Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/36651/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36651/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (суддя Токмілова Л.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 22.05.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 26.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №

159. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 22 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що з січня 2023 року позивач перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) та брав участь у бойових діях на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України. Проте, за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 в розмірі 100000 грн. за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах. Вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки прийняття участі з відбиття збройної агресії російської федерації проти України в районах, де ведуться активні воєнні (бойові) дії, а саме: Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська, акваторія Чорного та Азовського морів у межах територіальних вод України, свідчить про безумовну наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. Також позивач зазначає про своє право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходить військову службу у Державній прикордонній службі України. Згідно біографічної довідки від 08.01.2024 року ОСОБА_1 з 15.10.2020 року по теперішній час проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено невиплатою йому додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, збільшеної до 100 000 гривень, за період з січня 2023 року. Згідно Довідки №18 від 09.01.2024 року про нараховану та виплачену ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 позивачу нараховано: - додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях (100000) без утримання військового збору: з січня по вересень 2023 року 0,00 грн., жовтень 2023 20000,00 грн., листопад 2023 року 19354,84 грн., грудень 2023 року 293182,77 грн. - додаткову винагороду ПКМ № 168 від 28.02.22 (70000): за січень 2023 70000,00 грн., з лютого по грудень 2023 року 0,00 грн.; - додаткову винагороду ПКМ № 168 від 28.02.22 (30000): за січень 2023 0,00 грн., за лютий 2023 - 23225,76 грн., за березень 2023 24642,89 грн., за квітень 2023 30000,00 грн., за травень 2023 30000,00 грн., за червень 2023 30000,00 грн., за липень та серпень 2023 0,00 грн., за вересень 2023 86000,00 грн., за жовтень 2023 13000,00 грн., за листопад 2023 22258,06 грн., за грудень 2023 7000,00 грн. Вважаючи, що відповідач починаючи з січня 2023 року протиправно не виплачувала додаткову винагороду у розмірі 100000 грн., передбачену п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виснував, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків у складі НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України без доказів безпосередньої участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди позивачу, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора. При зверненні до суду позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з січня 2023 року. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно із ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Указом Президента України №64 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, який продовжувався та діє і дотепер. 28.02.2022 року на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), якою пунктом 1 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди. Постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 року, №350 від 22.03.2022 року, №400 від 01.04.2022 року, №754 від 01.07.2022 року, №793 від 07.07.2022 року, №1066 від 27.09.2022 року, №1146 від 08.10.2022 року, №43 від 20.01.2023 року до Постанови №168 від 28.02.2022 року були внесені відповідні зміни та доповнення. Пунктом 1 Постанови №168 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року №1146, яка застосовується з 01.09.2022 року) передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Таким чином, додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, не є постійною, не має систематичного характеру, здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від певних умов: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах. Отже, для нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., яка встановлена пунктом 1 Постанови №168, Позивач мав надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази щодо: - безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; - безпосереднього його перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 року по справі №520/690/23: «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови №168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав». Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 року №793 (застосовується з 24.02.2022 року), Постанова №168 доповнена пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». В свою чергу, з січня 2023 року порядок і умови виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 Постанови №168, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, визначався окремими нормативно-правовими актами, які діяли в різній період. Так, у період з 01.12.2022 року по 31.01.2023 року порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби визначалися Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України №628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 року «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі Наказ №628). Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року по справі №200/193/23, що за цей період підлягає застосуванню Наказ №628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди. Пунктами 2, 3 Наказу №628 передбачено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належить виконання військовослужбовцями у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів. Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі у таких діях або заходів. Склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. У період з 01.02.2023 року по 31.05.2023 року включно механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168 визначався Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 року №36, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.01.2023 року за №196/39252 (далі Порядок №36). Пунктами 3, 4 та 7 Порядку №36 визначено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; 2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з охорони об`єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником; 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів; 8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником. Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; - рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України. У період з 01.06.2023 року по теперішній час процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі військовослужбовці) додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених Постановою №168 визначають Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених Постановою №168, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 року №726, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.09.2023 року за №1543/40599 (далі Особливості №726). Пунктами 3, 8 та 12 Особливостей №726 встановлено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, належить виконання військовослужбовцями завдань: 1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора: - на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; - з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); - з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; - з вогневого ураження виявлених повітряних цілей; - з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов`язаних з вогневим ураженням противника; - з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням; - з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; - з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником; 2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій; 3) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії. Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є: - бойовий наказ (бойове розпорядження); - журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; - рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України. Отже, у період дії воєнного стану, військовослужбовці Держприкордонслужби мають право на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Однак, колегія суддів звертає увагу, що таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). При цьому, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються виключно рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, що прямо встановлено відомчими нормативно-правовими актами, які визначали порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зокрема Наказ №628, Порядок №36 та Особливості №726. