Постанова Київський апеляційний суд № 755/17834/24

-Справа № 755/17834/24 Головуючий в суді І інстанції - Галига І.О. Провадження № 33/824/1260/2025 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Федорова Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гармаша М.Ю. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення: за ч.4 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. за ст.124 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. на підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 18.09.2024 року о 23 год. 29 хв. в м. Києві по пр-ту Броварському, 25, керуючи автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, у результаті чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме на дорожній бордюр і у подальшому на газон, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, а також пошкодив траву на газоні та дорожній бордюр, чим завдав матеріальних збитків, травмованих немає. Крім того, ОСОБА_1 18.09.2024 року о 23 год. 29 хв. в м. Києві по пр-ту Броварському, 25, керував транспортним засобом «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , та після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, вживав алкогольні напої, а саме коньяк, чим порушив п. 2.10 «є» ПДР України. У водія ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.10 «є», 2.5, 2.1, 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП. У апеляційній скарзізахисника вказано, що постанова підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції було поверхнево розглянуто справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може підтверджувати факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після дорожньо - транспортної пригоди. Також зазначив про те, що матеріали справи не містять доказів наявності матеріальних збитків, а відомості щодо пошкодження бордюру та газону не відображені в схемі ДТП. Крім того, зазначив також про те, що матеріали справи не містять доказів вживання ОСОБА_1 після ДТП алкогольних напоїв, оскільки відсутні результати огляду на стан сп`яніння. Також вказав на те, що ч.4 ст.130 КУпАП не передбачено відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку особою після ДТП за її участі, а тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП. Разом з тим, зазначив про те, що суть адміністративного правопорушення, викладена в протоколі серії АДД №969882 від 19.09.2024 року, не відповідає диспозиції ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки викладена фабула поєднує в собі два окремих склади адміністративних правопорушень, а саме передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та ч.4 ст.130 КУпАП, що є взаємовиключними обставинами, та позбавляє сторону захисту реалізувати право на захист, оскільки незрозуміло від якого з двох взаємовиключних обвинувачень необхідно захищатись. Звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не ставиться в провину порушення п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, і згідно протоколу про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не кваліфікуються за ч.1 ст.130 КУпАП. Судом першої інстанції при підготовці справи до розгляду не було вирішено питання про правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також в оскаржуваній постанові не було надано належної оцінки тим фактам, що протокол про адміністративне правопорушення в силу допущених порушень під час його складання , не міг бути визнаний судом як належний та допустимий доказ. Разом з тим вважає, що пояснення ОСОБА_1 , які зафіксовані на відеозаписі з портативного нагрудного відео реєстратора співробітника патрульної поліції не можуть бути належним доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень зі складання протоколу, оскільки сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не звільняє суб`єкта владних повноважень від доведення його правомірності. Також вказав, що з наявного відеозапису вбачається, що перед наданням пояснень ОСОБА_1 працівниками поліції не було роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України про можливість відмовитись надавати пояснення проти себе, чим було грубо порушено право на захист, а також не було попереджено його про застосування засобів відеофіксації. За таких обставин, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Вислухавши пояснення: ОСОБА_1 та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Гармаша М.Ю. до задоволення не підлягає з наступних підстав. Як вбачається з постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року, суд визнав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Так, відповідно до встановлених судом обставин ОСОБА_1 18.09.2024 року о 23 год. 29 хв. в м. Києві по пр-ту Броварському, 25, керуючи автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, у результаті чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме на дорожній бордюр і у подальшому на газон, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, а також пошкодив траву на газоні та дорожній бордюр, чим завдав матеріальних збитків. Вказані дії ОСОБА_1 були вірно кваліфіковані судом за ст. 124 КУпАП. Посилання захисника на те, що матеріали справи не містять доказів наявності матеріальних збитків, що виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення суд вважає безпідставними з огляду на наступне. Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд чи іншого майна. Так, судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 рухався на автомобілі «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , також судом вірно встановлено, що ним не дотримано вимог п.2.3б. п. 12.1 ПДР України, внаслідок чого він здійснив наїзд на дорожній бордюр і у подальшому на газон, що призвело до отримання автомобілем механічних пошкодження, а також пошкодив траву на газоні та дорожній бордюр. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, у тому числі відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається, що на момент огляду автомобіля він мав пошкодження переднього колеса. Також з вказаного відеозапису вбачається пошкодження зеленого насадження, а саме газону, які утворились від коліс автомобіля. Таким чином суд, здійснивши аналіз досліджених у судовому засіданні доказів дійшов вірного висновку про доведеність факту дорожньо - транспортної пригоди за участю водія автомобіля «Опель» ОСОБА_1 та спричинення в результаті вказаної дорожньо - транспортної пригоди пошкодження як автомобіля так і газону, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Також відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року суд визнав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП, а саме, що він 18.09.2024 року о 23 год. 29 хв. в м. Києві по пр-ту Броварському, 25, керував транспортним засобом «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , та після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, вживав алкогольні напої, а саме коньяк, чим порушив п. 2.10 «є» ПДР України. Так, відповідно до вимог п.2.10є ПДР у разі причетності до дорожньо - транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю. За змістом ч.4 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказаною нормою настає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо - транспортної пригоди за її участю алкоголю. Тобто за змістом вказаної норми закону доведенню підлягають факт ДТП, причетність особи до даної ДТП та факт вживання особою алкоголю після ДТП. Суд звертає увагу, що за вказаною нормою закону не потребується доведення факту перебування особи в стані алкогольного сп`яніння, а доведенню підлягає лише сам факт вживання особою алкогольних напоїв. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. На вказану пропозицію ОСОБА_1 повідомив, що він дійсно вживав алкоголь, але зазначив, що вживав алкогольні напої після ДТП. Таким чином, наявними матеріалами справи доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт спричинення ним дорожньо - транспортної пригоди та факт вживання ним алкогольних напоїв після ДТП, а тому доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП також не ґрунтуються на матеріалах справи. Суд не приймає до уваги доводи захисника про недопустимість як доказу пояснень ОСОБА_1 , які зафіксовані на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції, що долучений до матеріалів справи, оскільки за змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь - які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та вина особи у його вчиненні. Ці дані встановлюються, у тому числі, і показаннями технічних засобів, що мають функції відеозапису. Разом з тим, суд погоджується з доводами захисника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог п.2.5 ПДР і тому порушення вимог вказаного пункту Правил дорожнього руху слід виключити з обвинувачення ОСОБА_1 . Однак це не впливає на правильність рішення суду вцілому та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП. Таким чином суд приходить до висновку про те, що розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено в межах санкцій ст.124, ч.4 ст.130 КУпАП та відповідно до положень ст. ст. 23, 33, 36 КУпАП. З вказаним видом та розміром адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, враховуючи характер вчинених правопорушень та ступінь їх суспільної небезпеки. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника Гармаша М.Ю. слід залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 рокущодо ОСОБА_1 залишити без змін з урахуванням мотивів, викладених в мотивувальній частині даної постанови. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Гармаша М.Ю. залишити без задоволення. Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін з урахуванням мотивів, наведених в мотивувальній частині даної постанови. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька