Постанова 4824 № 761/42174/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 761/42174/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4445/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. при секретарі Ящуку Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року (суддя Макаренко І.О.) про забезпечення позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національний Депозитарій України» про визнання дій неправомірними та визнання відсутнім права на укладення договорів про надання послуг, встановив: у листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «Національний депозитарій України» укладати та виконувати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення загальних зборів ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Заявниця зазначала, що звернулась до суду з позовом до ПАТ «Національний депозитарій України» про визнання відсутнім права укладення договору та визнання незаконними дій, мотивований тим, що акціонери ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 без дотримання встановлених Законом України «Про акціонерні товариства» порядку скликань загальних зборів акціонерів, звернулись до ПАТ «Національний депозитарій України» з метою укласти договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», а ПАТ «Національний депозитарій України», нехтуючи порушеннями закону з боку акціонерів, здійснює розгляд поданих документів. Заявниця стверджувала, що невжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення по справі, зробить неможливим його виконання в майбутньому, оскільки після укладення ПАТ «Національний депозитарій України» договору та його виконання, їй доведеться оскаржувати вже сам договір та його наслідки, що породить інші судові справи, і навпаки, забезпечення позову дасть можливість забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та нівелює імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. При цьому обрані нею заходи забезпечення позову є адекватними і пов`язаними з предметом спору, а тому такими, що відповідають вимогам статті 150 ЦПК України. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року заяву задоволено частково. Заборонено Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» укладати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах». В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що він є акціонером ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», а оскаржувана ухвала судді порушує його корпоративні права. ОСОБА_1 зазначає, що на засіданні акціонерів, яке відбулось 30 жовтня 2024 року, 59,0413% акціонерів ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» вирішили, зокрема, провести 24 грудня 2024 року дистанційні позачергові загальні збори акціонерів товариства з наступних порядком денним: 1) про припинення повноважень членів наглядової ради ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах»; 2) про обрання членів наглядової ради ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах»; 3) про затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради товариства. Також ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до п. 18 розділу ІVПорядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 6 березня 2023 року № 236, після прийняття рішення про скликання загальних зборів, акціонерне товариство або акціонери, які скликають позачергові загальні збори, укладають з Центральним депозитарієм договір про надання послуг з проведення дистанційних загальних зборів, яким регулюються відносини щодо порядку та умов надання послуг з проведення дистанційних загальних зборів. Таким чином, встановлена ухвалою судді заборона є нічим іншим як встановленням заборони на проведення ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» загальних зборів акціонерів, адже відсутність укладеного між ПАТ «Національний депозитарій України» та ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» договору робить неможливим проведення загальних зборів акціонерів товариства в силу прямих вказівок закону. Отже, оскаржувана ухвала судді фактично блокує корпоративні права акціонерів ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», в той час як у Шевченківському районному суді міста Києва корпоративний спір не розглядається, при цьому цей суд взагалі не може розглядати такий спір, адже він підсудний суду господарської юрисдикції. ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно наявності спору між заявницею та ПАТ «Національний депозитарій України», оскільки між ними не укладено будь-яких правочинів та відсутні деліктні зобов`язання. Також, ОСОБА_1 посилається на те, що правління ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», зокрема голова правління ОСОБА_10 , неодноразово подавало позови з аналогічним даній справі предметом та намагалось в ході розгляду цих справ вжити таких самих заходів забезпечення позову. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_10 у змові з ОСОБА_11 , шляхом подання численних позовів, у тому числі і від імені ОСОБА_2 , має на меті продовжити перебування на посаді голови правління ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та вчинення протиправних діянь від імені товариства, зловживаючи при цьому процесуальними правами, в тому числі і шляхом маніпуляцій з автоматизованим розподілом справ між суддями, намагається зірвати проведення загальних зборів учасників товариства. Позивачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду апеляційної скарги через свого представника - адвоката Целіка В.В., який приймав участь у судовому засіданні 18 грудня 2024 року в режимі відеоконференції, у судове засідання не з`явилась, також у судове засідання не з`явився представник позивачки - адвокат Целік В.В., за клопотанням якого у судовому засіданні було оголошено перерву до 21 січня 2025 року, причини неявки позивачки та її представника апеляційному суду не повідомлено. ПАТ «Національний депозитарій України», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду (с.с.181,182 т.2), свого представника у судове засідання не направив, причини його неявки апеляційному суду не повідомив. Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»). Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Враховуючи, що позивачка, відповідач та їх представники у судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки апеляційному суду не повідомили, відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність. Адвокат Целік В.В. подав до апеляційного суду заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, посилаючись на те, що оскаржувану ухвалу скасовано судом першої інстанції 17 грудня 2024 року, тому питання щодо скасування заходів забезпечення позову є вирішеним, а відтак відсутній предмет спору, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю. Представник ОСОБА_1 - адвокат Досковська В.Г. проти задоволення заяви заперечувала. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2024, на підставі ч. 13 ст. 158 ЦПК України у зв`язку із поверненням позовної заяви до відкриття провадження у справі. Разом з цим, предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість постановлення суддею ухвали про забезпечення позову до подання позовної заяви, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для закриття апеляційного провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Досковської В.