Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/31895/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31895/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Бутенком А.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі Відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) в якому просив суд: - визнати протиправною дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та виплати невиплаченої частини разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі 15 988 грн.; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області до нарахувати та виплатити невиплачену частину разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі 15 988 грн.. На обґрунтування позову зазначено, що Позивач є особою з інвалідністю війни ІІ групи. 05.08.2024 року Відповідач виплатив Позивачу разову грошову допомогу до дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 2 900 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 року №

369. Водночас, на переконання Позивача, така допомога мала бути виплачена йому у розмірі, визначеному ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону від 25.12.1998 року № 367-ХІV), тобто, не менше восьми мінімальних пенсій за віком. У зв`язку із чим Позивач звернувся до Відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати невиплаченої частини одноразової допомоги до 24.08.2024 року у розмірі 18 888, 00, що складає вісім мінімальних пенсій за віком (з врахуванням вже виплаченої частини 2 900 грн.), становить 15 988 грн., проте листом Відповідач відмовив у доплаті. В свою чергу, таку відмову Позивач вважає протиправною, що не відповідає нормам Конституції України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; - зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми; - в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, Відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в цій частині та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що постановою № 754 встановлено чіткі повноваження Головного управління у процедурі виплати грошової допомоги, при цьому бездіяльності, протиправних дій чи дій, які б свідчили про перевищення повноважень, Головним управлінням не допущено. Апелянт вказує, що Постанова №754 є чинною, у встановленому законом порядку протиправною не визнавалася. Крім того, на думку апелянта, невмотивоване застосування розрахованого розміру Позивачем разової грошової допомоги та невиконання приписів постанови Кабінету Міністрів України утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів. Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке. Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У серпні 2024 року Відповідач виплатив Позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік в розмірі 2 900 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 року №

754. Не погодившись із тим, що Відповідач не виплатив таку допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2024 році, з урахуванням раніше виплаченого. Листом Відповідач повідомив Позивача про те, що виплата разової грошової допомоги до Дня Незалежності України проведена у розмірах, передбачених чинним законодавством в серпні поточного року. Не погодившись із вказаною відмовою Відповідача щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, Позивач звернувся до суду з даним позовом. Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про наявність у Позивача права на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та це право порушено Відповідачем, проте позов задовольнив частково у зв`язку із обранням іншого способу захисту порушених прав Позивача. В даному випадку, в межах цієї справи, Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. У зв`язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, справа та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється судовою колегією в апеляційному порядку саме в цій частині позовних вимог. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як встановлено колегією суддів, спірним питанням є правомірність дій Відповідача щодо виплати Позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік саме у розмірі 2 900 грн.. Вирішуючи спірне питання, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Правовий статус ветеранів війни, визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII), який прийнято з метою створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Статтею 1-1 Закону №3551-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна політика у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України формується та реалізується на принципах соціальної справедливості під час встановлення обсягу пільг та гарантій, комплексності під час формування та реалізації заходів адаптації ветеранів війни до мирного життя, належного фінансового забезпечення передбачених законом пільг та гарантій зазначеній категорії громадян, відкритості та рівного доступу до інформації про державні пільги та гарантії, механізми їх реалізації, доступу до реалізації права на отримання всіх пільг та гарантій, прозорості та підзвітності діяльності органів державної влади, їх посадових осіб у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України. За приписами ст. 2 Закону № 3551-XII визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Положеннями ст. 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Як встановлено ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини. До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами (п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII). Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені статтею 13 Закону № 3551-XII. Зокрема, частиною 5 статті 13 Закону № 3551-XII передбачено виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги. Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом від 25.12.1998 року № 367-XIV та доповненням ч. 5 ст. 12 наступного змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком». Втім, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 року внесені зміни до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виклавши норму в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». На виконання вищенаведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1396 від 27.12.2023 року «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах». Постановою № 1396 відповідно до ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України, затверджений Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» № 369 (Постанова № 369). Відповідно до Постанови № 369 встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24.08.2024 року у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин в таких розмірах: I групи 3100 гривень; II групи 2900 гривень; III групи 2700 гривень; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень; членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень; учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень. Верховним Судом у справі № 440/14216/23 надана оцінка зазначеним обставинам та зроблений висновок, що за своєю природою передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни. Відтак, запроваджену Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» № 2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни. Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений вище спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту учасників бойових дій, відтак не може вважатись рівноцінною, як це передбачає ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що, в свою чергу, суперечить також статтям 17 і 22 Конституції України. Таким чином, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі № 440/14216/23, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю природою передбачена ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам бойових дій. Як встановлено судом, Позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2024 році у розмірі 2 900 грн., що менше, ніж вісім мінімальних пенсій за віком. Проте, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, Позивач як учасник бойових дій має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком. При цьому, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року по справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року по справі № 160/1088/19, від 11.08.2023 року по справі № 380/103/22). Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 01.01.2024 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність 2 361 грн., тобто щорічна разова допомога у 2024 році Позивачу мала бути нарахована та виплачена в розмірі 18 888,00 грн. (2 361 х 8). Пенсійним органом у 2024 році було нараховано та виплачено Позивачу щорічну разову допомогу році у розмірі 2 900 грн., що в свою чергу суперечить положенню ст. 13 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка визначає розмір грошової допомоги у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком, яке відповідає Конституції України, та рішенню Конституційного Суду України. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Твердження апелянта про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України). Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Разом з тим, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Враховуючи викладене, оскільки в апеляційній скарзі оскаржується рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки висновкам суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим у вказані частині рішення суду підлягає залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Суддя-доповідач: М.П. Коваль Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.І. Шляхтицький