Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/10173/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10173/24 пров. № А/857/29050/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Сеника Р.П., Суддів: Онишкевича Т.В. Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 460/10173/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- суддя у І інстанції Максимчук О.О. дата ухвалення рішення 14.10.2024, місце ухвалення рішення м.Рівне, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження з 20.03.2024 пенсії позивача максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 20.03.2024 пенсію відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без її обмеження максимальним (граничним) розміром. Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), однак відповідачем застосоване обмеження максимальним розміром нарахування та виплати його пенсії. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром його пенсії та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №460/10173/24 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування і виплати з 21 березня 2024 року пенсії ОСОБА_1 , як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, у розмірі визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з обмеженням її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 21 березня 2024 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, у розмірі визначеному статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за правилами статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 20.03.2024 №2-р(II)/2024. Відповідач, обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, у період з 01.03.2024 по 20.03.2024 діяв правомірно, а тому позовні вимоги в частині, що стосуються періоду часу до 20.03.2024, є безпідставними і не підлягають задоволенню судом Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України, копія якого додана позивачем до позовної заяви і наявна у матеріалах справи. Позивач є пенсіонером, як пенсіонер з 18.09.2009 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, де отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС, відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у розмірі відшкодування фактичних збитків, що підтверджується даними з проведеного відповідачем перерахунку пенсії позивача від 28.02.2024, копія якого наявна у матеріалах справи. Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), є особою з інвалідністю 2 групи у зв`язку із захворюванням, що пов`язане з роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. 16.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив проводити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром. Листом від 14.08.2024 відповідач надав відповідь на вказане звернення позивача, де серед іншого зазначив про те, що рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 дійсно визнано таким, що не відповідає Конституції України припис першого речення частини 3 статті 67 Закону №796-ХІІ. Водночас, у зв`язку із цим безпосередньо до статті 67 вказаного Закону Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні, будь-які зміни (доповнення) не внесено, дію будь-якого положення Закону №796-ХІІ не скасовано, не змінено, не доповнено, не зупинено, не встановлено іншого порядку виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, чи інших розмірів виплат для зазначених осіб. А тому пенсія позивачу з 01.03.2024 виплачується в розмірі 23610,00 грн, тобто з обмеженням на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини З статті 27 Закону №1058-IV та частини 3 статті 67 Закону №796-ХІІ. Зі змісту наявних у справі матеріалів (доказів) суд встановив, що відповідно до проведеного відповідачем перерахунку пенсії позивача від 28.02.2024 розмір пенсії позивача з 01.03.2024 з надбавками складає 31357,06 грн, однак у зв`язку з обмеженням її максимальним розміром виплачується відповідачем для позивача лише у розмірі 23610,00 грн. Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача. Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача, які полягають у неналежному виконанні ним обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня прийняття рішення Конституційного Суду №2-р(ІІ)2024 від 20.03.2024. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. у ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Обмеження максимального розміру пенсії введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011. Так, статтею 2 Закону №3668-VI установлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Підпунктом 6 п. 6 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI внесені зміни, зокрема, до ст. 67 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 (далі Закон №796-XII), а саме: частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону №796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23 та інших. Водночас, Конституційний Суд України прийняв рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис ст. 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення ч. 3 ст. 67 Закону №796-XII зі змінами. Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У рішенні від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов`язань держави, які випливають зі змісту статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв`язку. Приписи ст. 2 Закону №3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, частині третій статті 22, частині першій статті 50 Конституції України. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 ст. 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними. Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 дійшов висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону про реформування пенсійної системи із змінами, що поширює свою дію на Закон із змінами, та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону із змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024. При цьому у згаданій постанові Верховний Суд також підкреслив, що, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні. За таких обставин, як вірно вказав суд першої інстанції, з 21.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII. Застосовуючи вказані висновки до цієї справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав обмежувати пенсію позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність з 21.03.2024, як вірно встановив суд першої інстанції, а не 20.03.2024 як просив позивач, є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з положеннями чинного законодавства. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції також вірно обрано спосіб порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 21.03.2024 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Інші висновки суду першої інстанції відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі №460/10173/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк