Ухвала КГС ВС № 926/1226/24

УХВАЛА 03 квітня 2025 року м. Київ cправа № 926/1226/24 Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Чернівецької міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2024 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Гіпербуд? до: 1) Чернівецької міської ради; 2) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Сонячний острів, про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради із відповідним скасуванням державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 14.03.2025 (через систему ?Електронний суд?) Чернівецька міська рада (далі - рада, скаржник) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (повний текст постанови складено 24.02.2025) та рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2024. Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою визначено форму і зміст касаційної скарги. Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування статті 16 Цивільного кодексу України, щодо належних способів захисту прав, які наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 та інших, а також статті 110 Земельного кодексу України, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №357/8277/19. Інших виключних випадків на оскарження судових рішень скаржником у касаційній скарзі не зазначено. Суд зауважує, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України). Разом з тим, згідно вказаної норми права підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі. Відповідно до сталої практики Верховного Суду в цьому випадку необхідно чітко вказати: норму права (з посиланням на статтю, частину, пункт, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. Разом з тим, посилаючись у касаційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду, Рада зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю ?Гіпербуд? (далі - позивач) обрало неефективний спосіб захисту, однак не вказує в чому полягає така неефективність, також посилається на те, що в результаті поділу орендованої земельної ділянки право оренди у позивача не припинилося. Велика Палата Верховного Суду, зазначаючи про неефективний спосіб захисту вказувала який у таких випадках спосіб захисту є належним, зокрема зазначала, що таким способом є витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173) (постанова від 02.02.2021 у справі №925/642/19). Отже скаржником в касаційній скарзі не зазначено в чому полягає порушення норм права та яких саме. Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви з процесуальних питань подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Оскільки порядок усунення недоліків касаційної скарги чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити на адресу Суду заяву про усунення недоліків, а іншим учасникам справи направити копії такої заяви і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, та, у разі надсилання такої заяви без використанні підсистеми ?Електронний суд?, а у письмовій формі, надати Суду докази такого направлення. Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини 2 статті 287 ГПК, а також розширювати перелік постанов Верховного Суду, які зазначені в цій касаційній скарзі. З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом належного обґрунтування касаційної скарги - зазначити норми права щодо застосування яких висновок Верховного Суду, викладений у наведених скаржником постановах (зазначити постанову та навести сам висновок щодо застосування такої норми), не був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України. У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради залишити без руху.

2. Встановити Чернівецькій міській раді строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Г. М. Мачульський