Г., яка доводи апеляційної скарги підтримала, вивчивши копії матеріалів справи та надані документи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині заборони ПАТ «Національний депозитарій України» укладати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів ПрАТ «СК «Інгосстрах», суддя першої інстанції виходила з того, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог. Також, суддя першої інстанції зазначила, що з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що заявлені позивачкою, та змісту викладених обставин, слід вважати заходи забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «Національний депозитарій України» укладати та виконувати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду або зробить його виконання неможливим. Переглядаючи ухвалу судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне. Частина 2 статті 352 ЦПК України передбачає, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи (постанова Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі № 707/3085/21). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила визнати протиправними дії ПАТ «Національний депозитарій України» щодо прийняття та розгляду документів від акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах», у тому числі і ОСОБА_12 , для укладення договорів про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах» без дотримання встановленого Законом України «Про акціонерні товариства» порядку їх скликання акціонерами; та - визнати відсутнім у ПАТ «Національний депозитарій України» права укладати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах» без дотримання встановленого Законом України «Про акціонерні товариства» порядку їх скликання з акціонерами, зокрема, ОСОБА_1 . Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що акціонери ПрАТ «СК «Інгосстрах», у тому числі і ОСОБА_12 , звернулися до ПАТ «Національний депозитарій України» з приводу укладення договору про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення загальних зборів ПрАТ «СК «Інгосстрах». Подаючи заяву про забезпечення позову, представник позивачки просив заборонити відповідачу укладати та виконувати договір про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення загальних зборів ПрАТ «СК «Інгосстрах» у тому числі і з ОСОБА_1 . Разом з цим, ОСОБА_1 не був залучений позивачкою до участі у справі. Враховуючи, що ухвалою судді від 14 листопада 2024 року заборонено Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» укладати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», а ОСОБА_1 є одним із акціонерів, який звертався до відповідача з приводу укладення такого договору, колегія суддів вважає, що він має право на апеляційне оскарження ухвали судді, так як суддя вирішила питання про його права та інтереси, як акціонера ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах». За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами". Згідно з пунктами 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено: "конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача". Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18). Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила визнати протиправними дії ПАТ «Національний депозитарій України» щодо прийняття та розгляду документів від акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах» щодо укладення договорів про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів акціонерів товариства без дотримання встановленого Законом України «Про акціонерні товариства» порядку їх скликання акціонерами, а також визнати відсутнім у ПАТ «Національний депозитарій України» права укладати такі договори. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка посилалась на порушення акціонерами ПрАТ «СК «Інгосстрах» порядку скликання позачергових загальних зборів товариства, відтак вважала, що ПАТ «Національний депозитарій України» не може надавити послуги щодо інформаційного та організаційного забезпечення їх проведення. Частково задовольняючи заяву представника позивачки про забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «Національний депозитарій України» укладати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах», суддя першої інстанції не звернула увагу, що спір виник з приводу реалізації корпоративних прав акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах» на скликання загальних зборів акціонерів товариства. Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 , суд повинен був з`ясувати чи підлягає заявлений позивачкою спір розгляду у порядку цивільного судочинства, а також чи виник спір між позивачкою та визначеним нею відповідачем. Разом з цим, ухвала судді про забезпечення позову не містить обґрунтування наявності спору між ОСОБА_2 та ПАТ «Національний депозитарій України», характеру та правової природи спірних правовідносин, а також можливості розгляду спору у порядку цивільного судочинства. Також суддя не врахувала, що у позовній заяві ОСОБА_2 посилається на можливе порушення її прав, як акціонера ПрАТ «СК «Інгосстрах», яке може статись внаслідок укладення ПАТ «Національний депозитарій України» договору щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів ПрАТ «СК «Інгосстрах». Фактично ухвала судді про забезпечення позову ОСОБА_2 призводить до заборони проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах». Однак, згідно зі статтею 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору. Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина десята статті 137 ГПК України). Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України щодо дотримання справедливості, викладеною у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18). Вказані положення та правові позиції Верховного Суду суддею першої інстанції враховані не були, а ухвала судді про забезпечення позову не містить належного обґрунтування необхідності забезпечення позову у спосіб, визначений позивачкою, а також суддя не оцінила чи не порушить вжиття відповідних заходів забезпечення позову права третіх осіб, зокрема, акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах», які звернулися до відповідача з приводу укладення відповідного договору, і які не були залучені позивачкою до участі у даній справі, а відповідно чи не порушується при цьому баланс інтересів цих осіб. Крім того, суддя першої інстанції не врахувала, що відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Заборонивши ПАТ «Національний депозитарій України» укладати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах», суддя першої інстанції вжила заходи забезпечення позову, які фактично є тотожними позовним вимогам, які полягають у визнанні відсутнім у ПАТ «Національний депозитарій України» права укладати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «СК «Інгосстрах». Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала судді першої інстанції про забезпечення позову у даній справі не є обґрунтованою, адекватною та співмірною заявленим позовним вимогам, постановлена без аналізу позовних вимог та їх можливість розгляду у порядку цивільного судочинства. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що суддею першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову шляхом заборони ПАТ «Національний депозитарій України» укладати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів ПрАТ «СК «Інгосстрах», допущено порушення норм процесуального права, тому ухвала в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 - 383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Целіка Віктора Віталійовича про забезпечення позову залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 2 квітня 2025 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук