Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/3201/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2025 року м. Хмельницький Справа № 688/3201/23 Провадження № 22-ц/820/669/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., секретар судового засідання Дубова М.В., за участю: представника апелянтки адвоката Стариченка М.П., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №688/3201/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Стариченком Миколою Петровичем, на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2025 року, в складі судді Стаднічук Н.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Шепетівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання фіктивним розірвання шлюбу, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В липні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати фіктивним розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3 , зареєстрований Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №1 від 09 січня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 26 квітня 1973 року по 09 січня 2019 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , від якого у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу сім`я проживала в будинку за адресою: АДРЕСА_1 та будували новий будинок по АДРЕСА_2 . Чоловік позивачки протягом 2016-2018 років тяжко хворів, тому сім`я перебувала у скрутному матеріальному становищі. З метою оформлення субсидії на комунальні послуги позивачка з чоловіком вирішили фіктивно розірвати шлюб, при цьому не маючи наміру припиняти подружні відносини. 09 січня 2019 року шлюб було розірвано, але вони продовжували проживати разом як чоловік та дружина, вели спільне господарство, побут, підтримували та опікувались один одним, оформили субсидію на комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка 25 квітня 2019 року вона здійснила його поховання. Будинок по АДРЕСА_1 після чоловіка успадкував їхній син ОСОБА_4 , а після сина будинок успадкувала позивачка. Однак відповідачка звернулась до суду з позовом про усунення від спадкування ОСОБА_4 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, яке позивачка отримала після смерті сина. На теперішній час позивачка проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однак її донька ОСОБА_1 виганяє позивачку з будинку, що був побудований нею спільно з чоловіком. З метою успадкування частини вказаного будинку просить визнати розірвання шлюбу фіктивним. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2025 року позов задоволено. Визнано фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке зареєстроване Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 09 січня 2010 року, актовий запис №1. Рішення суду мотивоване тим що після розірвання шлюбу з 09 січня 2019 року по день смерті ОСОБА_3 позивачка продовжувала проживати з ним однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , вони спільно вели господарство для забезпечення фінансової стабільності сім`ї, мали взаємні права та обов`язки, спільний бюджет, після смерті чоловіка позивачка здійснила його поховання, а відтак розірвання шлюбу між ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 було фіктивним з метою отримання субсидії на житлово-комунальні послуги за місцем їх проживання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Узагальнення доводів апеляційної скарги Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що розірвання шлюбу мало наслідком зменшення сукупного доходу членів господарства з метою призначення субсидії, оскільки згідно з Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21 жовтня 1995 року, на призначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та її розмір не впливає статус перебування подружжя у шлюбі, а головним є фактичне місце проживання осіб та ведення ними спільного господарства. Субсидія надається на підставі декларованих доходів і майнового стану всіх членів домогосподарства, незалежно від їхнього сімейного статусу, якщо вони фактично проживають разом і забезпечують спільне ведення господарства. Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради від 31 липня 2023 року №01-09/2007 домогосподарству ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 з січня по квітень 2019 року була призначена щомісячна адресна безготівкова субсидія, яка розраховувалась на двох осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тобто, позивачка не лише розлучилась з ОСОБА_3 , а й фактично припинила проживати з ним за однією адресою та вести з ним спільне господарство. Крім того, перебуваючи у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримували субсидію як на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 , так і за адресою: АДРЕСА_2 , за якою зареєстрована позивачка. Суд першої інстанції також не врахував, що матеріалами справи не доведений факт отримання позивачкою пенсії свого покійного чоловіка ОСОБА_3 . Згідно з актом від 16 вересня 2023 року, який підписаний сусідами позивачки, які проживають по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше восьми років. Крім того, позивачка більше чотирьох років після смерті ОСОБА_3 не зверталась до суду із позовом про визнання шлюбу фіктивним, тобто до цього часу не вважала, що розірвання шлюбу із ОСОБА_3 є фіктивним. Також вважає, що показання свідків позивачки, за відсутності будь-яких належних письмових доказів, не можуть бути достатніми для підтвердження фіктивності розлучення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивачкою не було надано суду жодних письмових доказів, які б підтверджували факт наступного після розлучення спільного проживання та ведення господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В матеріалах справи відсутні, зокрема, спільні фотографії подружжя, квитанції про оплату житлово-комунальних послуг, розрахункові квитанції про купівлю спільного майна тощо. Процесуальні дії апеляційного суду Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою суду від 03 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення законним та обґрунтованим. Зазначає, що після розірвання шлюбу вона з чоловіком ОСОБА_3 продовжували проживати разом, як чоловік та дружина, вели спільне господарство, побут, підтримували та опікувались один одним, оформили субсидію на комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних інших підстав для розірвання шлюбу, крім отримання субсидії, у них не було. В судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_1 адвокат Стариченко М.П. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції. Апелянтка ОСОБА_1 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила. Позивачка ОСОБА_2 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Третя особа Шепетівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Заслухавши пояснення представника апелянтки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Мотивувальна частина Встановлені фактичні обставини справи Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26 травня 1973 року уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого Старогутинським сільським бюро ЗАГС Дунаєвецького району Хмельницької області, актовий запис №5, та актовим записом про розірвання шлюбу від 09 січня 2019 року №1. Від шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 09 січня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 09 січня 2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 26 квітня 2019 року Шепетівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Згідно зі свідоцтвом про поховання від 26 квітня 2019 року, договору-замовлення №220 на організацію та проведення поховання від 26 квітня 2019 року ОСОБА_2 здійснила поховання ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер син позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 21 жовтня 2019 року Шепетівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Згідно зі свідоцтвом про поховання від 21 жовтня 2019 року, договору-замовлення №502 на організацію та проведення поховання від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_2 здійснила поховання ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за №1151, ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 . Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 червня 2023 року у справі №688/2840/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 14 вересня 2020 року на ім`я ОСОБА_2 державним нотаріусом Шепетівської міської державної нотаріальної контори Камфорович Оленою Аркадіївною (реєстровий номер 1151, спадкова справа № 265/2019). Листом Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради №01-09/2007 від 31 липня 2023 року повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива»була призначена з січня по квітень 2019 року щомісячна адресна безготівкова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг для домогосподарства ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Субсидія розраховувалася на двох осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно з листом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 11 жовтня 2023 року №46/12.06/66795/2023 на ім`я ОСОБА_3 в АТ «Ощадбанк» було відкрито поточний рахунок, на який зараховувалася також пенсія у період часу з 19 травня 2015 року по 19 квітня 2019 року; 24 січня 2019 року на підставі заяви про випуск додаткової картки в рамках договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 24 січня 2019 року до вказаного поточного рахунку ОСОБА_3 було емітовано додаткову банківську картку на ім`я держателя ОСОБА_2 . Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Згідно зі статтею 108 СК України за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім`єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану. З урахуванням наведених положень сімейного законодавства, розірвання шлюбу може бути визнане фіктивним за таких умов: розірвання шлюбу повинно бути здійснене відповідно до положень статті 106 СК України, тобто органом державної реєстрації актів цивільного стану; жінка та чоловік після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім`єю; на момент розірвання шлюбу вони не мали на меті припинення шлюбних відносин. При цьому для визнання розірвання шлюбу фіктивним є необхідною наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування в обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин (наприклад, репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №644/6976/16-ц, від 07 травня 2020 року у справі №461/6692/16-ц, від 30 травня 2023 року у справі №711/3329/21. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами першою статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки позивачка не довела наявності умов, за яких розірвання шлюбу можливо визнати фіктивним, зокрема, не довела, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу були спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин, ведення ними спільного господарства, та не надала доказів, що колишнє подружжя не мало наміру припиняти шлюбні відносини. Колегія суддів не приймає до уваги наданий позивачкою акт від 05 жовтня 2023 року, підписаний ОСОБА_2 , її сусідами та головою квартального комітету №16, про те, що вона проживала з чоловіком та сином однією сім`єю по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки як подружжя, розірвали шлюб у 2019 році для того, щоб оформити житлову субсидію, оскільки він записаний зі слів позивачки та не може вважатись належним та допустимим доказом. З цих же підстав колегія суддів не приймає як доказ акт від 05 жовтня 2023 року, підписаний сусідами та головою квартального комітету №16, проте, що в будинку по АДРЕСА_2 відсутнє опалення, комунікації, щоб проживати в ньому. Доводи позивачки про те, що розірвання шлюбу їм було необхідно для отримання субсидії не підтверджені належними та допустимими доказами. Наявний в матеріалах справи лист Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради №01-09/2007 від 31 липня 2023 року не спростовує доводів позовної заяви, оскільки свідчить про те, що житлова субсидія нараховувалась ОСОБА_3 з січня по квітень 2019 року, субсидія розраховувалась на двох осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Посилання позивачки на фіктивність розірвання шлюбу з метою оформлення субсидій, суд до уваги не бере, оскільки для визнання шлюбу фіктивним подружжя саме в момент розірвання шлюбу не повинне мати на меті припинення шлюбних відносин. Крім того, як вбачається із матеріалів справи позивачка та померлий ОСОБА_3 були зареєстровані за різними адресами, а саме позивачка ОСОБА_2 з 29 липня 2015 була зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За клопотанням сторін в суді першої інстанції були допитані свідки сторін. Так, свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 показали суду, що позивачка разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 проживали разом по АДРЕСА_1 у власному будинку, а також побудували другий будинок, мали спільне господарство в обох оселях, останній зловживав спиртними напоями, але позивачка його доглядала, а