Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13066/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/13066/24 Суддя першої інстанції: Марин П.П. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 23.09.2024 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Домус» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: 25.04.2024 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Бона Домус» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000058/2 від 23.04.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Одеська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку стосовно не подання товариством документів, визначених ч.2, ч.4 ст.53 Митного кодексу України. До митного оформлення було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та дозволяли митному органу застосувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів у відповідності до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). В ході здійснення митних процедур, Одеською митницею не спростовано визначеної вартості товару за основним методом, а посилання у спірному рішенні на подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для не застосування обраного ним методу її визначення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позов задоволений з підстав того, що позивачем, для оформлення товару за першим методом, надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить інформації, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що документи, які надані позивачем до митного органу на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт вказує, що зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 04.11.2020 між Компанією «JLIP GROUP CO., LTD. 1» (Китай, постачальник) та ТОВ «Бона Домус» (покупець) укладено Контракт №QG20, за умовами якого продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного Контракту. Відповідно до п.4.1 Контракту від 04.11.2020 продавець поставляє товар, який продається на умовах цього контракту, на умовах FOB Shekou, China або на інших умовах поставки, зазначених в інвойсі. Оплата за товар може бути здійснена до їх отримання (передплата) а також допускається відстрочка платежів до 160 календарних днів відповідно до інвойсів. Оплата вартості може бути здійснена покупцем протягом 14 днів (п.5.1.3 Контракут від 04.11.2020). 19.11.2023 контрагентом позивача складено інвойс №QG23-6061F01 на поставку партії товару вартістю 6500дол. США.; умови поставки: CFR-Constanta, Romania. З метою митного оформлення імпортованого товару, 22.04.2024 позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500020003969U4 на імпортовані товари: «товар №1 - прямокутний плаский виріб без сполучення з іншими матеріалами, несамоклейний гнучкий; складається з двох зовнішніх шарів, гнучкий, не самоклейний, з малюнками та текстом з обох боків, розміром 98х58см. - 90000 шт. Торговельна марка BONA DOMUS; товар №2 - покриття для підлоги, що являє собою плаский пористий (комірчастий) непрозорий матеріал в сполученні з текстильним матеріалом (осново в`язаний трикотаж з синтетичних поліефірних волокон), у якому текстильний матеріал повністю закладений в полімерний матеріал з полімерів вінілхлориду/полівінілхлоридом (повністю покритий ним по обидва боки); не самоклейний, гнучкий, у рулонах: килимок протиковзкий розміром 80х1500см. у кількості 396 рулонів; килимок протиковзкий розміром 130х1500см. у кількості 222 рулонів. Торговельна марка PERLINA. Країна виробництва Китай. Виробник JLIP GROUP CO.,LTD.». На підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було подано: пакувальний лист (Packing list) №QG23-6061F01/01 від 19.11.2023; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №QG23-6061F01 від 19.11.2023; коносамент (Bill of lading) №SZYH24013850А від 01.02.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) від 17.04.2024; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №QG23-6061F01 від 19.11.2023; банківський платіжний документ №11 від 20.03.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №18 від 15.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15.04.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 19.11.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №QG20 від 04.11.2020; договір (контракт) про перевезення №1 від 05.01.2023; інші некласифіковані документи (акт зважування) від 22.04.2024; митну декларацію країни відправлення №531620240160232834 від 02.01.2024. Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються. Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: подана до митного оформлення декларація країни відправлення від 02.01.2024 №531620240160232834, містить посилання на коносамент від 01.02.2024 №SZYH24013850A, проте, на дату оформлення експортної декларації такого документу ще не існувало; у декларації країни відправлення від 02.01.2024 №531620240160232834 внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою; не вказано загальної суми експортної декларації; надана копія митної декларації країни відправлення не завірена належним чином та надана без перекладу на українську мову всупереч ст.254 МК України, тому не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості; в інвойсі від 19.11.2023 №QG23-6061IFOI вказано, що умовою оплати є передплата у сумі інвойсу, також у цьому ж інвойсі вказано, відповідно до п.5.1.3 контракту №QG20 від 04.11.2020 відтермінований платіж у строк 160 діб, внаслідок чого неможливо перевірити правильність здійснення оплати; у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 19.11.2023 зазначені ціни товарів на умовах CFR-ROMANIA, таким чином, призначені для відповідного регіону; даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. На підставі зазначеного, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, Одеською митницею було зобов`язано декларанта протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На виконання вимог митного органу, 23.04.2024 декларант позивача надав: платіжний документ №97 від 15.04.2024, переклад експортної декларації країни відправлення та лист від 23.04.2024 №2304/1, в якому повідомив, що до митного оформлення подано усі документи і додаткові документи надаватись не будуть. 23.04.2024 рішенням №UA500020/2024/000058/2 Одеська митниця здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, яким митну вартість товарів: №1 скориговано до рівня 2,13 дол. США/кг., замість 0,89 дол. США/кг. яка була заявлена декларантом; №2 скориговано до рівня 1,93 дол. США/кг., замість 0,68 дол. США/кг. яка була заявлена декларантом. Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав. Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою

9. Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина 2 вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 23.04.2024 №UA500020/2024/000058/2. В даному випадку, із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано за основним методом з тих підстав, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з наведеним, Одеською митницею визначено митну вартість товару за резервним методом. При цьому, за наслідком проведення митних процедур, митним органом для підтвердження заявленої митної вартості запропоновано позивачу надати: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що митний орган не надав доказів того, що надані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Перевіривши матеріали справи та надаючи оцінку обставинам, які викликали у відповідача сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару, судова колегія зазначає наступне. В рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає, що подана до митного оформлення декларація країни відправлення від 02.01.2024 містить посилання на коносамент від 01.02.2024 №SZYH24013850A, проте, на дату оформлення експортної декларації такого документу ще не існувало. Вказані доводи митного органу спростовуються, оскільки ч.2 ст.15 Конвенції ООН про морське перевезення вантажів 1978 (Гамбурзькі правила) визначено, що після того, як вантаж завантажений на борт, перевізник, якщо того вимагає вантажовідправник, повинен видати вантажовідправнику «бортовий» коносамент, в якому в додаток до відомостей, які вимагаються відповідно до пункту 1 цієї статті, повинно бути вказано, що вантаж знаходиться на борту судна або судів, а також повинна бути вказана дата або дати навантаження. Якщо перевізник раніше видав вантажовідправнику коносамент або інший товаророзпорядчий документ, який має відношення до цього вантажу, то на прохання перевізника вантажовідправник повинен повернути такий документ в обмін на «бортовий» коносамент. Перевізник може задовольнити вимоги вантажовідправника у відношенні «бортового» коносаменту шляхом доповнення раніше виданого документа при умові, що доповнений таким чином документ включає в себе всі відомості, які повинні бути в «бортовому» коносаменті. З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2019 між позивачем та ТОВ «Сизар Груп» (експедитор) укладено договір №10/19 про транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторгових та транзитних вантажів, за умовами якого експедитор приймає на себе зобов`язання щодо організації перевезень узгодженим видом транспорту, перевалки, зберігання, транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів замовника через південні порти України (Одеса, Чорноморськ, Южний), а також надання інших послуг за взаємним погодженням. При цьому, у листі ТОВ «Сизар Груп» від 23.04.2024 зазначено, що коносамент №SZYH24013850A (який надано позивачем до митного органу) містить в собі відомості стосовно дати завантаження контейнеру на борт судна та дату його випуску 01.02.2024, оскільки він складений та виданий в підтвердження завантаження контейнеру на судно. Коносамент з тим самим номером, виданий раніше дати 01.02.2024, був повернутий перевізнику в обмін на наданий, що свідчить про відсутність розбіжностей. Необґрунтованими також є посилання митного органу про неможливість ідентифікації експортної операції з конкретною поставкою, оскільки у декларації країни відправлення від 02.01.2024 №531620240160232834 внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД. Так, у розумінні ст.53 МК України, декларація країни відправлення є допоміжним, а не обов`язковим документом, що подається декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. При цьому, експортна декларація складається продавцем товару за правилами та нормами країни відправлення та перевіряється (реєструється) відповідними державними/уповноваженими органами країни відправлення; декларант не має повноважень щодо внесення будь-яких відомостей до вказаного документу. Разом з тим, всі необхідні відомості, такі як, вартість товару, найменування відправника та отримувача, умови поставки та інші, зазначені у наданій декларації країни відправлення. Таким чином, невнесення в декларацію країни відправлення кодів товарів на рівні десяти знаків не скасовує вказаний документ, а лише свідчить про неоднаковість вимог щодо визначення коду товару/його внесення до декларації між Китаєм та Україною. Доводи Одеської митниці про неподання позивачем до митного оформлення, всупереч ст.254 МК України, копії митної декларації країни відправлення без перекладу на українську мову не приймаються до уваги, оскільки вказаний документ надано декларантом до митного органу разом з листом від 23.04.2024 про подання додаткових витребуваних документів. Щодо розбіжностей, встановлених митним органом, пов`язаних з умовами оплати товару, колегія суддів зазначає, що інвойсом від 19.11.2023 №QG23-6061IFOI визначено загальну вартість імпортованого товару 20514 дол.США та зазначено умови передоплати у розмірі 6500 дол.США, яка відповідно до платіжного доручення №11 від 20.03.2024 сплачена позивачем. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими суперечностями, які можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару. Щодо зауважень стосовно прайс-листа виробника товарів від 19.11.2023, який не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, колегія суддів зазначає, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. Враховуючи вищенаведене, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими. Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України. При цьому, ст.53 МК України врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, яка не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість. Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим та становить: по товару №1 - 2,13 дол. США/кг. (МД від 05.02.2024 №UA209230/2024/11343) замість 0,89 дол. США/кг., яка була заявлена декларантом; по товару №2 - 1,93 дол. США/кг. (МД від 26.02.2024 №UA100100/2024/24890), замість 0,68 дол. США/кг., яка була заявлена декларантом. Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань. Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів. Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2024/000058/2 від 23.04.2024 не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Також, при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митний орган обмежився лише посиланням на митні декларації від 05.02.2024 №UA209230/2024/11343, від 26.02.2024 №UA100100/2024/24890 в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Зазначене свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням його права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів. Крім того, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ «Бона Домус», не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. З урахуванням наведеного, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв