Постанова Київський апеляційний суд № 755/1217/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/63/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року м. Київ Справа № 755/1217/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Гончарука В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до Київської міської ради, державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Кузьмика Михайла Васильовича, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівський бульвар 4» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на допоміжні приміщення будинку, встановив: У січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М.В., Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівський бульвар 4» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності на допоміжні приміщення будинку. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло. Співвласники будинку АДРЕСА_1 прийняли рішення про створення ОСББ «Русанівський бульвар, 4». Об`єднанням також на загальних зборах 20.04.2017 року було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячних внесків для фінансування та забезпечення ОСББ «Русанівський бульвар 4» і для виконання статутних завдань господарчого забезпечення діяльності Об`єднання. 24.10.2017 року будинок АДРЕСА_1 було передано з балансу відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» в управління ОСББ «Русанівський бульвар, 4» з усією технічною документацією по акту приймання-передачі. У липні 2019 року йому стало відомо, що 31.01.2018 року за територіальною громадою міста Києва зареєстровано на праві власності нежитлове приміщення в літ. «А», загальною площею 564,9 кв. м, а саме: нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А», площею 320,3 кв. м та частини 1-го поверху в літ. «А» площею 244,6 кв. м. Звернувшись до правління ОСББ «Русанівський бульвар 4», він отримав відповідь, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» 31.01.2018 року звернулось до державного реєстратора департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М.В. із заявою про реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за територіальною громадою міста Києва та 05.02.2018 року державний реєстратор департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмик М. В. прийняв рішення про реєстрацію права власності із відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення в літ «А» загальною площею 564,9 кв. м за територіальною громадою міста Києва із додатковими відомостями: нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А» (площею 320,3 кв. м) та частини 1-го поверху в літ. «А» (площею 244,6 кв. м). Йому, як співвласнику будинку АДРЕСА_1 , відомо, що у будинку відсутнє нежитлове приміщення загальною площею 564,9 кв. м, яке складається з нежитлового приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м та частини 1-го поверху площею 244,6 кв. м, що підтверджується поверховим планом підвалу та 1-го поверху будинку. Позивач стверджує, що рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» не є підставою виникнення права власності територіальної громади міста Києва на приміщення частини підвалу будинку, площею 320,3 кв. м, співвласником якого він є, оскільки вказане рішення не є документом, на підставі якого виникає право власності. Так, даним рішенням затверджено переліки об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, у додатку № 4 до цього рішення під номером 633 значиться житловий будинок загальною площею 6 534,00 кв. м та площею нежилих приміщень 1 121,90 кв. м первісною вартістю 10 700,00 грн та залишковою вартістю 2 486,00 грн. Однак, зазначені показники загальної площі та площі нежилих приміщень не є підтвердженням виникнення права власності територіальної громади міста Києва на приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м як окремого об`єкта нерухомого майна, оскільки у підвалі будинку розташовані технічні приміщення, в яких прокладені загальнобудинкові трубопроводи холодного, гарячого водопостачання, централізованого опалення та каналізації, тобто обладнання, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, та відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України є спільною сумісною власністю співвласників будинку. Статус підвального приміщення будинку як допоміжного та, відповідно, об`єкта спільної сумісної власності співвласників будинку підтверджується, зокрема, актом Будівельної лабораторії Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» від 12.09.2018 року № 200/27 обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку на Русанівському бульварі м. Києва із фото фіксацією, який відображає спосіб і порядок його використання, а саме: розташування у підвалі загальнобудинкового трубопроводу холодного, гарячого водопостачання, централізованого опалення та каналізації, тобто обладнання, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення. Приналежність приміщень підвалу на праві спільної сумісної власності співвласникам будинку також підтверджується тим, що вони утримуються за рахунок внесків співвласників будинку попри те, що відповідачі неправомірно вважають їх окремими об`єктами нерухомості та власністю територіальної громади, але витрат на утримання цієї власності ніколи не несли і не несуть, що доводить відсутність підтвердження виконання обов`язку власника майна, передбаченого ст. 322 ЦК України щодо його утримання. Користування, утримання та ремонт підвалу здійснюється коштами співвласників ОСББ. Крім того, на думку позивача, не є підставою для виникнення права власності на підвальні приміщення будинку АДРЕСА_1 і рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині додатку № 4 до рішення, у позиції № 633 якого значиться об`єкт комунальної власності - житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки з моменту передачі у власність шляхом приватизації хоч однієї квартири у багатоквартирному будинку орган місцевого самоврядування перестає бути одноосібним власником будинку, а набуває статусу «колишнього власника» відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Також, відповідачу Київській міській раді станом на час прийняття рішення від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та затвердженням пунктом першим цього рішення переліку об`єктів комунальної власності було відомо, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності 94-м власникам квартир та 3-м власникам нежитлових приміщень, у тому числі і позивачу ОСОБА_1 - з моменту приватизації квартири 30.12.1997 року. Оскільки Київська міська рада не мала права надавати будинку в цілому та підвальним приміщенням будинку АДРЕСА_1 статусу об`єкта комунальної власності, його рішення від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення будинку до додатку № 4 до рішення, позиція № 633 вищезазначеного будинку порушує його право власності, за захистом якого він змушений звернутися до суду. Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд: - визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02.12.2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати неправомірними дії КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» щодо оформлення права власності територіальної громади міста Києва на нежитлове приміщення в літ «А» загальною площею 564,9 кв. м за територіальною громадою міста Києва в частині реєстрації права на нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати неправомірними та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М.В. від 05.02.2018 року, індексний номер 39511785, про реєстрацію права власності із відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення в літ «А» загальною площею 564,9 кв. м. за територіальною громадою міста Києва в частині реєстрації права на нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у витребуванні доказів. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалою суду від 28.07.2020 року відмовлено у задоволенні заяви про витребування доказів, що подана разом із позовною заявою, в частині витребування з КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомостей про перелік квартир та нежитлових приміщень, право власності на які було зареєстровано у період з 22.07.1992 року по 01.12.2010 року. Обґрунтувань відмови у витребуванні доказу ухвала суду не містить. Вказує, що вказаною ухвалою він був позбавлений можливості надати суду докази незаконності рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання №284/5096 від 02.12.2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у позовній заяві він посилався на ту обставину, що Київській міській раді станом на час прийняття рішення № 284/5096 від 02.12.2010 року «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та затвердженням пунктом першим цього рішення переліку об`єктів комунальної власності було достеменно відомо, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватноївласності 94-м власникам квартир та 3-м власникам нежитлових приміщень, у тому числі і позивачу - з моменту приватизації квартири - 30 грудня 1997 року. Зазначає, що висновки суду щодо законності дій Київської міської ради і КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського районі м. Києва» не відповідають обставинам справи, оскільки даним позовом саме і оскаржується рішення Київської міської ради та, відповідно, дії КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» із обґрунтуванням їх неправомірності, які полягали в розпорядженні спільним майном будинку без згоди позивача, як співвласника будинку. Тому посилання в рішенні суду про законність дій відповідачів Київської міської ради та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» за наявності доказів статусу позивача як співвласника будинку та відсутності заперечень цього факту від відповідачів, а також ненадання відповідачами письмової згоди позивачу на оформлення допоміжного технічного приміщення підвалу площею 320,3 кв. м на праві власності за територіальною громадою міста Києва не відповідає обставинам справи та не підтверджується жодним доказом. Вказує, що приналежність на праві власності приміщення підвалу площею 320 кв.м до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва не відповідає обставинам справи, оскільки територіальної громади Дніпровського району м. Києва немає взагалі, а приналежність вказаного приміщення підвалу територіальній громаді міста Києва не може підтверджуватись рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким було «затверджено» перелік об`єктів комунальної власності, а не визнано відповідний будинок або приміщення власністю територіальної громади міста Києва. Порушення судом норм матеріального права полягає у незастосуванні судом ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 346, ч. 2 ст. 382 ЦК України, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 року, ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ч. 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У відзиві на апеляційну скаргу голова правління ОСББ «Русанівський бульвар, 4» Задорожна С.В. просить суд врахувати, що оскаржуване рішення Київської міської ради про затвердження переліку об`єктів комунальної власності взагалі не може бути підставою для виникнення у будь-кого права власності, оскільки воно не є рішенням про передачу у власність приміщень. Таким чином, реєстрація неіснуючого у територіальної громади права власності на підвал будинку, що здійснено без згоди позивача та всіх співвласників будинку, як співвласника будинку, окрім територіальної громади міста Києва, згідно зі ст. 382 ЦК України, є порушенням його прав співвласника допоміжного приміщення будинку - підвалу будинку. Вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та просить її задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу представник Київської міської ради та державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Тетерятник О.В., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Зазначила, що на момент прийняття оскаржуваного рішення право комунальної власності на спірний об`єкт не змінювалося, адже його було зараховано до комунальної власності ще в 1992 році, тобто змінився лише суб`єкт права комунальної власності, а не форма власності майна. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.03.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі правонаступників померлого позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Заявою від 27.08.2024 року ОСОБА_4 відмовився від позову у порядку п. 1 ч. 1 ст. 49 ЦПК України, проте колегія суддів вважає відсутніми підстави для закриття провадження по справі, оскільки інший правонаступник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримує апеляційну скаргу та позовну заяву. За таких обставин відмова ОСОБА_4 від позову не впливає на обсяг заявлених позовних вимог, які підтримує інший правонаступник позивача - ОСОБА_2 , яка є співвласником квартири АДРЕСА_1 , та відповідно - співвласником багатоквартирного житлового будинку. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Представник відповідача Київської міської ради - Тетерятник О.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін. Представник третьої особи ОСББ «Русанівський бульвар 4» - Задорожна С.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права. Щодо заявленої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02.12.2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначив про відсутність підстав для скасування вказаного рішення в частині внесення до переліку об`єктів комунальної власності будинку АДРЕСА_1 , оскільки неправомірність дій відповідача може бути встановлена лише в частині включення до таких об`єктів конкретних нежилих приміщень, що є допоміжними, а не самого будинку в цілому, так як цього просить позивач. Більше того, у позовній заяві позивач зазначає, що згідно із додатком № 4 доданого рішення під номером 633 значиться житловий будинок загальною площею 6 534,00 кв. м та площею нежилих приміщень 1121,90 кв. м, натомість зазначені показники не є підтвердженням виникнення права власності територіальної громади міста Києва на приміщення частини підвалу в літ «А» площею 320,3 кв. м. як окремого об`єкта нерухомості. Не підлягає задоволенню і вимога про визнання неправомірними дій відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» щодо оформлення права власності територіальної громади міста Києва на нежитлове приміщення, оскільки розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 року № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунального господарства міста Києва», яким спірне нежитлове приміщення передано на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» не оскаржувалося. Не підлягає задоволенню і вимога про скасування рішення відповідача Кузьмика М.В. , державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), від 05.02.2018 року, оскільки судом не встановлено порушення державним реєстратором процедури державної реєстрації права власності, документи, які посвідчують право власності територіальної громади міста Києва на нежитлові приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м за адресою: місто Київ, бульвар Русанівський,4 (свідоцтво про право власності, наказ щодо оформлення права власності відповідного структурного органу, рішення КП «Київське міське БТІ» про державну реєстрацію права власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та ін., що є обов`язковими для виникнення права комунальної власності у територіальної громади), в судовому порядку не оскаржувалися. Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до частин 1 - 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що з поданням даної позовної заяви він не може надати докази незаконності рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання №284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у позовній заяві він посилався на ту обставину, що відповідачу Київській міській раді станом на час прийняття рішення № 284/5096 від 2 грудня 2010 року «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та затвердженням пунктом першим цього рішення переліку об`єктів комунальної власності було достеменно відомо, щобудинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності 94-м власникам квартир та 3-м власникам нежитлових приміщень, в тому числі і позивачу з моменту приватизації квартири 30 грудня 1997 року. Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» - відомостей про перелік квартир та нежитлових приміщень, із зазначенням їх площі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , право власності на які було зареєстровано у період з 22 липня 1992 року по 01 грудня 2010 року. Оскільки на підставі вказаного доказу підлягають встановленню обставини включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва - додаток №4 за № 633 до рішення Київської міської ради № 284/5096 від 2 грудня 2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» приміщень, що є предметом спору, просив клопотання про витребування доказів задовольнити. Ухвалою від 28 липня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання, обґрунтувань відмови у витребуванні вказаного доказу ухвала суду не містить ( а.с. 119-120, т. 1) Посилаючись на вказані обставини, позивач одночасно з поданням апеляційної скарги заявив зазначене клопотання про витребування доказів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача ОСОБА_3 було задоволено. Таким чином, оскільки з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, до суду не були подані відомості про перелік квартир та нежитлових приміщень, їх загальну площу, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , право власності на які було зареєстровано у період з 22 липня 1992 року по 01 грудня 2010 року, то апеляційний суд приймає зазначені докази до уваги. Як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 був співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30.12.1997 року (т. 1 а. с. 17). Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Києва. В додатку № 4 за № 633 вказано характеристики будинку: загальна площа будинку 6534 кв.м., площа нежитлових приміщень - 1121,9 кв.м. (т. 1 а. с. 81). Відповідно до інформації, що була надана КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», за період з 22.07.1992 року по 01.12.2010 року у будинку АДРЕСА_1 було приватизовано 93 квартири та три нежитлові приміщення. Загальна площа приватизованих квартир, без урахування площ балконів, становить 4576,4 кв.м., площа приватизованих нежитлових приміщень - 524,1 кв.м. ( а.с. 205-206, т. 3) 11.05.2017 року співвласниками квартир у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було створене ОСББ «Русанівський бульвар, 4» (т. 1 а. с. 37-46). Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 24 жовтня 2017 року, будинок АДРЕСА_1 було передано з балансу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на баланс Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівський бульвар, 4». Технічні характеристики вказаного будинку : кількість поверхів - 9, загальна площа будинку - 5277, 17 кв.м., ( окрім нежитлових приміщень комунальної власності - 565,2 кв.м.( нежитлове приміщення на першому поверсі - 262,1 кв.м., нежитлове підвальне приміщення - 303, 1 кв.м., ) нежитлове приміщення приватної форми власності - 562,1 кв.м. ( нежитлове приміщення на першому поверсі - 311,61 кв.м., нежитлове підвальне приміщення - 212,5 кв.м., ) Бойлер та головний розподільчий щит знаходяться у підвальному приміщенні. Загальна площа квартир - 4660,47, окрім квартир комунальної власності - 133,9 кв.м. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер майна 1477267280000): нежитлове приміщення, літ. «А», загальна площа 564,9 кв. м. (нежитлові приміщення частини підвалу в літ «А» (площею 320,3 кв. м.) та частини І-го поверху в літ «А» (площею 244,6 кв. м.), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису: 24677359), 31.01.2018 року рішенням державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) Кузьмика М.В. зареєстровано на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Підстава виникнення права власності: перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва до рішення Київради 02.12.2010 №284/5096, серія та номер: 284/5096, виданий 02.12.2010, видавник: Київська міська рада; довідка, серія та номер: б/н, виданий 30.11.2017, видавник: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», довідка, серія та номер: 1216-17, виданий 09.11.2017, видавник: ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; лист, серія та номер: 30-08/1688, виданий 13.02.2017 року, видавник: Регіональне відділення фонду державного майна по місту Києву (т. 1 а. с. 67). Як вбачається з технічного плану нежитлового приміщення 1 поверху будинку, площею 244,6 кв.м. ( а.с. 73, т. 2), зазначене нежитлове приміщення знаходиться у лівій частині будинку, підвальне приміщення, площею 320,3 кв.м. розташоване у правій частині будинку, вказані приміщення не мають між собою спільного перекриття та будь-якого сполучення ( а.с. 74, т. 2). Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом від 02.03.2023 року серія НОМЕР_1 (т. 3 а. с. 37). Правонаступниками померлого ОСОБА_1 є його дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 (т. 3 а. с. 116). Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Визначення поняття допоміжні приміщення надано у ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно з яким це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим у власників квартир право власності на такі приміщення не виникає. Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Відповідно до висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення, відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого. Згідно з висновками, викладеними у рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 року № 14-рп/2011 (справа за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду») за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Аналіз зазначених норм права та рішень Конституційного Суду України, свідчить про те, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Положеннями ст. 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , посилався на те, що нежитлове приміщенняпідвалу (площею 320,3 кв. м), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням, що належить мешканцям багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності. Визнання за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на приміщення підвалу, де розташоване технічне обладнання будинку, унеможливлює належне технічне обслуговування будинку та порушує право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку. Частинами 1-3 ст. 102 ЦПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч. 1 ст. 106 ЦПК України). Згідно з підп. 1.2.2 п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, будівельно-технічна. Відповідно до підп. 5.1 п. 5 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, основними завданнями будівельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів. На підтвердження своїх вимог позивач надав суду Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 29.03.2021 року № 11/21, складеного МПП «Виробнича фірма «Науктехпроект» на замовлення ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 5-35). У висновку зазначено, що його підготовлено для подання до суду в якості доказу у цивільній справі № 755/1217/20. У зазначеному висновку від 29.03.2021 року № 11/21 експертом встановлено, що : - 05 лютого 2018 року державним реєстратором Кузьмиком М.В. зареєстровано право власності на нежитлові приміщення в літері «А» за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 564,9 кв.м. за територіальною громадною міста Києва. Згідно з технічним паспортом № 1216-17 від 09 листопада 2017 року до складу цих приміщень входять приміщення першого поверху, площею 244,6 кв.м. і приміщення підвалу, площею 320,3 кв.м., - Фактично приміщення першого поверху площею 244,6 кв. м і приміщення підвалу площею 320,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , є окремими групами приміщень, не пов`язаними між собою, вони розташовані в різних частинах будівлі, не мають спільного перекриття між собою, і ніякого сполучення між собою не мають. В приміщенні першого поверху площею 244,6 кв. м розташовано Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва. Приміщення підвалу площею 320,3 кв. м на час проведення натурального обстеження, використовується ОСББ «Русанівський бульвар 4» тільки в якості технічного приміщення (висновок по першому питанню). - Згідно з інвентаризаційною справою від 1964 року на домоволодіння АДРЕСА_1 весь перший поверх (окрім тамбурів, сходових клітин, комор, сміттєзбірників трьох під`їздів) займали приміщення кафе. В підвальному поверсі в приміщеннях І, ІІ, ІІІ був розташований тепловий пункт житлового будинку. У всіх інших приміщеннях підвального поверху були розташовані складські приміщення кафе. Приміщення кафе, розташовані на першому поверсі та в підвальному поверсі, були пов`язані між собою двома сходовими клітинами. Одна сходова клітина з`єднувала приміщення № 12 першого поверху з приміщенням № 17 підвального поверху. Друга сходова клітина з`єднувала приміщення № 41 першого поверху з приміщенням № 23 підвального поверху. - При проведені натурального обстеження встановлено, що на першому та підвальному поверхах відсутнє кафе. Фактично за період з 1964 року по 25.03.2021 року в приміщеннях першого та підвальних поверхів житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проведено реконструкцію. За результатами реконструкції змінено функціональне призначення приміщень, один єдиний об`єкт - кафе, розділено на кілька частин. На першому поверсі розташовані нежитлові приміщення іншого, ніж кафе, призначення (висновок по другому питанню). - Згідно з ст. 1 п. 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», п. 3.7, 3.38 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», додатком Б ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», п. 4.3.1, 4.3.6, 4.3.8

13. Методики «Визначення категорії приміщень в залежності від функціонального призначення» приміщення підвалу площею 320,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , є технічними допоміжними приміщеннями, призначеними для обслуговування житлового будинку (висновок про третьому питанню). Таким чином, наданим позивачем висновком експерта встановлено, що приміщення підвалу площею 320,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради у складі нежитлового приміщення загальною площею 564,9 кв. м. (нежитлові приміщення частини підвалу в літ «А» (площею 320,3 кв. м.) та частини І-го поверху в літ «А» (площею 244,6 кв. м.), є технічними допоміжними приміщеннями, призначеними для обслуговування житлового будинку. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним факт, що спірне приміщення підвалу, площею 320,3 кв. м, є допоміжним приміщенням, яке призначене для побутового обслуговування мешканців будинку, є місцем загального користування і складовою частиною житлового будинку. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень ( правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 18.07.2018 року у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 року у справі № 904/1040/18 та від 15.05.2019 року у справі № 906/1169/17). Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Цілком очевидно, що виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 598/175/15-ц). Таким чином, у виниклих правовідносинах на відповідачів покладено обов`язок доведення того факту, що спірне приміщення не є допоміжним приміщенням, адже за загальним правилом всі нежитлові приміщення багатоквартирного житлового будинку мають статус допоміжних ( висновок Верховного Суду у постанові від 27.09.2023 року у справі № 761/13667/21). У порушення наведеного відповідачами у даній справі не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне приміщення не є допоміжним та не призначене для обслуговування багатоквартирного будинку. Як вбачається з наданих позивачем доказів, зокрема акту № 200/27 від 12 вересня 2018 року обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 , що було проведене спеціалістами Будівельної лабораторії Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» відповідно до листа ОСББ «Русанівський бульвар 4», житловий будинок АДРЕСА_1 на Русанівському бульварі, дев`ятиповерховий, цегляний, збудований в 1964 році. Обстеженням будинку встановлено, зокрема, що підвал влаштований під всією плямою забудови будинку. Підвальні приміщення технічні, в них прокладені труби ХВП, ГВП, ЦО, каналізації. В підвальних приміщеннях на стінах поширюються сліди сирості, наявні відшарування і осипання штукатурного шару. В окремих відсіках на підлозі засохлі рештки виливання фекальних стоків з каналізаційних труб. Трубопроводи холодного і гарячого водопостачання вражені іржею, на утворених свищах встановлені хомути. В підвальних приміщеннях підвищена відносна вологість повітря. На час обстеження витікання води з труб та проникнення води ззовні не виявлено. Частково замінені трубопроводи каналізаційної системи. Для приведення в належний стан конструкцій будинку рекомендується виконати комплекс ремонтних робіт, зокрема, по підвалу: - провести ревізію труб водонесучих та водовідвідних комунікацій; - замінити трубопроводи водонесучих комунікацій вражені корозією; - очистити підвальні приміщення від сміття та засохлих решток фекальних витоків; - провести відновлення зруйнованих перегородок, дверних блоків та необхідні опоряджувальні роботи ( а.с. 72-78, т. 1). Як вбачається з висновку будівельно-технічної експертизи від 29.03.2021 року № 11/21, складеного МПП «Виробнича фірма «Науктехпроект», при проведенні натурного обстеження встановлено, що приміщення підвалу, площею 320,3 кв.м., на час проведення натурного обстеження використовується ОСББ «Русанівський бульвар 4» тільки в якості технічних приміщень. Об`ємно-планувальні рішення (планування приміщень) приміщень першого поверху площею 244,6 кв.м. і приміщень підвалу площею 320,3 кв.м. відповідають об`ємно-планувальним рішенням вказаним в технічному паспорті №1216-17 від 09.11.2017 року, виконаному КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації». Тому при дослідженні окремих приміщень нумерація прийнята відповідно до технічного паспорта №1216-17 від 09.11.2017 року, виконаного КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації». При проведенні натурного обстеження експертом встановлено, що приміщення підвалу площею 320,3 кв.м. має окремий вхід з вулиці з торця будівлі. Сполучення з іншими приміщеннями підвалу та першого поверху не має. В приміщеннях проходять інженерні комунікації житлового будинку, а саме: - в приміщенні №1 розташовані два стояки опалення з вентилями та дві горизонтальних ділянки трубопроводів опалення з вентилями, трубопроводи каналізації; - в приміщенні №2 розташовано стояк опалення з вентилем; - в приміщенні №3 розташовані два стояки опалення з вентилями, трубопровід холодного водопостачання з лічильником і вентилем, трубопроводи гарячого водопостачання з вентилями, трубопроводи каналізації; - в приміщенні №4 розташовані два стояки гарячого водопостачання з вентилями; - в приміщенні №5 розташовані два стояки холодного та гарячого водопостачання з вентилями, трубопроводи каналізації з прочисткою; - в приміщенні №8 розташовані трубопроводи холодного та гарячого водопостачання з вентилями та трубопроводи каналізації з прочисткою, електрокабеля; - в приміщенні №10 розташовані два трубопроводи холодного та гарячого водопостачання з вентилями; - в приміщенні №11 розташована електрощитова з введенням кабелю електроживлення житлового будинку з електричним щитом та автоматами та електролічильниками для приміщень першого поверху; - в приміщеннях №14, 15, 16 розташовані по два стояки опалення з вентилями в кожному та трубопроводи каналізації з прочистками; - в приміщенні №17 розташовано стояк опалення з вентилем, трубопровід каналізації з ревізією; - в приміщенні № 18 - стояк опалення з вентилем. З наведеного вбачається, що спірні приміщення підвалу є допоміжними приміщеннями будинку, оскільки за своїм цільовим призначенням вони використовуються для обслуговування та забезпечення експлуатації будинку, в цих приміщеннях розташоване інженерне обладнання та прилади обліку, бойлер, запірна арматура, головний розподільчий електрощит, без доступу до яких експлуатація житлового будинку не є можливою. Таким чином, проаналізувавши зміст вищенаведених доказів, судом апеляційної інстанції встановлено, що приміщення підвалу, площею 320,3 кв.м., яке належить до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, було включено у додатку № 4 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096, за № 633 до об`єктів комунальної власності, шляхом включення його площі 320,3 кв.м. до загальної площі нежитлових приміщень 1121,90 кв.м., що стало підставою для подальшої реєстрації права власності територіальної громади міста Києва на приміщення підвалу. Отже, приймаючи рішення від 02.12.2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв. м в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до комунальної власності територіальної громади міста Києва, Київська міська рада вийшла за межі наданих законом повноважень, оскільки спірне приміщення є допоміжним приміщенням та перебуває у спільній сумісній власності співвласників будинку. Таким чином, судом встановлено, що оспорюване рішення Київської міської ради про передачу майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва має конкретно виражені правові наслідки для позивача та інших жителів багатоквартирного будинку, пов`язані з переходом права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, а тому права та інтереси позивача мають бути захищені судом. Враховуючи те, що спірне приміщення призначене для побутового обслуговування мешканців будинку та є допоміжним, тому колегія суддів дійшла висновку про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02.12.2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв.м. в житловому будинку за адресою: м. Київ, При цьому вимоги позивача про визнання незаконним у повному обсязі пункту №633 додатку № 4 зазначеного рішення Київської міської ради щодо включення будинку АДРЕСА_1 до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) задоволенню не підлягають, оскільки, виходячи із предмету даного позову, у даній справі суд досліджує лише законність включення саме допоміжних приміщень будинку (підвалу) до об`єктів комунальної власності, а не будинку в цілому. При цьому з матеріалів справи вбачається, що у багатоквартирному будинку станом на час прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради залишались неприватизовані квартири. