів, які б підтвердили митну вартість згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар: №3 4,23 USD/кг; №8 7,01 USD/кг; №12 7,58 USD/кг за МД №UA205140/2024/4264 від 22.01.2024. У подальшому товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140015604U8 від 05.03.2024 із наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК. ТОВ «Автодімсервіс» не погодилося із вказаним Рішенням Митниці та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК). У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК). Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправного Рішення. При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі та коригування заявленої митної вартості, апеляційний суд зазначає таке. Оцінюючи доводи апелянта у частині того, що відповідно до товаросупровідних документів (інвойси, декларації країни відправлення) відправником є A.B.S. HUNGARY KFT, що суперечить відправнику, зазначеному в CMR б/н від 26.03.2024 DHL SUPPLY CHAIN HUNGARY KFT, інформація про відправника DHL SUPPLY CHAIN HUNGARY KFT відсутня у товаросупровідних документах, апеляційний суд зазначає таке Згідно із поданою декларантом митному органу заявою вих. №1 від 05.03.2024 ТОВ Автодімсервіс надало пояснення про те, що відповідно до додаткової угоди від 15.01.2024 №2 до контракту №2/2023 від 25.05.2023 DHL SUPPLY CHAIN HUNGARY KFT є складом продавця, що підтверджується наданням зазначеної додаткової угоди, за умовами якої пункт 1.3. контракту №2/2023 від 25.05.2023 викладено у такій редакції: 1.3. Оформлення інвойсів проводиться за адресою компанії A.B.S. Hungary Kft. Szirtes ut 6. B. ep. 1 em. 1016 Budapest, Hungary. Передача Товару та документів здійснюється зі складу Продавця - DHL Supply Chain Hungary Kft Ullo, Zoldmezo u. 2, 2225, Hungary, на які надходить Товар, який виробляється на підприємствах у різних країнах. Ціна будь-якого найменування товару не залежить від країни походження Товару. Відтак, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ця додаткова угода пояснює відображення у товаросупровідних документах відправником компанії A.B.S. Hungary Kft. (Продавця) при фактичній відправці товару, як зазначено у CMR б/н від 26.03.2024, з його складу DHL Supply Chain Hungary Kft Szirtes ut 6. B. ep. 1 em. 1016 Budapest, Hungary. При цьому слід погодитися із судом першої інстанції у помилковості твердження митного органу про те, що така інформація вказує на розбіжність у поданих до митного оформлення документах та впливає на задекларовану митну вартість товару. Оцінюючи зауваження митного органу у частині зазначення у CMR б/н від 26.03.2024 перевізником LLC KVR TRANS при обґрунтуванні позивачем транспортних витрат договором на перевезення №1/26042023 від 26.04.2023 та довідкою про транспортування №2 від 01.03.2023 від ТОВ Транс-Експрес-Логістик, апеляційний суд виходить із такого. У вже згаданій заяві вих. №1 від 05.03.2024 ТОВ Автодімсервіс надало пояснення Митниці про те, що партія товару перевозилася ТОВ Транс-Експрес-Логістик за договором транспортного експедирування, укладеним з ТОВ КВР Транс (LLC KVR TRANS), який було надано відповідачу. При цьому відповідно до договору №1/26042023 на перевезення від 26.04.2023 організацію перевезення забезпечувало ТОВ Транс-Експрес-Логістик, яке відповідно до договору №9 про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.02.2024, як експедитор, уклало договір із безпосереднім виконавцем перевезення перевізником ТОВ КВР Транс (LLC KVR TRANS). На думку апеляційного суду, з урахуванням наданих ТОВ Автодімсервіс пояснень та додаткових документів було усунуто сумніви митного органу щодо відображення у поданій МД №24UA205140015126U9 від 04.03.2024 вартості транспортних витрат. З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції мав належні фактичні та правові підстави для висновку про те, що митний орган не встановив таких розбіжностей, які дійсно мали вплив на правильність визначення декларантом митної вартості, а також ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень». Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним рішенням. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №140/9359/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк