Постанова Київський апеляційний суд № 356/814/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 квітня 2025 року місто Київ Справа № 356/814/24 Провадження № 33/824/1622/2025 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., за участю прокурора Оксамит П.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Костюченка Павла Олександровича на постанову Баришівського районного суду Київської області від 28 січня 2025 року,- В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 3219, від 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , будучи депутатом Березанської міської ради Броварського району Київської області (надалі також Березанська міська рада), являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (надалі також Закон №1700-VII) та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 45 розділу VII та пп. 2-7 розділу ХІІІ Закону №1700-VII, несвоєчасно 22.05.2024, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 3220, від 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , будучи депутатом Березанської міської ради Броварського району Київської області (надалі також Березанська міська рада), являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (надалі також Закон №1700-VII) та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 45 розділу VII та пп. 2-7 розділу ХІІІ Закону №1700-VII, несвоєчасно 22.05.2024, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Постановою Баришівського районного суду Київської області від 28 січня 2025 року об`єднано в одне провадження матеріали справ №356/814/24 (провадження №3/355/55/25) та №356/815/24 (провадження №3/355/56/25) про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Присвоєно об`єднаній справі єдиний унікальний номер судової справи №356/814/24 (провадження №3/355/55/25). Постановою Баришівського районного суду Київської області від 28 січня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави на рахунок (населений пункт: Баришівська селищна ТГ; отримувач: ГУК у Київ.обл/ Баришівська сел/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) UA648999980313060106000010742; код класифікації доходів бюджету: 21081100; найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції). Стягнути з ОСОБА_1 , 605,60 грн. судового збору на користь держави на рахунок (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/ Баришівська сел/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку (IBAN) UA758999980313151206000010742; код класифікації доходів бюджету: 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050, ст. 4 ч. 2 п. 5 Закону України «Про судовий збір», за розгляд справи в суді). Не погоджуючись з постановою суду, захисником ОСОБА_1 адвокатом Костюченком П.О. подано апеляційну скаргу, в якій він просить постанову Баришівського районного суду Київської області від 28 січня 2025 року скасувати та справу закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на те, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою, винесена з грубим порушенням норм процесуального права. Суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам подій, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що моментом виявлення адміністративного правопорушення є 11 липня 2024 року момент складення рапорту оперуповноваженого УСР в Київської області ДСР Національної поліції України, а постанову винесено 28 січня 2025 року тобто з пропуском строку який встановлено ч. 4 ст. 38 КУпАП а тому справа підлягає закриттю у зв`язку з закінченням терміну притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначає. що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Вказує, що у діях ОСОБА_1 був відсутній умисел , оскільки він не був обізнаний про необхідність подати декларації про доходи за 2021 та 2022 роки. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Костюченко П.О. підтримали доводи апеляційної скарги. Прокурор Оксамит П.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення. Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. За змістом частини 2 статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають. За диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, внесені зміни до деяких Законів України, а саме, згідно з пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII, особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо - відповідні декларації не було подано раніше». Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у 2021 та 2022 роках був суб`єктом, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», то він зобов`язаний подати щорічну декларацію за 2021-2022 роки до 31.01.2024 року включно. Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021-2022 роки, 22 травня 2024 року, тобто несвоєчасно без поважних причин, чим вчинив порушення вимог фінансового контролю та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Апеляційний суд зауважує, що склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає обов`язкових елементів об`єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків, для констатації наявності якого встановлення суспільно небезпечних наслідків не вимагається. Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності. Таке усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і мала виконувати вимоги законодавства щодо фінансового контролю. Також суд зазначає, що відповідно до статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Доводи апеляційної скарги захисника не є істотними, не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, мають формальний характер, спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, а будь-яких інших доказів поважності причин пропуску подання ОСОБА_1 щорічних декларацій суду не надано. Факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 також не заперечується. Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останнього складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні. Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції у частині відмови у задоволені клопотанні про закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності який встановлено ч. 4 ст. 38 КУпАП, виходячи з наступного. Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграє день виявлення правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, пов`язаним з корупцією. У складених щодо ОСОБА_1 протоколах про адміністративне правопорушення уповноваженою особою зазначено, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли особою, уповноваженою на складання протоколу, надано оцінку зібраним доказам у їхній сукупності. Процесуально такий висновок оформляється протоколом про адміністративне правопорушення. Тому, днем виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення уповноважена особа вважає дату складання протоколів про адміністративне правопорушення №3219, 3220 від 30 жовтня 2024 року, тобто 30 жовтня 2024 року. Однак суд вважає, що з таким твердженням погодитись не можна. Так, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами. Аналогічний висновок щодо суті поняття «день виявлення правопорушення» зроблено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 166/46/17 від 14.08.2018. Як зазначаено в копії рапорту оперуповноваженої 1-го сектору (протидії корупції) УСР в Київській області ДСР Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Юлії Маневської від 11 липня 2024 року, «Доповідаю Вам про те, що мною здійснюється перевірка інформації стосовно можливого порушення вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» депутатом Березанської міської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 , відповідальність за що передбачена ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ході зазначеної перевірки здійснено опитування ОСОБА_1 за моб. тел.: НОМЕР_1 . В телефонній розмові ОСОБА_1 пояснив, що він невчасно 22.05.2024 подав свої щорічні декларації за 2021 та 2022 роки, оскільки не було часу подати раніше. У зв`язку з викладеним, прошу Вашого дозволу на приєднання рапорту до матеріалів перевірки». Отже, станом на 11 липня 2024 року оперуповноважена 1-го сектору (протидії корупції) УСР в Київській області ДСР Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Юлії Маневської виявила факт неподання ОСОБА_1 щорічної декларації. Водночас суд зауважує, що діючим законодавством чітко не визначено, що слід вважати днем виявлення правопорушення. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства і джерелом права. Так, у справі «Щокін проти України» від 14.10.2010 р.(заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини встановив порушення ст. 6 Конвенції і зазначив, що національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. У згаданому рішенні Суд зазначив, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56). Отже, у разі, коли національне законодавство припускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язанні застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. З цього питання звертає на себе увагу час обізнанності уповноваженого органу у сфері протидії корупції про недотримання особою певних вимог законодавства, день надання оцінки зібраним доказам за твердженням ініціатора складання протоколу та дати складання як первісного протоколу про адміністративне правопорушення, так і протоколу, який складався вдруге, що є розтягнутим у часі. Тому, у даному випадку за встановлених вище обставин, днем закінчення передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення слід вважати 11 січня 2025 року. Зволікання з проведенням ефективної адміністративної перевірки та зі складанням протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не може бути підставою для штучного продовження строків, передбачених ст. 38 КупАП. Апеляційний суд вважає посилання суду першої інстанції на лист уповноваженої особи на складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією на те, що днем виявлення вчиненого правопорушення слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, помилковим. Так, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами. Суд вважає за необхідне у даній справі констатувати, що обчислення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності не може залежати від спритності посадової особи (швидкості дій вчинених уповноваженою особою) у наданні оцінки доказам, інакше буде свавільним. Відтак, фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП України суд визнає 11 липня 2024 року. Таким чином, зважаючи на вимоги ст.38 КУпАП строк для притягнення особи до адміністративної відповідальності на час ухвалення постанови, закінчився, оскільки адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення. Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення припиняється в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Підсумовуючи вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, слід закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. При цьому суд зазначає, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення. Таким чином доводи апеляційної скарги в частині застосування строків притягнення до адміністративної відповідальності, які встановлені ст. 38 КУпАП, є обґрунтованими. Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку ззакінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Керуючись ст.294 КУпАП, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Костюченка Павла Олександровича на постанову Баришівського районного суду Київської області від 28 січня 2025 року - задовольнити частково. Постанову судді постанову Баришівського районного суду Київської області від 28 січня 2025 року - скасувати. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1, ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Стрижеус