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність правових підстав для визнання незаконним у повному обсязі пункту №633 (щодо будинку у цілому) додатку № 4 зазначеного рішення Київської міської ради . Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки за встановлених у справі обставин, враховуючи те, що за відповідачем незаконно зареєстровано право комунальної власності в частині підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв.м. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає за можливе захистити права та інтереси позивача шляхом визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Київської міської ради у відповідній частині. Також, помилковим є висновок місцевого суду про те, що вимога про скасування рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М.В. від 05.02.2018 року не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення державним реєстратором процедури державної реєстрації права власності, з огляду на таке. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначено, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем. При цьому, в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення. Таким чином, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). Враховуючи те, що у цій справі встановлено, що внаслідок реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірне нерухоме майно права позивача були порушені, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика М.В. від 05.02.2018 року про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення в літ. «А» загальною площею 564,9 кв. м, за територіальною громадою міста Києва в частині реєстрації права власності на приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмик М.В. не є належним відповідачем у цій справі. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 520/13067/17, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивач визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №369/14294/17 спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Як вбачається із матеріалів справи, спір у позивача виник саме з Київською міською радою щодо права власності на нерухоме майно, правомірності дій щодо реєстрації за ними права власності на це майно, а не з державним реєстратором, відтак, належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмик М.В. є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах та відповідно позов в частині вимог до нього задоволенню не підлягає. Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання неправомірними дій КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» щодо оформлення права власності територіальної громади міста Києва на спірне нежитлове приміщення за територіальною громадою міста Києва, оскільки задоволення таких вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача. Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме : - визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв.м. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора Кузьмика М.В. від 5 лютого 2018 року, індексний номер 39511785, про реєстрацію права власності із відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення в літ. «А» загальною площею 564,9 кв.м., за територіальною громадою міста Києва в частині реєстрації права власності на приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_1 , заявлених до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», державного реєстратора Кузьмика М.В. слід відмовити. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду(ч. 3 ст. 133 ЦПК України). З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , сплатив за проведення експертизи 15 000 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 29.03.2021 року (т. 2 а. с. 56). Суд врахував висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 29.03.2021 року № 11/21, складеного МПП «Виробнича фірма «Науктехпроект» на замовлення ОСОБА_1 , як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення. Враховуючи наведене, колегія судів вважає, що витрати, здійснені позивачем за проведення експертизи у справі, є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню у сумі 15 000 грн. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача Київської міської ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви (1681,60 грн) та апеляційної скарги (2522,40 грн) на суму, що разом складає 4204 грн. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення: Позов задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради VI сесії VI скликання № 284/5096 від 02 грудня 2010 року в частині включення до Переліку об`єктів комунальної власності міста Києва (додаток № 4, № 633) підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв.м. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; Визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика Михайла Васильовича від 5 лютого 2018 року, індексний номер 39511785, про реєстрацію права власності із відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення в літ. «А» загальною площею 564,9 кв.м., за територіальною громадою міста Києва в частині реєстрації права власності на приміщення частини підвалу в літ. «А» площею 320,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_1 , заявлених до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьмика Михайла Васильовича - відмовити. Стягнути з Київської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 04 квітня 2025 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.