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що підставою для виплати позивачу передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. необхідна наявність сукупність двох обов`язкових умов, а саме безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також перебування під час виконання таких завдань безпосередньо в районах ведення бойових дій. Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.12.2022 року за №1668/39004, оскільки вказаний наказ не стосується порядку виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 займає посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії оператор засобів протидії безпілотним повітряним суднам в НОМЕР_2 прикордонному загоні. Відповідач наполягає на тому, що позивач перебував в районах ведення бойових дій та виконував бойові (спеціальні) завдання на території, яка знаходиться в районах ведення бойових дій, в наступні періоди часу за які пропорційно отримав збільшену до 100 000 гривень додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168: в лютому 2023 року - 16 днів; в березні 2024 року - 19 днів; в квітні 2023 року - 22 дні; в травні 2023 року - 16 днів; у червні 2023 року - 2 дні; в липні 2023 року - 6 днів; в серпні 2023 року - 23 дні; у вересні 2023 року - 10 днів: у жовтні 2023 року - 6 днів; у листопаді 2023 року - 13 днів; у грудні 2023 року - 12 днів. Вищевказана інформація відповідає відомостям з Витягів з Журналу службово-бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 25.02.2022 № 4/107 (гриф) та 01.01.2023 № 4/107 (гриф) (том 1). Таким чином, позивач проходив військову службу, виконував бойові (спеціальні) завдання, службові та посадові обов`язки в районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами (рішеннями) Головнокомандувача Збройних Сил України, у вищевказані періоди часу, за що пропорційно часу виконання відповідних завдань останній отримав збільшену до 100000 гривень додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Апелянт цей факт заперечує та стверджує, що перебуваючи у зоні Херсонської міської територіальної громади, що відноситься до зони бойових дій, має безумовне право на отримання додаткової винагороди 100000 грн. Стосовно участі позивача у період з 01.01.2023 у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, колегія суддів зазначає таке. Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. №309, у період з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р. Херсонська міська територіальна громада була окупована Російською Федерацією. З 11.11.2022 р. по 01.05.2023 р. Херсонська міська територіальна громада була віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії. З 01.05.2023 р. Херсонська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Апеляційний суд враховує, що відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України "Про оборону України", район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 р. №26, від 14.02.2023 р. № 35 та від 17.03.2023 р. № 67 з 01 січня по 31 січня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.02.2023 р. № 68, від 01.03.2023 р. № 52 з 01 лютого по 28 лютого 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2023 р. № 89 з 01 березня по 31 березня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2023 р. № 111 з 01 квітня по 30 квітня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2023 р. № 147 з 01 травня по 31 травня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.07.2023 р. № 183 з 01 червня по 30 червня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.08.2023 р. № 210 з 01 липня по 31 липня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.09.2023 р. № 247 з 01 серпня по 31 серпня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.10.2023 р. № 273 з 01 вересня по 30 вересня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.11.2023 р. № 301 з 01 жовтня по 31 жовтня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.12.2023 р. № 341 з 01 листопада по 30 листопада 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.01.2024 р. № 2 з 01 грудня по 31 грудня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що згідно вищенаведених наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій від 02.02.2023 р. № 26, від 14.02.2023 р. № 35, від 01.03.2023 р. №52, від 01.04.2023 р. № 89, від 01.05.2023 р. № 111, від 01.06.2023 р. № 147, від 01.07.2023 р. № 183, від 01.08.2023 р. № 210, від 01.09.2023 р. № 247, від 01.10.2023 р. №273, від 01.11.2023 р. № 301, від 01.12.2023 р. № 341, від 01.01.2024 р. № 2 до районів ведення воєнних (бойових) дій не входить частина Херсонської області та безпосередньо міста Херсон, які знаходяться на Правому березі річки Дніпро, де постійно дислокуються всі підрозділи НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ). Отже, колегія суддів не може погодитися з правовою позицією апелянта/позивача, що у спірний період, тобто з січня 2023 року позивач безпосередньо перебуває у зоні Херсонської міської територіальної громади, що розташована та Правому березі річки Дніпро та відноситься до зони бойових дій, оскільки свідчення не відповідають дійсним обставинам справи (щодо визначення районів ведення воєнних (бойових) дій). Апеляційний суд зауважує, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків у складі НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) без доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора. Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що позивачу у спірний період здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірах, визначених відповідними керівними документами пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань в районах ведення бойових дій в розмірі 100000 гривень (пропорційно) та поза межами відповідних районів ведення бойових дій в розмірі 30000 гривень (пропорційно). При зверненні до суду позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження безпосередньої його участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у інші періоди з січня 2023 року, ніж ті, за які відповідачем здійснено нарахування та виплату додаткової грошової винагороди. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах у інші періоди, ніж ті, за які відповідачем здійснено нарахування та виплату додаткової грошової винагороди. Також, колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи рапортів (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь Позивача (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, за спірний період. При цьому, лише покликання Позивача на те, що січня 2023 року він виконував бойові накази Адміністрації Державної прикордонної служби України в одних і тих районах їх здійснення, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн., яка передбачена пунктом 1 Постанови №

168. Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що право Позивача на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у оскаржуваний період не виникло, оскільки інформації, що Позивачем у цей період виконувались бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), та доказів на підтвердження цієї інформації, суду надано не було. За таких обставин, наявними матеріалами справи не підтверджено допущення Відповідачем протиправної бездіяльності щодо неповного нарахування та виплати Позивачу збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови №168 з січня 2023 року. Натомість, суд апеляційної інстанції зауважує, що ОСОБА_1 за період з січня 2023 року по грудень 2023 року отримував додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в порядку, визначеному Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 р. №36, та Особливостями виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 р. № 726, у розмірі до 100000 гривень та до 30000 гривень за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань у складі діючого угруповання військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, у межах операційної зони Оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", яке залучене до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Ураховуючи наведене колегія суддів не може погодитися з апелянтом/позивачем, що з 01 січня 2023 року він безпосередньо перебуває у зоні, яка відносяться до зони бойових дій, що є визначальним для визначення права на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., оскільки належною підставою для її нарахування у зазначеному розмірі є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт виконання Позивачем службових обов`язків на території м. Херсон, Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану не створює для Відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що, відповідно, відсутні підстави для зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати цієї додаткової винагороди, оскільки під час розгляду справи суд зробив висновок про відсутність підстав для нарахування позивачу з січня 2023 року збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року. Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов