Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 935/3415/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 935/3415/24 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Р.О. Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 03 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Коростишівського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом у якому просив скасувати постанову №1802 від 14.10.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1КУпАП щодо нього, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , а провадження по справі - закрити. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що з даною постановою не згоден, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки 10 жовтня 2024 близько 07.00 позивач із застосування сили та погроз був витягнутий з маршрутного автобуса та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП №1208 від 14.10.2024. При цьому, підставою для складання протоколу №1208 щодо нього, стало те, що начебто він відмовився отримувати повістку на проходження військово-лікарської комісії. Представники відповідача намагалися провести ВЛК одразу ж в цей день і час на місці. Проте, він не відмовлявся від проходження ВЛК, а лише просив призначити іншу дату, оскільки йому необхідні були його медичні документи, які знаходилися вдома. Оскаржувана постанова була розглянута без участі позивача, а дата розгляду справи була призначена так, що позивач не мав змоги прибути на її розгляд, оскільки місце проживання позивача в іншій області. Також, відповідачем в постанові не вказано, що саме порушив позивач, оскільки ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить чотирнадцять абзаців. Крім того, відповідачем не встановлювались обставини та причини ймовірного правопорушення, факт того чи підлягає позивач притягненню до адміністративної відповідальності, не встановлювались обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовлено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржене рішення, прийняти нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ст.311 КАС України справа судом апеляційної інстанції переглядається в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Судом встановлено, що 10 жовтня 2024 року командир взводу 3 роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенант ОСОБА_3 , склав протокол відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що о 08.00 год. 10.10.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 , в особливий період, під час мобілізації відмовився проходити військово-лікарську комісію та отримувати повістку №55617/М, що було зафіксовано актом відмови від 10.10.2024, чим порушив ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 як особу яка притягується до адміністративної відповідальності повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке відбудеться о 09.00 год. 14 жовтня 2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 про свідчить його власноручний підпис. В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 вказано, що від проходження ВЛК не відмовляється, просить дати можливість пройти ВЛК з медичними документами, які знаходяться у нього вдома. До протоколу додано акт відмови повістки №55614/М, направлення на ВЛК № НОМЕР_1 від 10.10.2024, мед картка №55617. В протоколі міститься підпис, особи, яка склала протокол та підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності з відміткою про те, що другий примірник протоколу останній отримав. Відповідно до Постанови по справі про адміністративне правопорушення від 14.10.2024, вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особлививий період, під час мобілізації відмовився проходити військово-лікарську комісію та отримувати повістку №55617/М, що було зафіксовано актом від 10.10.2024, чим порушив частину 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим скоїв скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. В ході розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 додано витяг з реєстру "Резерв+" про бронювання та наявність відстрочки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, тому відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України чітко регламентований прямий обов`язок громадянина проходити ВЛК з метою якісного проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. Твердження позивача, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду суд не прийняв, оскільки з часу винесення протоколу (10.10.2024) до дати складання оскаржуваної постанови (14.10.2024) минуло 4 дні, і позивач мав змогу прийти в конкретно визначений час, зазначений в протоколі та принести всі необхідні медичні документи та пройти ВЛК, надати підстави для відстрочки (за наявності) та обґрунтувати свою позицію. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач фактично відмовився від проходження медичного огляду, оскільки медичний огляд ОСОБА_1 в зазначений строк та час не пройшов, доказів протилежного суду не надав. Крім того, на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився, та не надав доказів того, що він почав проходити медичний огляд з наявними у нього медичними документами, посилання позивача на неможливість прибуття на розгляд справи про адміністративне правопорушення судом не взято до уваги, оскільки від дати складання протоколу до розгляду справи про адміністративне правопорушення було три дні, що є достатнім, враховуючи його місце проживання в Житомирській області, яка суміжна з Київською областю, де зазначено позивачу пройти медогляд. Також, суд враховує, те що позивач не подавав клопотань про відкладення розгляду справи чи інших заяв, про неможливість прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а інших обставин, які позбавили можливості позивача особисто прибути у визначені пункт і строк ОСОБА_1 не зазначено та не надано доказів, відповідно. Таким чином, відмова позивача пройти ВЛК за рішенням відповідача була вірно кваліфікована як дії, які містять склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3ст.210-1 КУпАП. Колегія суддів не погоджується з наведеним судом обгрунтуванням та висновками покладеними в основу оскарженого рішення та вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Щодо суті виявленого правопорушення. Згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 14 жовтня 2024 року, прийнятої начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 10 жовтня 2024 року близько 08 год. 00 хв. був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Уповноваженим працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 було вручено направлення №55617 від 10 жовтня 2024 року про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою проходження ВЛК до 12 год. 00 хв. 10 жовтня 2024 року. ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення мотивуючи тим, що від проходження ВЛК не відмовляється, проте просить дати можливість пройти ВЛК з медичними документами, які знаходяться у нього вдома. Вважаючи, що ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмовився від проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , та, як наслідок, на ОСОБА_1 складено адміністративний протокол. (а.с.11). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає. Згідно з п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що відмова від проходження військово-лікарської комісії, вчинена в особливий період, є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що підлягає кваліфікації за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Проте, як слідує з долученого до справи витягу з реєстру "Резерв+" ОСОБА_1 , 05.093.1991 р.н. відповідно до військово-облікового документу перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Коростишів), як військовозобов"язаний у якого значиться відстрочка до 28.02.2025, тип відстрочки - бронювання. Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560), який, зокрема, визначає: процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби. Відповідно до пункту 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з пунктом 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Відповідно до пункту 63 Порядку № 560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Згідно з пунктом 69 Порядку №560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. В матеріалах справи відсутні дані щодо розгляду центром заяви про відстрочку або про непроходження медичного огляду позивачем до складання зазначених адміністративних матеріалів, оскільки у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Крім того, відповідачем до доведено факт відмови позивача від проходження ВЛК, навпаки, пояснення надані позивачем до протоколу від 10.10.2024 року доводять зворотне. Судом першої інстанції зазначеним обставинам не була надана належна правова оцінка. Колегія суддів також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1802 від 10 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з квитанцією №0.0.4020786887.1 від 20 листопада 2024 року сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 605 грн 60 коп. Також, із матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з квитанцією №0.0.4248977324.1 від 14 березня 2025 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 908.40 грн. Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 1514.00 грн судового збору. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2025 року скасувати. Прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №1802 від 14 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1540 грн 00 коп. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2025 року Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.