Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 723/5827/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 723/5827/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бужора В.Т. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 03 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, Департамент патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3629646 від 09.12.2024 року та закрити справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3629646 від 09.12.2024 року та закрито справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 09.12.2024р. о 07 год. 11 хв. позивач рухався на автомобілі марки Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Сторожинецькій, 194 в м. Чернівцях. Під`їхавши до мобільного блокпоста, останній був зупинений інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Чернишевим Д.О., який пред`явив вимогу про надання для ознайомлення військово-облікових документів. Після ознайомлення із вказаними документами, поліцейський вказав водію, що останнім порушено Правила дорожнього руху У країни (далі - ПДР України), а саме пасажир збоку не пристебнутий ременем безпеки, а тому на позивача буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, для чого додатково пред`явив вимогу про надання посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб (далі - ТЗ). Не погодившись із висунутим правопорушенням, позивач попросив поліцейського надати докази його правопорушення, на що останній повідомив, що технічної можливості цього зробити в нього немає. В свою чергу позивач повідомив, що не відмовляється, від пред`явлення посвідчення водія, однак просить спершу надати докази вчинення ним правопорушення. Проте поліцейський, так, і не надавши докази правопорушення, об`єднавши два правопорушення в одне, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3629640 (далі - Постанова) за 1) перевезення пасажира, який не був пристебнутий ременем безпеки та 2) непред`явлення посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а, також поліса обов`язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, за, що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП в розмірі штрафу 425 грн. Із змісту постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3629646 від 09.12.2024 року вбачається, що на громадянина ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП непред`явлення посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб (а.с.9). Вважаючи оскаржувану постанову незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно ч. 5.ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошломами тягне за собою накладення штрафу, в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних, засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн. Так, згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Отже, порушення правил користування ременями безпеки є більш серйозним правопорушенням ніж не пред`явлення посвідчення водія, а відтак поліцейський повинен був накладати стягнення в межах санкції за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, а не ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відтак, вже саме по собі притягнення позивача до відповідальності за правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП є порушенням процедури, передбаченої ст. 36 КУпАП, а тому є неправомірним. Як вбачається з Постанови позивача притягнуто до відповідальності за перевезення пасажира, який не був пристебнутий ремнем безпеки, однак поліцейським не зазначено ні пункту ПДР України, ні статті КУпАП, якою передбачено відповідальність за таке правопорушення, що є недотриманням, положень ст. 283 КУпАП. Положеннями п. 2.3. «в» встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке правопорушення, проте поліцейським не вказано не тільки пункту ПДР України (2.3. «в»), а й статті КУпАП, якою передбачена відповідальність за його порушення (ч. 5 ст. 121 КУпАП). Зазначення поліцейським в Постанові п. 2.4. «а» ПДР України і ч. 1 ст. 126 КУпАП є недостатнім, тим більше, що в порядку ст. 36 КУпАП останній повинен був накладати стягнення за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Статтею 280 КУпАП передбачено, що висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Перед початком розгляду справи, довівши до відома позивача його права, в тому числі право на ознайомлення із доказами свого правопорушення, поліцейський на прохання останнього надати такі докази, відмовив у цьому, посилаючись на технічну неможливість це зробити. Отже, доказів правопорушення, зокрема, перевезення пасажира не пристебнутого ременем безпеки, у поліцейського не було, останній їх не надав водію, а відтак у поліцейського були відсутні підстави для складання Постанови, а у позивача - для пред`явлення посвідчення водія. Крім того, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що позивач, як водій ТЗ, пристебнутий ременем безпеки, а щодо його пасажира, то фізично не видно чи останній пристебнутий чи ні. Однак пасажир, яким є ОСОБА_2 , 2004 р.н., чітко зазначає, що в момент зупинки ТЗ відстібнув ремінь з метою підготовки своїх військово-облікових документів для огляду, що є очевидним в силу, розміщення мобільного блокпоста. Тобто, під час руху автомобіля пасажир був пристебнутий ременем безпеки. В свою чергу відповідальність за порущення п. 2.3. «в» настає в разі, перевезення пасажира, тобто руху автомобіля, а під час зупинки такого, обов`язку бути пристебнутим ні пасажир, ні водій не має. Враховуючи те, на прохання водія ОСОБА_1 поліцейський відмовив у наданні доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, відтак позивач не мав обов`язку пред`являти останньому посвідчення водія. Поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення, якщо у нього немає доказів про правопорушення, це узгоджуєтеся із висновком Верховного Суду у постанові від 15.03.2019 р. в справі №686/11314/17. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.