Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/584/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/584/25 Головуючий у І інстанції - Бабич А.М. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, дій і зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби з 14 грудня 2022 до 17 жовтня 2024 включно; - зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби з 14 грудня 2022 до 17 жовтня 2024 включно; - визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу грошового забезпечення за серпень 2024 року; - зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошове забезпечення за серпень 2024 року; - визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу надбавки за особливості проходження служби в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 15 до 17 жовтня 2024 року, премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 750% відсотків посадового окладу за період з 15 до 17 жовтня 2024 року, а також грошової компенсацію за невикористані 60 днів щорічної основної відпустки за 2023 та 2024 роки згідно з витягом з наказу від 17.10.2024 № 219 мтд; - зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу надбавки за особливості проходження служби в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 15 до 17 жовтня 2024 року, премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 750% відсотків посадового окладу за період з 15 до 17 жовтня 2024 року, а також грошову компенсацію за невикористані 60 днів щорічної основної відпустки за 2023 та 2024 роки згідно з витягом з наказу від 17.10.2024 № 219 мтд; - визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 14.12.2022 до 17.10.2024; - зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.12.2022 до 17.10.2024; - визнати протиправними дії Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення з 14.12.2022 до 17.10.2024 без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; - зобов`язати Відповідача перерахувати та виплатити Позивачу грошове забезпечення за період з 14.12.2022 до 17.10.2024 з урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що проходив військову службу у Відповідача та згідно з витягом з наказу від 17.10.2024 № 219 мтд виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. Вказує, що Відповідач на день звільнення не провів з ним остаточного розрахунку. Вважає, що такі дії Відповідача суперечать нормам чинного законодавства. Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Представником Позивача на виконання вимог вказаної вище ухвали від 27 січня 2025 року надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви задоволено частково. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині позовних вимог про: - визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби з 01.08.2024 до 17.10.2024 включно; - зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби з 01.08.2024 до 17.10.2024 включно; - визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу грошового забезпечення за серпень 2024 року; - зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошове забезпечення за серпень 2024 року; - визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу надбавки за особливості проходження служби в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 15 до 17 жовтня 2024 року, премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 750% відсотків посадового окладу за період з 15 до 17 жовтня 2024 року, а також грошової компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік згідно з витягом з наказу від 17.10.2024 № 219 мтд; - зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу надбавки за особливості проходження служби в розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 15 до 17 жовтня 2024 року, премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 750% відсотків посадового окладу за період з 15 до 17 жовтня 2024 року, а також грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік згідно з витягом з наказу від 17.10.2024 № 219 мтд; - визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2024 до 17.10.2024 включно; - зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2024 до 17.10.2024 включно; - визнання протиправними дій Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення з 01.08.2024 до 17.10.2024 включно без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; - зобов`язання Відповідача перерахувати та виплатити Позивачу грошове забезпечення за період з 01.08.2024 до 17.10.2024 включно з урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог щодо періоду з 14.12.2022 до 31.07.2024 позовну заяву повернуто. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року в частині повернення позовної заяви стосовно позовних вимог щодо періоду з 14.12.2022 до 31.07.2024 та направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою судді суду першої інстанції в частині повернення позовної заяви стосовно позовних вимог щодо періоду з 14.12.2022 до 31.07.2024, та посилається на порушення останнім норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що 17.10.2024 він звільнений з військової служби, у зв`язку з чим перебіг строку розпочався з 18.10.2024. Строк на оскарження становить 3 місяці, які спливають 18.01.2025 - вихідний день. Позовну заяву подано через електронний суд 17.01.2025, доставлено до суду 18.01.2025, тобто в межах визначеного чинним законодавством строку. Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог за період з 14.12.2022 до 31.07.2024, суддя суду першої інстанції виходив з того, що зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, правову природу спірних коштів, тримісячний строк звернення з дати, коли Позивач міг дізнатися про порушення своїх прав, за вказаний період пропущено. Оскільки поважних причин Позивач не вказав та матеріали позову та Заяви не містять доказів наявності таких обставин, підстави прийняти до розгляду позовної заяви в частині позовних вимог за період з 14.12.2022 до 31.07.2024, відсутні. Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції в оскаржуваній частині, і зазначає таке. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ). 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, що набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років (далі - Постанова № 704). Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП, зокрема частиною другою цієї статті. Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено суддею суду першої інстанції, відповідно до наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 17 жовтня 2024 року № 219 мтд солдата за призивом під час мобілізації ОСОБА_1 (Г-142508), який здав справи і обов`язки за посадою номера обслуги - Сапера 1-ї обслуги гармати 2-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної артилерійської батареї 1-го самохідного артилерійського дивізіону, звільненого відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підпункту «б» п. 2 ч. 4 за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку з військової служби у відставку наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 17.10.2024 № 49 о/с, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення; та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином саме в день звільнення (17.10.2024) Позивач був належним чином повідомлений та обізнаний про належні та виплачені йому суми грошового забезпечення. Отже, строк звернення до суду розпочався з 18.10.2024, який становить три місяці, та спливає 18.01.2025 - вихідний день. Позовну заяву подано через електронний суд 17.01.2025, доставлено до суду 18.01.2025, тобто в межах строку, визначеного частиною 2 статті 233 КЗпП. Щодо періоду грошового забезпечення, визначеного Позивачем в позовній заяві, колегія суддів звертає увагу, що він був мобілізований 14.12.2022 і звільнений 17.10.2024, тому саме за цей період визначено як спірний. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у Позивача під час військової служби в грудні 2023 року діагностовано Са кісток черепа зліва (Хордома) gr. IV T0N0M0: об`ємне утворення в ділянці верхівки піраміди лівої скроневої кістки з поширенням у основну пазуху та лівий кавернозний синус, стан після оперативного лікування (21.12.2023 проведено ендоскопічну трансназальну транссентальну біопсію об`ємного утворення верхівки лівої піраміди скроневої кістки). Позивач пройшов курс конформної дистанційної променевої терапії на ЛПЕ Halcyon на ділянку верхівки піраміди скроневої кістки - Хордоми СЛД 64 ГР у 2 етапи: з 11 по 25 березня 2024 та з 20 травня по 18 червня 2024 року. Діагностовано і інші захворювання, зокрема десметаболічна міокардіодистрофія, гіпертрофічна хвороба ІІ ст., 2 ст., ризик

3. Далі Позивач проходив відновлення після променевої терапії. Зазначені захворювання визнано такими, що пов`язані з проходженням військової служби. На підтвердження вищезазначеного захворювання та проходження променевого лікування Позивачем надано Свідоцтво про хворобу (а.с. 35-36), в якому описано всі етапи лікування. Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що захворювання та вказані вище обставини негативно вплинули як на фізичний, так і психоемоційний його стан, через що він не мав об`єктивної змоги звернутися раніше до суду зі вказаним позовом. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку. На підставі вищенаведеного, колегія суддів у даній адміністративній справі вважає неправомірним висновок судді суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви в частині позовних вимог за період з 14.12.2022 до 31.07.2024. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про передчасність постановлення суддею суду першої інстанції ухвали 10 лютого 2025 року в частині повернення позовної заяви стосовно позовних вимог щодо періоду з 14.12.2022 до 31.07.2024 та, як наслідок, наявність підстав для її скасування в цій частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в зазначеній частині. Керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року в частині повернення позовної заяви стосовно позовних вимог щодо періоду з 14.12.2022 до 31.07.2024 - скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Н.П. Бужак Я.М. Собків