після його смерті здійснила поховання. Про те, що вони були розлучені в 2019 році, їм не було відомо, оскільки в 2019 році вони проживали як і раніше. На факт розірвання шлюбу подружжя та окремого проживання в ході судового засідання вказували свідки ОСОБА_14 (яка є донькою ОСОБА_1 та онукою ОСОБА_2 ), ОСОБА_15 (двоюрідний брат ОСОБА_3 ), ОСОБА_14 (чоловік ОСОБА_1 ), ОСОБА_16 , які показали суду, що позивачка у 2019 році розірвала шлюб із ОСОБА_3 , після чого вони проживали окремо, ОСОБА_3 проживав разом із сином за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка лише інколи приходила до колишнього чоловіка, між ними були сварки та скандали, ОСОБА_3 розповідав, що позивачка била його, примушувала його допомагати їй по господарству, забирала гроші. При оцінці судом першої інстанції показань свідків в цілому враховано, що всі свідки сторони відповідачки є її родичами та перебувають у неприязних відносинах з ОСОБА_2 . Однак, судом не враховано, що свідок ОСОБА_9 лише пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом, при цьому жодної інформації не надав, свідок ОСОБА_7 дізналась про фіктивність розлучення лише у 2023 році. Колегія судів вважає що показання свідків сторони позивача не є беззаперечним доказом на підтвердження того факту що позивачка та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю та мали на меті саме шлюбні відносини Між тим, наведені показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_14 , ОСОБА_16 спростовують показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ведення спільного побуту, наявності взаємних прав та обов`язків, що суд першої інстанції помилково визнав встановленим. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , колегія суддів відхиляє, оскільки як слідує з протоколів судових засідань в суді першої інстанції вказані особи не були присутні на судових засіданнях та не допитувались судом. При цьому, суд врахував наданий представником відповідачки акт від 16 вересня 2023 року, підписаний сусідами, які проживають по АДРЕСА_1 , про те, що ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше, ніж 8 років. Крім того, колегія суддів також враховує, що після реєстрації розірвання шлюбу жоден із подружжя не оспорював фіктивність розірвання шлюбу, а питання щодо фіктивності його розірвання постало лише тільки через чотири роки після смерті ОСОБА_3 , окрім того, як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, визнання розірвання шлюбу фіктивним, потрібно ОСОБА_2 для вирішення майнових прав та прийняття спадщини. З сукупності доказів, наявних в матеріалах справи, апеляційним судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , яка січня 2019 року проживала окремо від ОСОБА_3 , не вела з ним спільного господарства та не мала спільного бюджету, подружні взаємні права та обов`язки у сторін були відсутні. Суб`єктивне сприйняття свідками позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як однієї сім`ї не означає дійсного існування ознак сім`ї. Не заслуговують на увагу доводи позивачки, яка мотивувала фіктивність шлюбу необхідністю оформлення субсидій, оскільки для визнання шлюбу фіктивним подружжя саме в момент розірвання шлюбу не повинне мати на меті припинення шлюбних відносин. Вирішуючи заявлені вимоги по суті, колегія суддів виходить із того, що позивачкою не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Висновки суду апеляційної інстанції Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У відзиві на позовну заяву представник відповідачки адвокат Стариченко М.П. просив стягнути з ОСОБА_22 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 4000 грн. З матеріалів справи слідує, що 18 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_23 було укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором та іншими нормами діючого законодавства України, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язки з надання правової допомоги (консультації, юридичні послуги) клієнту щодо захисту та представництва інтересів останнього у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими представнику або захиснику відповідним процесуальним законодавством. Відповідно до пункту 3.1. договору розмір оплати праці адвокат за надані юридичні послуги, які передбачені п. 1.1. цього договору, також умови та порядок розрахунків визначаються за домовленістю сторін, про що складається відповідна додаткова угода, яка є невід`ємною частиною цього договору. 18 вересня 2023 року між Побережною Н.В. та Стариченком М.П. укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 18 вересня 2023 року, відповідно до якої сторони погодили, що вартість наданих послуг, а саме, підготовки відзиву на позовну заяву становить 4000 грн. На підтвердження понесених Побережною Н.В. витрат на професійну правничу допомогу адвокат Стариченко М.П. до відзиву на позовну заяву, крім договору про надання правничої допомоги від 18 вересня 2023 року, додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 18 вересня 2023 року, надав також акт виконаних робіт від 20 вересня 2023 року, в якому сторони погодили, що адвокатом надана замовнику правнича допомога за договором, а саме, підготовка відзиву на позовну заяву, розмір гонорару адвоката становить 4000 грн, та розрахункову квитанцію серії СЖТІ №898352. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов`язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі №160/394/22 та у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18. Дослідивши надані представником відповідачки докази витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що заявлена до відшкодування сума 4000 грн відповідає критерію розумності та є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак вказана сума підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з позивачки ОСОБА_2 . Оскільки апеляційну скаргу задоволено, судовий збір сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн слід стягнути на її користь з ОСОБА_2 . Керуючись ст. ст. 374, 376,382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Стариченком Миколою Петровичем, задовольнити. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Шепетівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання фіктивним розірвання шлюбу. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) 1610,40 грн (одна тисяча шістсот десять гривень 40 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 4000 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 квітня 2025 року. Судді Т.В. Спірідонова Р.С. Гринчук А.М. Костенко