Постанова Миколаївський апеляційний суд № 470/137/25

08.04.25 22-ц/812/668/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 470/137/25 Номер провадження: 22-ц/812/668/25 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 квітня 2025 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Терлецькою Тетяною Олексіївною на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Орлової С.Ф., в приміщенні того ж суду за заявою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Терлецькою Тетяною Олексіївною про забезпечення доказів, в с т а н о в и л а: У лютому 2025 року адвокат Терлецька Т.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви. У заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_2 . До спливу шести місяців з дня його смерті, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Березнегуватського нотаріального округу Миколаївської області Бондар Н.В., у зв`язку з чим була відкрита спадкова справа. Однак по теперішній час свідоцтво про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті сина їй видано не було. На запит адвоката про ознайомлення з матеріалами спадкової справи приватний нотаріус відповіді не надала. Посилаючись на вищевикладене, представник заявниці просила суд витребувати у приватного нотаріуса Березнегуватського нотаріального округу Миколаївської області Бондар Н.В. спадкову справу відкриту після смерті ОСОБА_2 , для ознайомлення та отримання копій. Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2025 року заяву про забезпечення доказів повернуто заявнику. Ухвала суду мотивована тим, що в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 117 ЦПК України заява ОСОБА_1 , що подана її представником адвокатом Терлецькою Т.О. не містить даних щодо іншої сторони у справі, як і відомостей які ідентифікують таку особу. Крім цього, заява не містить обґрунтування необхідності забезпечення доказів шляхом витребування спадкової справи заведеної приватним нотаріусом Бондар Н.В. після смерті ОСОБА_2 , оскільки представником заявника не наведено обставин на підтвердження того, що цей засіб доказування може бути втрачений у майбутньому чи подання його до суду стане для неї згодом неможливим чи утрудненим. Також, з поданої представником заявника заяви не убачається, що витребування спадкової справи необхідне їй саме для подання позовної заяви, у зв`язку з невизнанням, оспорюванням, або порушенням прав, обов`язків та свобод заявниці. Однак застосування забезпечення доказів виключно з метою ознайомлення заявника та її представника з матеріалами спадкової справи нормами ЦПК України не передбачено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, адвокат Терлецька Т.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її необґрунтованість та невідповідність процесуальним нормам, просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково вважав, що в заяві про забезпечення доказів відсутнє обґрунтування необхідності їх забезпечення, оскільки в даному випадку мова йде про витребування доказів відповідно до ст. 84 ЦПК України, в якій зазначено, що суд може витребувати також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку встановленому ст. 116-118 ЦПК України. Також, на думку адвоката Терлецької Т.О. є помилковим твердження суду, про необхідність зазначення в заяві реквізитів сторін, оскільки такі реквізити заявниці відомі не були, більш того, поставлене у заяві питання про визначення спадкоємців, тобто сторін та переліку майна й зумовило подання такої заяви. Крім того, не правильним на думку адвоката є також зазначення судом в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про повернення заяви заявнику, хоча мова в ухвалі суду фактично йде про відмову у задоволенні такої заяви. Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вказані обставини розгляд даної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним нормам, виходячи з такого. Повертаючи заяву ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Терлецькою Т.О., суд першої інстанції виходив з того, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог статті 117 ЦПК України. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду щодо наявності підстав для повернення, поданої ОСОБА_1 заяви, з огляду на таке. Стаття 116 ЦПК України регулює підстави та порядок забезпечення доказів. Частиною другою статті 116 ЦПК України передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місце знаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Відповідно до частини другої статті 116 ЦПК України способами забезпечення доказів є у тому числі витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. Форма та зміст заяви про забезпечення доказів мають відповідати вимогам ст. 117 ЦПК України. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, заява про забезпечення доказів повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення доказів. Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Такий правовий висновок щодо застосування положень статті 116 ЦПК України зазначений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19). Дійсно, заявником у поданій ним заяві, у порушення вимог п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення доказів, а також не вказані підстави, що доведені належними доказами, припускати, що докази, які ОСОБА_1 просить забезпечити можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви убачається, що заявлені у ній вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини, які на думку заявниці вказують на необхідність забезпечення доказів, полягають у тому, що вона не має можливості самостійно отримати такі докази, а не у тому, що такі докази у майбутньому можуть бути втраченими або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Підстави витребування доказів, вимоги до форми і змісту клопотання учасника справи про витребування доказів, а також порядок розгляду судом цього клопотання визначено статтею 84 ЦПК України. Тож, повернення заяви з підстав невідповідності правового обґрунтування поданої ОСОБА_1 заяви її змісту та вимогам, апеляційний суд вважає надмірним формалізмом. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France2, № 35787/03, п. 29). Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про повернення заяви. Як убачається з матеріалів справи, попри встановлення дійсної природи поданої адвокатом Терлецькою Т.О. в інтересах ОСОБА_1 заяви, суд першої інстанції, безпідставно застосував положення ст.ст. 116, 117 ЦПК України та повернув подану заяву. На думку колегії суддів, вказане свідчить про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам статті 260 ЦПК України, з огляду на невідповідність висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали суду - викладеним у резолютивній. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що посилання суду першої інстанції на необґрунтованість заяви та недоведеність обставин щодо існування достатніх підстав для забезпечення доказів є підставою для відмови у задоволенні заяви, а не її повернення. Отже колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. Апеляційний суд вважає посилання скаржника на хибність висновку суду першої інстанції про повернення заяви через її невідповідність вимогам п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України обґрунтованими. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви, з підстав наведених у змісті оскаржуваної ухвали. Крім того, колегія суддів зауважує, що, як вбачається зі змісту поданої адвокатом Терлецькою Т.О. в інтересах ОСОБА_1 заяви, витребування у нотаріуса інформації заявниці необхідно, у тому числі, для вірного визначення суб`єктного складу позову, який вона має намір подати у майбутньому. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Терлецькою Тетяною Олексіївною - задовольнити. Ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова Н.В. Самчишина Повний текст постанови складено 08 квітня 2025 року.